Ухвала

від 09.01.2013 по справі 2а/0570/13999/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року справа №2а/0570/13999/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В., за участі представників: від позивача - Криворучко В.Ж., від відповідача - Єрмакової Ю.Ш., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13999/2012 за позовом Приватного підприємства «Азовское торгово-транспортное агенство» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001891520 від 03 жовтня 2012 року -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Азовское торгово-транспортное агентство» звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби у якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001891520 від 03 жовтня 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001891520 від 03 жовтня 2012 року Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволені, проти чого заперечував представник позивача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Азовское торгово-транспортное агентство» (далі за текстом - ПП «Азовское торгово-транспортное агентство») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 19 березня 2003 року, включено до ЄДРПОУ за № 32397536 та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Жовтнева МДПІ Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Жовтнева МДПІ Донецької області ДПС проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Азовское торгово-транспортное агентство», з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Стройеко-Трейд» (код за ЄДРПОУ 35711595) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої було складено акт № 1560/22-5/32397536 від 21 вересня 2012 року (а.с. 23-30) (далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення ст. 185 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість у сумі 8 000, 000 за жовтень 2011 року.

У зазначеному акті перевірки вказано, що ТОВ «Стройеко-Трейд» не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, в ході складання акту відсутня будь-яка інформація про наявність у ТОВ «Стройеко-Трейд» та його контрагентів - покупців складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності у ТОВ «Стройеко-Трейд» та його контрагентів - покупців відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, ненадання ТОВ «Стройеко-Трейд» зі свого боку первинних документів, які відображають господарські операції з ПП «Азовское торгово-транспортное агентство».

На підставі вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок про нікчемність угод між ПП «АТТА» та ТОВ «Стройеко-Трейд» за період 01.10.2012 р. по 31.10.2011 р. У акті, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» за № 1560/22-5/32397536 від 21 вересня 2012 року, були зазначені порушення з боку позивача п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість у сумі 8000 грн. за жовтень 2011 року.

03 жовтня 2012 року Жовтневою МДПІ Донецької області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» № 0001891520 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України № 2755-6 від 02.12.2010 р., на підставі акта перевірки № 1560/22-5/32397536 від 21 вересня 2012 року за порушення п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 185, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2000 грн. (а.с.6).

25 вересня 2012 року позивачем до Жовтневої МДПІ Донецької області ДПС було подано заперечення № 11/09 на акт перевірки № 1560/22-5/32397536, та у листі від 26 вересня 2012 за №25753/10/22-5 року зазначається, що заперечення ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» не є обґрунтованими, висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.31, 32-33).

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001891520 від 03 жовтня 2012 р. з наступних мотивів.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення - рішення в зв'язку з визнанням господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стройеко-Трейд» нікчемними виключно на підставі акту перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ТОВ «Стройеко-Трейд» 16 лютого 2012 року № 605/15/35711595.

01 вересня 2011 року між ТОВ «Стройеко-Трейд» («Виконавець») та ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» («Замовник») було укладено договір № 1С-2011 про надання послуг по оформленню міжнародних ветеринарних сертифікатів, за умовами якого «Виконавець» зобов'язаний оформити та передати «Замовнику» сертифікати вказані в п. 1.1 договору на протязі двох днів с дати отримання від «Замовника» копій супровідних документів.

Фактичне виконання умов зазначених договорів (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами: - рахунками-фактури від 31.10.2011 р. № 10315, від 14.10.2011 р. № 1014; - актами здачі - прийняття робіт № ОУ-10315 від 31/10/2011 р., № ОУ -1014 від 14/10/2011 р.; - податковими накладними від 31.10.2011 р. № 19, від 14.10.2011 р. № 9; - платіжними дорученнями від 01.11.2011 р. № 373, від 01.11.2011 р. № 372.

Суму податку на додану вартість за визначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображений в реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011, що також визнається сторонами, а тому не підлягає доказуванню.

Отже, у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору про надання послуг по передпродажній підготовці металопрокату, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, а саме договору від 01 вересня 2011 року, укладеного ТОВ «Стройеко-Трейд» («Виконавець») та ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» («Замовник»). Також, вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на ненадання ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» первинних документів, а саме міжнародних ветеринарних сертифікатів.

Між тим суд першої інстанції зазначені доводи податкового органу не прийняв до уваги мотивуючи тим, що з договору № 1С-2011 від 01.09.2011 року та акту здачі-прийняття робіт № ОУ-10315 від 31.10.2011 року вбачається, що ТОВ «Стройеко-Трейд» оформило для позивача ветеринарні свідоцтва, сертифікат походження товару та радіологічного контролю.

Згідно з приписами Закону України «Про ветеринарну медицину», Митного кодексу України від 11.07.2002 чинного на той час, ветеринарні свідоцтва, сертифікат походження товару та радіологічного контролю є разовими документами, які пред'являються разом з партією товару при митному оформлені, а також в інших передбачених законодавством випадках.

Отже, зазначені документи відносяться до товаросупровідних документів, які повинні знаходитись разом з партією товару.

Судом першої інстанції були досліджені копії вищезазначених товаросупровідних документів наданих позивачем. Згідно пояснень представника позивача оригінали цих документів у позивача відсутні, оскільки вони були відправлені разом з поставленим товаром. Також, представник позивача пояснив, що в ході проведення невиїзної перевірки, податковій службі було запропоновано вийти на підприємство та ознайомитися з цими сертифікатами, так як вони для ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» не є первинними бухгалтерськими документами, а є підтвердженням виконання замовлених послуг.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору № 1С-2011 від 01.09.2011 року між ТОВ «Стройеко-Трейд» («Виконавець») та ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» («Замовник») про надання послуг з оформлення сертифікатів.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Неотримання контролюючим органом документів від контрагента щодо господарських операцій не може бути підставою для визнання їх нікчемними.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначалось вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначеного договору, укладених між ТОВ «Стройеко-Трейд» («Виконавець») та ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» («Замовник»), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, ПП «Азовское торгово-транспортное агентство» сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформленого договору про надання послуг з оформлення міжнародних ветеринарних сертифікатів з ТОВ «Стройеко-Трейд» з усіма додатками та за наявністю первинних документів, проте сертифікати, виконані ТОВ «Стройеко-Трейд» згідно договору № 1С-2011 від 01 вересня 2011 року не є первинними документами, а тільки підтвердженням виконання замовлених послуг. Ці сертифікати є супровідними документами до оформленої партії товару на експорт та відправляються разом з товаром.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на надання послуг, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем ветеринарних сертифікатів з його господарською діяльністю. Наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

Апелянт вказує,що згідно довідки з ЄДРПОУ у якій зазначаються види економічної діяльності юридичної особи, у контрагента позивача за договором № 1С-2011 від 01.09.2011 року про виконання робіт з отримання сертифікатів ТОВ «Стройеко-Трейд», який є виконавцем робіт, вказаного виду діяльності немає. Це дає підстави вважати про незаконне зайняття зазначеною діяльністю.

Колегія суддів не приймає даний аргумент апелянта з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375 «Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)», класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом. Тобто, КВЕД використовується для статистичних потреб. Будь-яке інше використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних чи нормативних) може здійснюватися за власними правилами, під відповідальність користувачів та з належними поясненнями.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 10 000 грн., з яких за основним платежем 8 000 грн. та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 000 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13999/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13999/2012 за позовом Приватного підприємства «Азовское торгово-транспортное агенство» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001891520 від 03 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко