Постанова

від 29.01.2009 по справі 35/361-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/361-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача –Овчаренко В.В., за довіреністю б/№ від 01 вересня 2008 року

третьої особи –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2726Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2008 року у справі №35/361-08    

за позовом Харківської обласної дезінфекційної станції, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТОПА”, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківська обласна рада, м Харків

про розірвання договору,

встановила:

       Рішенням  господарського суду Харківської області від 04 листопада 2008 року (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Розірвано договір оренди комунального майна №46 Н від 17 грудня 2007 року, укладений між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТОПА”. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

      Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  місцевого господарського суду та постановити нове рішення, яким  відмовити в позові, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема,  на те, що позивач не є стороною спірного договору і законних підстав для розірвання договору у нього не має.

      Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що згоден  з апеляційною скаргою відповідача,  матеріальних та будь-яких інших претензій до відповідача та третьої особи він  не має та надалі не матиме, а  рішення суду першої інстанції  вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Також зазначив, що довіреність б/н від 01.08.2008р. представника позивача Бідної О.І. скасована 12.12.2008р., у зв'язку з чим вона не має правових підстав представляти інтереси позивача в суді.

      22 грудня 2008 року представником позивача Бідною О.І. надані до канцелярії суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що  рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

         В матеріалах справи є наявною довіреність від 01.08.2008 року, відповідно до якої керівництво Харківської обласної дезінфекційної станції уповноважувало Бідну О.І бути представником підприємства і вести від його імені справи у господарських судах. Довіреність підписана головним лікарем Савенковим С.В. (т.1 а.с. 71).

          Відповідно до наказу Харківської обласної дезінфекційної станції  № 345 від 21.11.2008 року з 21.11.2008 року посаду головного лікаря займає Богородицький В.В. (т.2 а.с. 26).  

     22 грудня 2008 року розгляд справи відкладено та запропоновано представнику позивача надати належно оформлену довіреність на участь представника у справі.

    26 січня 2009 року представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,  у судове засідання не з'явилися.

   Враховуючи, що позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,  про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили, судова колегія вважає можливим розглядати  страву за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.                                    

    Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника відповідача ,  колегія суддів встановила наступне.

              Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди комунального майна № 46Н від 17 грудня 2007 року, укладеного між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТОПА».

             Як вбачається із матеріалів справи, 17 грудня 2007 року між Харківською обласною радою (орендодавець) , що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТОПА»(орендар) на підставі рішення конкурсної комісії (протокол № 13 від 24.10.2007 року) укладено договір оренди № 46Н комунального майна, відповідно до якого орендареві передано в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 258,9 кв.м., що  розташовані за адресою: м. Харків, вул. Валер'янівська, 113, які знаходяться на балансі Харківської обласної дезінфекційної станції.   

     Відповідно до п. 2.2. цього договору власником майна, що було об'єктом оренди, є територіальні громади сіл, селищ, міст області.

     Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

     Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ , міст здійснюють  управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

        Відповідно до рішення сесії Харківської обласної ради від 15 грудня 2006 року № 130-У «Про порядок управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних  громад сіл, селищ , міст області» органом уповноваженим управляти майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ , міст області є Харківська обласна рада, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

       Рішенням XVIII сесії V скликання Харківської обласної ради № 399-У від 06.09.2007р. затверджено Положення  «Про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст області».  

       Згідно пункту 1.3 цього Положення суб'єктами орендних відносин є обласна рада, голова обласної ради, комунальні підприємства - щодо індивідуально визначеного та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м на одне комунальне підприємство (орендодавця), а з письмового дозволу   голови обласної ради, за дорученням обласної ради, - щодо укладання договорів оренди нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 кв.м. на одне комунальне підприємство (орендодавця), органи охорони культурної спадщини (управління культури і туризму та управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації), галузеві постійні комісії, постійна комісія з питань спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, орендарі.

      Рішенням XVIII сесії V скликання Харківської обласної ради № 399-У від 06.09.2007року передбачено, що передача майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснюється виключно на конкурсних засадах.

       Як вбачається із матеріалів справи позивач надав інформацію Харківській обласній раді стосовно вільних приміщень, які перебувають у нього на балансі, а також вказав їх  площу.

        15.09.2007р. Харківська обласна рада у газеті «Слобідський край»опублікувала інформаційне повідомлення про проведення конкурсів на право оренди комунального майна, у тому числі й на спірні приміщення.  

       За результатами конкурсу 17 грудня 2007 року  між Харківською обласною радою та відповідачем укладено договір оренди № 46 Н комунального майна .

       Згідно статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями  є:

    Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

     органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

      підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

       Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендодавцем за договором оренди комунального майна № 46 Н від 17 грудня 2007 року може бути лише Харківська обласна дезінфекційна станція, а  Харківська обласна рада є особою, яка надає згоду на передачу в оренду майна.

       Дійсно, Харківська обласна дезінфекційна станція є державою установою, але майно, яке є об'єктом оренди, належить територіальній громаді сіл, селищ, міст області та знаходиться у комунальній власності. Сторони при укладанні договору оренди комунального майна діяли у відповідності до норм чинного законодавства, зазначених в цій постанові.

