Постанова

від 12.01.2009 по справі 11/104а/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/104а/27

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

                                                   Справа №

За позовом: Приватного підприємства ”Фірма „Зоя”

14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 38/31

До: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виробничо –комерційна фірма „Побутсервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю

40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1

За участю: Прокурора м. Чернігова

14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1

Про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень   

                                                                                           Суддя  Ю.М. Бобров

                                                                                           Секретар А.А.Радченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від позивача: Коваленко В.В. - довіреність № б/н від 20.02.2008 р., представник,

Шипотіло С.О. - довіреність № б/н від 20.02.2008 р., представник.

Від відповідача: Малинко О.М. - довіреність № 2034/9/10-010 від 17.03.2008 р., головний державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб аудита юридичних осіб ДПІ у  м. Чернігові,

Смуригіна К.О. - довіреність № 23/9/10-010 від 08.01.2009 р., головний державний податковий інспектор юридичного відділу ДПІ м. Чернігова.

Від третьої особи: участі не взяв.   

Помічник прокурора м. Чернігова: не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Приватним підприємством „Фірма „Зоя” м. Чернігів, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  Виробничо –комерційна фірма „Побутсервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю  м. Суми, подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень інспекції.

Провадження у справі зупинялось, розгляд справи відкладався та в її розгляді оголошувалися перерви.

За письмовою заявою від 12.03.08 р. № 1271, для представництва інтересів держави в особі ДПІ у м. Чернігові, у справі взяв участь помічник прокурора м. Чернігова.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

В позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення –рішення, зроблені без фактичного дослідження первинних документів, документи перевірялися лише у вибірковому порядку, тобто, вважає позивач, ці висновки мають суперечливий характер.  

Відповідач у письмових запереченнях проти позову з позовними вимогами не погоджується, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам чинного законодавства та просить відмовити ПП „Фірма „Зоя” в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача та помічник прокурора в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях відповідача проти позову.

Третя особа - Виробничо –комерційна фірма „Побутсервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю (ВКФ „Побутсервіс” ТОВ) у відзиві на адміністративний позов ПП „Фірма „Зоя” надало письмові пояснення по суті справи, в яких обґрунтовує свою правову позицію щодо заявленого позову.

ВКФ „Побутсервіс” ТОВ вважає позовні вимоги ПП „Фірма „Зоя” до ДПІ у м. Чернігові обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

Представники ВКФ „Побутсервіс” ТОВ, які взяли участь в судових засіданнях, підтримали правову позицію третьої особи, викладену у відзиві на адміністративний позов ПП „Фірма „Зоя”.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 21.04.08 р. по справі було призначено судово - економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.

Після отримання судом висновку № 639ц судово –економічної експертизи від 29.10.08р. за матеріалами адміністративної справи № 11/104а, проведеної Чернігівським відділенням Київського науково –дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні заслухані роз'яснення і доповнення, надані експертами на питання суду та інших учасників судового процесу.

До справи приєднані підписані експертами письмові пояснення, надані на заперечення ДПІ у м. Чернігові до висновку експертизи.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, заслухавши в судовому засіданні роз'яснення експертів, суд встановив наступне.  

Позивача - Приватне підприємство „Фірма „Зоя” зареєстровано виконкомом Чернігівської міської ради 19.04.93 р. як суб'єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові 10.06.93 р. за № 327, зокрема, зареєстровано як платника податку на додану вартість: свідоцтво від 10.07.97 р. № 33887082.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності ПП „Фірма „Зоя” є будівництво будівель.

Для здійснення будівельної діяльності ПП „Фірма „Зоя” отримано Ліцензію серії АВ № 119716 від 04.08.06 р., строк дії якої по 04.08.2011 р.

ДПІ у м. Чернігові проведено виїзну планову перевірку ПП „Фірма „Зоя” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 30.09.07 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.08 р. № 119/23/22812081.

