Рішення

від 19.01.2009 по справі 5020-2/578

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/578

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" січня 2009 р. справа № 5020-2/578

За позовом:                     Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської

міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Пересвіт”

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 1,

99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37)

про           стягнення 7896,18 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача -  Іванов П.П., довіреність № 1547 від 09.01.2009;

відповідача –не з'явився;               

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі –КП „Севтеплоенерго” СМР) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Пересвіт” (далі –ТОВ „Пересвіт”) про стягнення 7896,18 грн.

Свої позовні вимоги КП „Севтеплоенерго” СМР обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору  про постачання  теплової енергії № 1330 від 19.06.2002.

Відповідач у судові засідання неодноразово не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином у встановленому порядку за адресами, вказаними у позовній заяві та договорі, не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, „за зазначеною адресою не значиться” тощо, також можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

19.06.2002 між КП „Севтеплоенерго” СМР та ТОВ „Пересвіт” був укладений договір про постачання теплової енергії № 1330 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії відповідачу до мережі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та належної якості, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами в строки, які передбачені даним Договором.

Зобов'язання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач, у свою чергу, не в повному  обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7896,18 грн. за період з квітня 2001 року по травень 2003 року.

Згідно з пунктом 7.1 Договору строк дії договору - три роки з 01.07.2002. Договір вважається продовженим на наступні роки, якщо за місяць до спливу його строку немає заяви від однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд. Докази відмови, розірвання або зміни Договору відсутні. Таким чином, суд вважає, що на момент розгляду справи вказаний Договір є діючим.

Відповідно до статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, доказів наявності договірних відносин з відповідачем в період з квітня 2001 року по червень 2002 року позивачем не надано.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 4147,80 грн. за період з квітня 2001 року по червень 2002 року необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.4 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно встановленим тарифам, затвердженим розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації.

Розрахунковим періодом є місяць.          

Споживач здійснює оплату протягом 10 днів після отримання рахунку. Рахунок вважається доставленим за адресою споживача, якщо останній протягом розрахункового місяця не заявить про неотримання рахунку.

Згідно статей 256-257  Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк позовної давності за рахунками, виставленими позивачем в 2002-2003 роках сплинув відповідно у 2006-2007 роках.

Позовна заява про стягнення з ТОВ „Пересвіт” заявленої суми заборгованості подана позивачем –24.11.2008.

Однак, згідно з ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки заяви про застосування позовної давності до винесення судом рішення по справі не надано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з грудня 2002 року по травень 2003 року у розмірі 3748,38 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пересвіт” (99001,            м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 1;  99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24032269, р/р №26007254363001 в КБ „ПриватБанк” м. Севастополя, МФО 324935) на користь комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011,                м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03358357,     р/р 260300510601 у філії „Кримська дирекція „АБ” Клірінговий Дім”, МФО 384920) заборгованість у розмірі 3748,38 грн. (три тисячі сімсот сорок вісім грн. 38 коп.); витрати по сплаті державного мита у сумі 47,94 грн. (сорок сім грн. 94 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 55,46 грн. (п'ятдесят п'ять грн. 46 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

           Суддя                                                                                                Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано  26.01.2009.