Рішення

від 15.01.2013 по справі 5026/1782/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року Справа № 07/5026/1782/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до споживчого товариства "Надія-1"

про стягнення 4085 грн. 14 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Посохов О.В. - за довіреністю від 07.10.2012р.;

від відповідача: Черниш Т.І. - директор товариства.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 4085 грн. 14 коп., у тому числі: 2933 грн. 66 коп. основного боргу за поставлений товар, 373 грн. 66 коп. пені, 497 грн. 96 коп. 20% річних за користування чужими грошовими коштами, 205 грн. 36 коп. 7% штрафу та 74 грн. 69 коп. 3% річних.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 13.12.2010р. №113 щодо оплати поставленого йому позивачем за видатковими накладними від 29.12.2011р. №74298 і від 10.01.2012р. №1082 товару.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав і повідомив господарський суд про сплату відповідачем після подання позивачем позову 200 грн. основного боргу.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, пославшись при цьому на відсутність у нього окремих первинних документів про постачання позивачем товарів.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", як постачальник, і споживче товариство "Надія-1", як покупець, уклали договір поставки №113 (далі - договір №113), згідно з яким постачальник зобов'язався передати покупцю, а останній - прийняти та оплатити алкогольні напої, найменування, кількість, асортимент та ціна яких визначаються у видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.1 договору №113 розрахунки з товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в інших узгоджених сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно з п. 7.1 договору №113 у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі семи відсотків від суми боргу.

У п. 9.2 договору №113 його сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" на виконання умов договору №113 за видатковими накладними від 29.12.2011р. №79215/74298 і від 10.01.2012р. №1264/1082 поставило споживчому товариству "Надія-1" алкогольні напої відповідно на 4158 грн. 48 коп. і на 1432 грн. 02 коп., а усього на 5590 грн. 50 коп.

Станом на 28.11.2012р. - день подачі позивачем позову споживче товариство "Надія-1" сплатило товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" 2656 грн. 84 коп. боргу за поставлений за вищевказаними видатковими накладними товар, відповідно сума боргу відповідача перед позивачем становила 2933 грн. 66 коп. (5590 грн. 50 коп. - 2656 грн. 84 коп.).

Після подання позову споживче товариство "Надія-1" 05.12.2012р. сплатило товариству з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" ще 200грн. боргу за поставлений товар.

Станом на день прийняття господарським судом цього рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 2733 грн. 66 коп. (2933 грн. 36 коп. - 200 грн.).

За прострочення оплати товару товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" нарахувало споживчому товариству "Надія-1" до сплати:

- 373 грн. 47 коп. передбаченої п. 7.1 договору №113 пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, у тому числі: 240 грн. 59 коп. за 315 днів прострочення сплати 1863 грн. 62 коп. боргу у період з 13.01.2012р. по 22.11.2012р. та 132 грн. 88 коп. за 303 дня прострочення сплати 1070 грн. 04 коп. боргу у період з 25.01.2012р. по 22.11.2012р.;

- 205 грн. 36 коп. передбаченого п. 7.1 договору №113 штрафу у розмірі 7% від суми боргу 2933 грн. 66 коп.;

- 497 грн. грн. 96 коп. передбачених п. 9.2 договору №113 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України 20% річних за користування чужими коштами, нарахованих від суми боргу - 2933 грн. 66 коп.;

- 74 грн. 69 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, у тому числі: 48 грн. 12 коп. за 315 днів прострочення сплати 1863 грн. 62 коп. боргу у період з 13.01.2012р. по 22.11.2012р. та 26 грн. 58 коп. за 303 дня прострочення сплати 1070 грн. 04 коп. боргу у період з 25.01.2012р. по 22.11.2012р.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідач не виконав належним чином грошове зобов'язання щодо оплати позивачу придбаного у нього на умовах договору №113 за видатковими накладними від 29.12.2011р. №79215/74298 і від 10.01.2012р. №1264/1082 товару у сумі 2733 грн. 66 коп., тому позивач вправі вимагати присудження до виконання відповідачем цього зобов'язання в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь цієї суми боргу та передбачених п. 7.1 цього договору пені, 7% штрафу за порушення строків оплати товару, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних.

Щодо стягнення передбачених п. 9.2 договору №113 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України 20 % за користування чужими грошовими коштами у сумі 497 грн. 96 коп., то позивач не має права на їх стягнення з відповідача з огляду на таке.

Пунктом 9.2 договору №113 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

На відміну від 3%, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, проценти, передбачені п. 9.2 договору №113 за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.1 договору №113 сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Саме такий максимальний розмір пені, яка може бути стягнута з платника коштів за несвоєчасне виконання ним грошових зобов'язань, встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору №113 передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таких правових висновків щодо застосування положень ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та ст. 625 цього ж Кодексу дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 12 грудня 2011 року.

Стягувані суми 7% штрафу і 3% річних позивач нарахував у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем зобов'язань за договором №113, вимогами чинного законодавства та умовами договору №113.

Стягувану суму пені позивач нарахував більш ніж за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з розрахунком позивача стягуваної суми пені та вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач має право на стягнення з відповідача 139 грн. пені за 182 дні прострочення з 13.01.2012 р. по 12.07.2012р. від суми боргу 1863 грн. 62 коп. і 79 грн. 81 коп.. пені за 182 дні прострочення з 25.01.2012 р. по 24.07.2012р. від суми боргу 1070 грн. 04 коп., а усього 218 грн. 81 коп.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 2733 грн. 66 коп. основного боргу, 218 грн. 81 коп. пені, 205 грн. 36 коп. 7% штрафу і 74 грн. 69 коп. 3% річних.

В частині стягнення 200 грн. боргу, сплаченого відповідачем після подання позивачем позову, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на сплату судового збору у сумі 1339 грн. 10 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з споживчого товариства "Надія-1" (вул. Леніна, 37, смт. Драбів, Черкаська область, 19800, ідентифікаційний код 36528166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Академіка Корольова, 7, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35871504) - 2733 грн. 66 коп. основного боргу, 218 грн. 81 коп. пені, 205 грн. 36 коп. 7% штрафу, 74 грн. 69 коп. 3% річних і 1339 грн. 10 коп. витрат на сплату судового збору.

В частині стягнення 200 грн. боргу провадження у справі припинити.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 18.01.2013р.

СУДДЯ М.В. Дорошенко