Постанова

від 12.01.2009 по справі 5020-4/252-2/597

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/252-2/597

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/252-2/597

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"12" січня 2009 р.  15:50                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Шевчук Н.Г.,

при секретарі: Алексєєнко А.П.

за участю представників:

Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі–не з'явився;

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі –Максименко В.Т., довіреність №64 від 12.03.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі

до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Севастополі,

про зобов`язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати в розмірі 16811,85 грн.

СУТЬ СПОРУ:

          Головне управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Севастополі про зобов'язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати в розмірі 16811,85 грн.

          Позовні вимоги з посиланням на норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 №1105-XIV, спільну постанову правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4 „Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” мотивовані невиконанням відповідачем обов'язків, щодо включення в акт щомісячної звірки витрат на сплату пенсії особам, які отримали трудове каліцтво на території держав –учасників СНД, та пенсії яким призначені відповідно Закону України „Про пенсійне забезпечення„ №1788 від 05.11.1991, а також витрати на поховання, понесені органами Пенсійного фонду України у місті Севастополі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.06.2008  позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі прийнята до розгляду суддею Остаповою К.А., відкрито провадження в адміністративній справі №5020-4/252 та призначено по справі попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 08.07.2008 закінчено підготовче провадження по справі та призначено ії до судового розгляду.

          Ухвалою від 28.11.2008 на виконання розпорядження виконуючого обов'язки голови господарського суду міста Севастополя №140 від 27.11.2008 справа №5020-4/252 прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням номеру 5020-4/252-2/597.

          У запереченнях на адміністративний позов відповідач  позовні вимоги не визнав з причини їх необґрунтованості з посиланням на норми Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР (у тому числі і Україною) та Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 №1105-XIV, та просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

            У судовому засіданні 19.12.2008 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зобов'язати відповідача додатково включити  суму в розмірі 16811,85 грн. в Акт щомісячної звірки, який буде підписаний сторонами у місяці, наступному за датою набрання судовим рішенням  законної сили, прийнятим по суті адміністративного спору.      

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

          Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування (далі –Основі) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

 Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі-Закону).

 Згідно статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

 Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Статтею 4 Закону встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

 Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

 Відповідно до пунктів „г” і „д” пункту 1 частини першої статті 21 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

            Згідно з частиною другою статті 7 Закону "Про страхові тарифи на страхування від нещасного випадку" №2272-ІІІ від 22.02.2001 Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Як встановив суд першої інстанції, Фонду не передані справи потерпілих.

            В цілях визначення механізму відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату вказаних пенсій спільною постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України  за № 376/7697 від 16.05.2003 (далі-Порядок).

 Відповідно до пункту 2 Порядку цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

  Згідно пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.

  Пунктом 4 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, зокрема: допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію.

  Механізм відшкодування витрат, понесених бюджетом Пенсійного фонду України, регулюється пунктами 5-9 цього Порядку.

В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків України (пункт 6).  Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного  за  звітним (пункт  7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено  здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків України та Пенсійним фондом України, незалежно від того чи є предметом спору стягнення понесених витрат  у зв'язку з виплатою пенсій чи спонукання  до прийняття  до відшкодування сум понесених  витрат.

            Що ж до витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснених з 1 квітня 2001 року до введення в дію Порядку відшкодування витрат, то пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків № 5-4/4  від 04.03.2003 року передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести відповідні розрахунки на тому ж рівні, тобто на централізованому рівні.                    

                 Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління в своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

                    На момент винесенян цієї постанови Порядок № 5-4/4 від 04.03.2003 відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не змінено, і відшкодування затрат проводиться  на централізованому рівні. Такі розрахунки, як зазначено вище, здійснюються на підставі актів звірок витрат по особових справах потерпілих, тобто не за документами, що є у підприємств-страхувальників, а по особових справах, які є у страховика – Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.

Таким чином, у разі відсутності в Фонді соцстрахування особових справ вказаних осіб, він не має правових підстав для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатами пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

           Крім цього, відповідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

           З урахувнням викладеного судом також встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі не є належним позивачем у цій справі, оскільки щомісячне проведення звірок витрат на відповідні виплати відповідно до Порядку з боку органів Пенсійного фонду України здійснюється районними управліннями Пенсійного фонду України в м. Севастополі (Балаклавському, Гагарінському, Леінському та Нахімовському районах), а відповідні розрахунки між фондами здійснюються на централізованому рівні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

        У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

       Суддя                                             підпис                                                        Н.Г. Шевчук

Постанова складена та підписана в порядку

частини третьої  статті 160 КАС України

19.01.2009.