Як зазначено у висновку акта перевірки, перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11, п.3.1 ст. 3, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі –Закон № 283), в результаті чого: було занижено податок на прибуток підприємства за три кв. 2007 року на 168918,00 грн.; було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за три кв. 2007 року на 5307787,00 грн., в т.ч. за півріччя 2007 року –на 2371545,00 грн.;

- п.4.8 ст. 4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168), в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 1029230,00 грн., в т.ч. за липень 2007 р. –на 936741,00 грн., за серпень 2007 р. –на 12288,00 грн., за вересень 2007 р. –на 80201,00 грн.;

- в порушення ст. 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність” із змінами і доповненнями, ПП „Фірма „Зоя” отримало грошові кошти на банківський рахунок 26005301830372 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чернігові”, МФО 353456 з призначенням платежу: „фінансування будівництва ж/б по вул. Курсанта Єськова, 8 - а в м.Чернігові” безпосередньо від юридичної особи ВФК „Побутсервіс” ТОВ на загальну суму 80000,00 грн., в т.ч. 29.05.07 р. –у сумі 40000,00 грн., 30.05.07 р. –у сумі 40000,00 грн.;

- п.2.1 ст. 2, п.п. ”е” п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8, п.п. ”а” п.19.2 ст. 19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України „Про оподаткування  доходів фізичних осіб”  від 22.05.03 р. № 889-IV (далі - Закон № 889), в результаті чого занижена сума податку з доходів фізичних осіб –408,48 грн. за 2007 рік.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення –рішення:

- від 18 лютого 2008 року № 0000862320/0, в якому ПП „Фірма „Зоя” визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 168918,00 грн. основного платежу та сумі 33784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 202702,00 грн.;

- від 18 лютого 2008 року № 0000872320/0, в якому позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1029230,00 грн. основного платежу та сумі 514615,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1543845,00 грн.;

- від 19 лютого 2008 року № 0014151720/0, в якому визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 402,09 грн. основного платежу та сумі 804,18 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1206,27 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємий податковою інспекцією період, ПП „Фірма „Зоя” здійснювало будівництво 9-ти поверхового житлового будинку на 126 кв. серії ЧН -94 по вул. Курсанта Єськова, 8 а  в м. Чернігові та здійснювало поставку новозбудованого житла фізичним особам (кінцевий споживач), Чернігівській облдержадміністрації, ВКФ „Побутсервіс” ТОВ.

ПП „Фірма „Зоя” відповідно до договору б/н від 04.04.06 р. на фінансування та завершення будівництва 9-ти поверхового житлового будинку на 126 кв. серії ЧН-94 по вул. курсанта Єськова, 8-а в м. Чернігові та Додаткових угод до нього, мало взаємовідносини з ВКФ „Побутсервіс” ТОВ щодо фінансування та завершення будівництва вищевказаного житлового будинку в м. Чернігові. Повернення фінансування відбувалося шляхом передачі простих векселів, емітованих ВКФ „Побутсервіс” ТОВ, з наданням на користь ПП „Фірма „Зоя” податкових накладних на суму переданих векселів.

Згідно п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону № 168).

Як вбачається із акта перевірки, відповідач, посилаючись на абз. 3 п.4.8 ст. 4 Закону № 168, згідно якого для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів, робить висновок про те, що при видачі податкових накладних операції поставки товарів від ВКФ „Побутсервіс” ТОВ  не проводилось, отримання товарів від ВКФ „Побутсервіс” ТОВ та перерахування коштів за отримані товари не здійснювалось, а передача векселя не змінює суму податкового кредиту та податкового зобов'язання підприємства, тому позивачем порушено п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168 та занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1029230,00 грн.

Але суд вважає, що відповідачем не враховано, що згідно умов Договору б/н від 04.04.06р. одним із способів розрахунків між сторонами, сторони визначили розрахунки у вексельній формі , що не суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.05.01 р. № 2374-ІІІ (ст. 4), „Про банки і банківську діяльність” (п.9 ч. 4 ст. 47), „Про оподаткування прибутку підприємств” (п.п.4.2.10 п.4.2 ст. 4), а також п.1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Крім того, відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі.

За відсутністю спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України.

Звертає на увагу і той факт, що загальна сума ПДВ, віднесена позивачем до податкового кредиту за податковими накладними, виданими ВКФ „Побутсервіс” ТОВ, була правомірно включена останнім до податкових зобов'язань з подальшою сплатою податку до бюджету, що підтверджується копією витягу із акта перевірки ДПІ у м. Суми № 7974/2311/14005202/153 від 14.12.07 р. про результати виїзної планової перевірки ВКФ „Побутсервіс” ТОВ з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.06 р. по 30.09.07 р.

