Постанова

від 27.01.2009 по справі 29/451-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/451-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2009 р.                                                           Справа № 29/451-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Плужник О.В.

при секретарі Боровій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Кsтаєв А.В.

відповідача -  Догаєва Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  «Аптека № 20», м. Харків (вх. № 2951 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.08 р. по справі № 29/451-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Аптека № 20», м. Харків

про  стягнення 79951,72 грн.

встановила:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по договору поставки № 620 від 29.02.2008р. товар в сумі 66 626,43 грн., штраф у розмірі 13 325,29 грн., а також витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач надав до суду заяву, в якій просив зменшити розмір штрафу до 10 грн. та розстрочити виконання рішення на 15 місяців рівними платежами, посилаючись на тяжкий стан підприємства та звіт про фінансові результати за 3 квартал 2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.08р. по справі                 № 29/451-08 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 66 626,43 грн. боргу, 13 325,29 грн. штрафу, 799,52 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В задоволенні заяви відповідача про зменшення штрафу та розстрочення виконання рішення відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд при розгляді справи порушив норми процесуального права, а також не врахував обставини, пов'язані з тяжким матеріальним становищем підприємства та які ускладнюють виконання рішення у визначений строк, також, на його думку, розмір штрафних санкцій занадто великий, тому вважає, що він повинен бути зменшений до 10 грн. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення штрафу в розмірі 13 325,29 грн. та відмовлення в задоволенні заяви про зменшення штрафу та розстрочення виконання рішення по справі № 29/451-08, і прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу; 10,00 грн. штрафу, виконання рішення розстрочити на 15 місяців.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в яких вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. В обґрунтування наданих заперечень позивач посилається на те, що відповідач не надав доказів сплати боргу; не довів наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення; відповідачем після подання позову не вживались заходи щодо виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару; розмір штрафних санкцій був погоджений сторонами при укладенні спірного договору.

Разом з тим представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у них не має і розгляд може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2008 року без змін, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що  29 лютого 2008 року між сторонами по справі укладено договір № 620, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний в договорі.

Позивач свої зобов'язання виконав, передав відповідачу товар на суму 68 168,10 грн., проте останній оплату вартості отриманого товару здійснив частково у розмірі 1 547,67 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 66 626,43 грн.

Враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що поданими матеріалами підтверджується факт заборгованості відповідача перед позивачем по факту несплати вартості отриманого за договором № 626 від 29.02.2008р. товару, самим відповідачем вказана сума боргу не спростовується, тому господарський суд Харківської області правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Слід зазначити, що рішення в цій частині відповідачем не оскаржується, сума основного боргу в розмірі 66 626,43 грн. за поставлений позивачем товар, відповідно до умов спірного договору, визнається у повному обсязі.

Пунктом 7.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості отриманого товару, за яким допущена про строчка.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, йому нарахований штраф у розмірі 13 325,29 грн., що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому позивні вимоги в цій частині обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір штрафних санкцій (20 % від вартості отриманого товару) занадто великий і значно перевищує розмір збитків, які, на думку відповідача, у позивача відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту прострочення зобов'язання, оговореного в пункті 3.5 даного Договору, Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 20 % від вартості отриманого товару, по якому допущена прострочка.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з вимогами чинного законодавства, погодився з його умовами, у тому числі і з застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила виконання зобов'язання.

При цьому, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, як було з'ясовано під час вирішення спору, відповідачем, вже після подання позову, не вживались заходи, необхідні для належного виконання зобов'язання щодо сплати боргу за отриманий товар; крім того, не доведено належними та допустимими доказами наявність скрутного матеріального становища підприємства; не підтверджено будь-якими доказами обставини про перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що застосовані до відповідача штрафні санкції відповідають умовам договору та вимогам законодавства, та  правомірно відмовив відповідачу в його заяві про зменшення штрафу, як такої, що не обґрунтована належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПУ України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Виходячи з аналізу даної норми права, можна зробити висновок, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. До того ж законодавець вказує, що надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у  виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.

Суд першої інстанції, враховуючи порушення майнових інтересів позивача, а також те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим, відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Аптека № 20»про розстрочку виконання рішення на 15 місяців.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду в цій частині, оскільки надані відповідачем аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів. До того ж подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2008 року по справі № 29/451-08 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 230, п. 4 ст. 231, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, п. 3 ст. 83, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -                                                                        

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2008р. по справі                  № 29/451-08 залишити без змін.  

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.