Рішення

від 29.01.2009 по справі 17/5287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5287

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2009 р.                                              м. Черкаси                          Справа №  17/5287

   Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача – Сотніков В.А. - по довіреності,          відповідача – Недужий А.П. – директор, Родік Т.П. – по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/5287

за позовом приватного підприємства «Агросервіс»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Христинівка-агро»

простягнення 551 375 грн. 69 коп.,  

                                                                      ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року приватне підприємство «Агросервіс» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Христинівка-агро» (далі-відповідач) заборгованості в сумі 551 375,69 грн., з яких: 282 814,38 грн. –основного боргу, 258 775,16 грн. штрафу та 9 786,15 грн. - 3% річних.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року.

В судовому засіданні 16.12.2008 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2008 року не з'явився у зв'язку з неотриманням ухвали від 03.12.2008 року про порушення провадження у справі, тому суд зобов'язав позивача надати довідку з управління статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на момент розгляду справи.

На вимогу суду позивач надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 16.12.2008 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. 60-річчя Жовтня, 16).

Відповідач ухвалами суду від 16.12.2008 року, від 24.12.2008 року та від 13.01.2009 року тричі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем свого знаходження (Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. 60-річчя Жовтня, 16), його представники в судове засідання 29.01.2009 року з'явились, проти позову заперечували, надали витребувані судом документи та відзив на позов, в якому просять відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що передані позивачем по договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року матеріальні цінності були неналежної якості, у зв'язку з чим відбулась загибель посівів сільськогосподарських культур на полях відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2009 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року, за умовами якого позивач «Продавець» зобов'язався передати, а відповідач «Покупець» зобов'язався прийняти і оплатити товари в кількості, асортименті та по цінам, вказаних в накладних, рахунках, чеках або інших документах, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.1 договору).

Сторони в пункті 2.3 договору встановили, що відповідач (покупець) зобов'язаний провести оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок «Продавця»30 відсотків вартості товару до 30.05.2007 року, кінцевий розрахунок здійснити не пізніше 01.10.2007 року.

За правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін, позивач на виконання умов договору передав відповідачу матеріальні цінності на загальну суму 282 814,38 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000089 від 20.04.2007 року на суму 210 158,38 грн., № РН-0000112 від 28.04.2007 року на суму 18 696 грн., № РН-0000141 від 08.05.2007 року на суму 53 960 грн. (а.с.9-11) та довіреностями на отримання товару серія ЯНА № 849535 від 19.04.2007 року, ЯНА № 849518 від 19.04.2007 року, ЯНА № 849517 від 08.05.2007 року (а.с.12-14).

Направлений позивачем на адресу відповідача і отриманий останнім 07.08.2007 року Акт звірки розрахунків від 09.07.2008 року відповідач не підписав, свої зобов'язання по договору № 27/03-1 від 27.03.2007 року не виконав, вартість отриманого товару в сумі 282 814,38 грн. позивачу не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 3.1 договору, згідно з яким за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує штраф в розмірі 0,5 % належної до перерахування суми за кожен день прострочення. У випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті товару, позивач окрім стягнення пені, має право вимагати від відповідача відшкодування збитків та недоотриманих доходів (пункт 3.3 договору).

Оскільки штрафом в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, і в пункті 3.1 договору штраф нараховується за кожен день прострочення, то суд дійшов висновку про забезпечення сторонами виконання своїх зобов'язань в договорі № 27/03-1 від 27.03.2007 року пенею в розмірі 0,5 % належної до перерахування суми за кожен день прострочення.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання виходячи із розрахунку пені, яка підлягає стягненню за Законом.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та пункт 2.3 договору, згідно з яким кінцевий розрахунок відповідач повинен був здійснити не пізніше 01.10.2007 року, пеню необхідно нараховувати з 02.10.2007 року по 02.04.2008 року (183 дні). Розрахунок пені:

-          з 02.10.2007 року по 31.12.2007 року (91 день) –282 814,38*91*0,0438/100 = 11 272,41 грн.

         -          з 01.01.2008 року по 02.04.2008 року (93 дні) –282 814,38*93*0,0546/100 = 14 360,75 грн.

Загальна сума пені складає: 11 272,41 + 14 360,75 = 25 633,16 грн.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України), тобто суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 25 633,16 грн., і задовольняє позов в цій частині. В іншій частині позову щодо стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем зазначеної в позовній заяві суми 3 % річних – 9 786,15 грн. за період з 02.10.2007 року по 26.11.2008 року (дата подання позову), встановив помилковість їх нарахування (після перерахунку – 9 782,60 грн. (282 814,38*3%*422/366), а тому задовольняє позов в частині стягнення 3 % річних частково в сумі 9 782,60 грн. В іншій частині позову щодо стягнення 3 % річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на неякісність переданих позивачем по договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року матеріальних цінностей, що призвело до загибелі посівів сільськогосподарських культур, з огляду на наступне.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7, яка містить перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на відправника відповідальності за поставку вантажу неналежної якості. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на відправника відповідальності.

Згідно з пунктом 1 Інструкції П-7 вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю.

Приймання продукції здійснено відповідачем без дотримання вимог Інструкції П-7, а тому лише надані позивачем довідки про загибель посівів відповідача в 2007 році та врожайність сільськогосподарських культур в 2007 році, не є допустимими і належними доказами, які підтверджують неналежну якість поставленої продукції.

Отже, позивачем відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що загибель посівів сільськогосподарських культур на полях відповідача стала наслідком поставки позивачем по договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року неякісної продукції.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 318 230,14 грн., з яких: 282 814,38 грн. основної заборгованості, 25 633,16 грн. пені та 3% річних в сумі 9 782,60 грн. за невиконання зобов'язань по оплаті вартості переданого товару згідно договору купівлі-продажу № 27/03-1 від 27.03.2007 року.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: по сплаті державного мита в сумі 3 182,30 грн. та 68,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,04 грн. згідно платіжного доручення № 325 від 25.11.2008 року, оскільки при поданні позову державне мито підлягало сплаті в сумі 5 513,76 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

              ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Христинівка-агро» (Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. 60-річчя Жовтня, 16, р/р 260008785 у ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Умань, МФО 354411, код ЄДРПОУ 32923088) на користь приватного підприємства «Агросервіс» (Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Підлісна, 1а, кв. 14, р/р 260060117908 у філії № 1 АБ «Факторіал-Банк»м. Харків, МФО 350482, код ЄДРПОУ 32367889) - 282 814,38 грн. основної заборгованості, 25 633,16 грн. пені, 3% річних в сумі 9 782,60 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита - 3 182,30 грн. та 68,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повернути позивачу сплачене в більшому розмірі державне мито в сумі 0,04 грн. згідно платіжного доручення № 325 від 25.11.2008 року.

Видати довідку.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                                 С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 29.01.2009 року.