Із вищенаведеного вбачається конфлікт інтересів платника податків і контролюючого органу, який врегульований п.п.4.4.1 п.4.4. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п.3.1 ст. 3  Закону № 283 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст. 4 Закону № 283).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону № 283).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 1 Закону № 283 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу, відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 283,  вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.04.07 р. по 30.09.07 р. встановлено завищення суми валових витрат на 5983458,00 грн., що призвело, в свою чергу, до порушення п.3.1 ст. 3 , п.10.1 ст. 10 Закону № 283, а саме, до: заниження податку на прибуток підприємства за три кв. 2007 року на 168918,00 грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за три кв. 2007 р. на 5307787,00 грн., в тому числі за півріччя 2007 р. на 2371545,00 грн.

Суд вважає, що при визначенні позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 168918,00 грн. відповідачем не взято до уваги наступне.

Як вказувалося  вище, за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві, до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК, з урахуванням їх особливостей.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов'язання сплати за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу.

Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, зокрема, шляхом зарахування зустрічної грошової вимоги.

Можливість погашення заборгованості підприємств шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог передбачена ст. 601 ЦК України. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї з сторін. Зобов'язання може припинятися також за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦК України).

Отже, чинне законодавство не забороняє здійснювати взаємозалік заборгованості між підприємствами за умови, що це обумовлено в договорі.

Порядок проведення розрахунків під час здійснення заліку взаємної заборгованості визначено у главі 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22.

В п. 9.1 Інструкції зазначено, що до розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

Якщо розрахунки за товарно –матеріальні  цінності, роботи та послуги між контрагентами здійснюються не лише в грошовій формі через взаємозалік, то така форма розрахунків обумовлюється в договорі. У разі, якщо відносини між підприємствами оформлено договором купівлі –продажу, яким передбачено грошову форму розрахунку, а пізніше вони домовилися про здійснення розрахунків за цим договором шляхом взаємозаліку, то зміна форми розрахунків має бути обумовлена в додатковій угоді до цього договору або в новому договорі на проведення взаємозаліку.

Розрахунки шляхом зарахування зобов'язань можуть здійснюватися між двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей господарства.

Таким чином, взаємозалік проводиться на підстав договору, додаткових угод до нього, акті звіряння розрахунків, протоколів взаємозаліку взаємних вимог.

У випадку виникнення різниці по зобов'язаннях в однієї з сторін, у відповідності з п.9.5 вказаної вище Інструкції, після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

За даними бухгалтерського обліку ПП „Фірма „Зоя” на час проведення заліку обліковувалася кредиторська заборгованість перед ВКФ „Побутсервіс” ТОВ та дебіторська заборгованість за векселями, емітованими ВКФ „Побутсервіс” ТОВ, в зв'язку чим сторонами договору було прийнято рішення про залік зустрічних вимог –кредиторська заборгованість ПП „Фірма „Зоя” погашена шляхом передачі векселів ВКФ „Побутсервіс” ТОВ, про що свідчать первинні документи, облікові регістри, головна книга, і що не суперечить діючому законодавству.

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку про відсутність заниження ПП „Фірма „Зоя” у перевіряємому відповідачем періоді податку на додану вартість та податку на прибуток.

Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 402,09 грн. основного платежу, то, як вбачається із матеріалів справи, у п. 1.7 та у п.1.8 укладеного між сторонами Договору про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. курсанта Єськова, 8 –а в м. Чернігові від 01.12.05 р. № 65 була допущена орфографічна помилка, яка була виправлена укладенням додаткової угоди.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимим доказами, зокрема, висновками судово –економічної експертизи, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ сплачені позивачем 3,40 грн. держмита підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 82, 86, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові: від 18 лютого 2008 року № 0000872320/0; від 18 лютого 2008 року № 0000862320/0; від 19 лютого 2008 року № 0014151720/0.

3.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Фірма „Зоя” (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 38/31, р/р 26005301830372 в ПІБ м.Чернігів, МФО 353546, код 22812081) 3,40 грн. витрат з оплати держмита та 8347,20 грн. витрат з оплати судової експертизи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 12.01.09 р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 19.01.09 р.     

Суддя                                                                                Ю.М.Бобров