        Позивач же є балансоутримувачем об'єкта оренди. Відповідно до діючого законодавства він за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

      Слід зазначити, що відповідно до п. 3.4 Положення «Про порядок передачі в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст області», затвердженого рішенням XVIII сесії V скликання Харківської обласної ради № 399-У від 06.09.2007 р., укладання договорів оренди цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна загальною площею понад 200 кв.м, здійснюється головою обласної ради, який діє за дорученням обласної ради.

      Площа  приміщень, які передавались в оренду,  становить 258,9 кв.м.

        Таким чином, позивач самостійно не міг бути орендодавцем спірного майна.

         Підстави розірвання договору найму передбачені статтею 783 Цивільного кодексу України.

        Згідно цієї статті наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

        Право вимагати розірвання  договору найму (оренди) має наймодавець, тобто сторона по договору.

    Харківська обласна рада, як сторона по договору, не вимагала  розірвання договору оренди.         

    Позивач не є стороною за договором оренди, а тому не вправі вимагати розірвання договору.

     Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір оренди може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

       В пункті 8.2 спірного  договору сторони передбачили, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.   

      Як передбачено умовами спірного договору (п. 3.3 договору),  орендна плата повинна перераховуватися щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним: 70% до обласного бюджету; 30% - балансоутримувачу.

      Відповідачем виконані умови договору стосовно оплати орендної плати.

      Пунктом 5.11 спірного договору передбачено, що орендар зобов'язаний був сплатити до 25 січня 2007 року орендну плату у вигляді завдатку в розмірі орендної плати за три місяці.

        Відповідач здійснив оплату у вигляді завдатку в розмірі орендної плати за три місяці, що підтверджується платіжними  дорученнями №№1,2 від 21.01.2008р..

        Згідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

        Передаючи завдаток, боржник тим самим підтвердив наявність зобов'язання, в рахунок платежів якого завдаток і видається.

        Відповідач стверджує, що він не міг користуватися приміщеннями, що є об'єктом оренди, до травня 2008 року з вини позивача, оскільки позивач відмовлявся підписувати акти приймання-передачі.

        Пунктом  2.1 спірного договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

        Відповідно до умов договору оренди позивач повинен був фактично передати спірні приміщення згідно  акту приймання -передачі.

       Як вбачається із матеріалів справи, акти приймання-передачі були підписані позивачем 6 травня 2008 року, тоді як спірний договір укладено 17 грудня 2007 року, а  завдаток сплачено відповідачем в січні 2008 року.

       6 травня 2008 року відповідач та Харківська міська рада уклали  додаткову угоду № 1 до договору оренди комунального майна № 46Н від 17 грудня 2007 року.

       Однією із підстав укладення додаткової угоди було підписання акту приймання-передачі 6 травня 2008 року. Умовами додаткової угоди визначено новий строк дії спірного договору з 06 травня 2008 року по 05 квітня 2011 року.  

        Відповідно до частини  6 статті  762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

        Відповідач  з незалежних від нього обставин протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Плата за оренду приміщень справляється за час, протягом якого наймач користувався майном, переданим в оренду.

        Так як з незалежних від відповідача обставин, а саме – непідписання позивачем акта приймання-передачі та непередача в користування об'єкта оренди, плата за користування майном не справляється.

      Як уже зазначалось, 6 травня 2008 року був підписаний акт приймання-передачі. На підставі цього, внесена відповідачем орендна плата в якості задатку була зарахована не з грудня 2007 року, як це зазначалось у договорі оренди, а з травня 2008 року по липень 2008 року.

      Крім того, відповідачем сплачена орендна плата 19 вересня 2008 року та  20 жовтня 2008 року  за серпень та  вересень  місяці 2008 року , що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 14, 15 від 19.09.2008 р., №№ 17, 18 від 19.09.2008 р..

      Таким чином, відповідач  своєчасно сплачував орендну плату на умовах, визначених у спірному договорі та у додатковій угоді до цього договору, а саме:  на підставі п. 5.2 та п.5.11 договору відповідач здійснює оплату до обласного бюджету - 70% від розміру місячної орендної плати та балансоутримувачу  - 30% від розміру місячної орендної плати.

       У зв'язку з зазначеним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі.

       Крім того, слід зазначити, що помилковим є висновок про наявність порушень сторонами норм діючого законодавства  при укладенні спірного договору стосовного того, що   під час укладання договору сторони не передбачили усі  істотні умови договору : не було вирішено питання щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна та  не було вирішено питання щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.  

       Судом не прийнято до уваги, що ці умови урегульовані сторонами в  п. 5.7 спірного договору  та новою редакцією цього ж пункту в Додатковій угоді № 1 щодо страхування орендованого майна, а також в п. 5.3 договору та новою редакцією цього ж пункту Додаткової угоди № 1 щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. В  матеріалах справи також є наявним договір страхування орендованих приміщень.

        За таких обставин судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав щодо розірвання договору оренди № 46Н комунального майна від 17 грудня 2007 року, кладеного між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТОПА».

        Враховуючи  викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права,  у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а   рішення  господарського суду Харківської області від 04 листопада 2008 року -  скасуванню.   

        Керуючись   ст. ст. 101, 102, п.2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України,

                                                     Постановила:

        Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

        Рішення господарського суду  від 04 листопада 2008 року у справі № 35/361-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

       Головуючий суддя                                       Бондаренко В.П.

                            суддя                                        Камишева Л.М.

                           суддя                                        Лакіза В.В.

Повний текст постанови підписаний 28 січня 2009 року.