Рішення

від 20.01.2009 по справі 57/239-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/239-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р.                                                            Справа № 57/239-08

вх. № 8579/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Гаплевська О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Анголенко П.О., посвідчення № 211 від 01.10.2007 року, першого позивача - Павленко О.М., довір. від 08.01.2009 року , другого  позивача - не з*явився,  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом  Прокурор Дзержинського району м. Харкова  в особі 1)ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

2) Харківської міської ради,м. Харків     

до    Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" м. Харків  

про стягнення 22801,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі ДПІ у Дзержинському  районі м. Харкова (перший позивач) та Харківської міської ради (другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ „Авіс” на користь позивача заборгованість з орендної плати та пені в сумі 22801,44 грн. та просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги прокурор мотивує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору оренди від 30.01.2006 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  25 листопада  2008 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 грудня 2008 року о 10:10 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09 грудня 2008 року, 22 грудня 2008 року, 14 січня 2009 року розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, невиконання умов попередніх ухвал та витребуванням додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 20 січня 2009 року прокурор та представник першого позивача  підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник другого позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На виконання вимог суду, першим позивачем надано довідку з ЄДРЮОФОП з якої вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 61033, м. Харків, вул. Кисловодська, б. № 13-А, така ж саме адреса була вказана у позовній заяві, та саме на цю адресу судом направлялись процесуальні документи, проте вони поверталися з відміткою, що за цією адресою немає такої організації.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалами суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Другий позивач та відповідач правами передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались,  процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 20.01.2009 року прокурор та представник першого позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників другого позивача та відповідачів.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідачів за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника першого позивача та прокурора , судом встановлено наступне.

30 січня 2006 року між Харківською міською радою Харківської області (далі – другий позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІС» (далі - відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» в державному реєстрі земель від 30 січня 2006 року за № 14066710013, у відповідності до умов якого другий позивач на підставі рішення ХІХ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 25.02.2004 року № 23/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надав відповідачу в строкове платне користування строком до 01.03.2029 року земельну ділянку загальною площею 0,2584 га несільськогосподарського призначення – землі транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Харкові, вул. Клочківська, 44 .

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить з 2007 року 12516,46 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вказує прокурор у позовній заяві, Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, внаслідок чого станом на 01.09.2008 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за землю у сумі  21641,03 грн., що стало підставою для звернення прокурора господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються  за  згодою  сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної  власності,  які  встановлюються  відповідно до Закону України  "Про плату за землю".

Згідно ст.2  Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого  самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Крім того, згідно п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки комунальної власності).

У судовому засіданні представник першого позивача пояснив, що нарахована станом на 12.12.2008 року заборгованість з орендної плати за  землю в сумі 22801,45 грн. ( 21641,03 грн. основного боргу; 1160,42 грн. пеня) залишилась несплаченою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі"  передбачено право орендодавця вимагати  від  орендаря  своєчасного внесення  орендної  плати;  спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності  за  неможливість  виконання грошового зобов'язання.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 22801,45 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди землі від 30.01.2006 року, який укладено між другим позивачем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших  актів цивільного  законодавства,  а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших  вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та  те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з орендної плати за землю, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 21641,03 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 14 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, яка нараховується разом з заборгованістю, із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати за землю прокурор нарахував відповідачу пеню у сумі 1160, 42 грн.

Таким чином, прокурором обґрунтовано нараховане  відповідачам пеню у сумі 1160,42 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь другого позивача пені у сумі 1160,42  грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача  належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито ”, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  стягнути  на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю", п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» , код 23909210 (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, б. 13-А , відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь  Харківської міської ради (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64 ,  р/р № 33215812700003  в ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, код оплати 13050200; 01, одержувач: ВДК у м. Харкові; код ЄДРПОУ 24134490, МФО 851011, код оплати 13050200 в ВУДКУ в Дзержинському районі м. Харкова) заборгованості з орендної плати у сумі 21641,02 грн. та пені у сумі 1160,42 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» , код 23909210 (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, б. 13-А , відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 228,02 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» , код 23909210 (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, б. 13-А , відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь держбюджету України ,одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011 - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя                                                                                            Аюпова Р.М.

Справа № 57/239-08

Повний текст  рішення підписано 26.01.2009 року.