Постанова

від 10.08.2012 по справі 2а/0270/2633/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 р. м. Вінниця

Справа № 2а/0270/2633/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю

секретаря судового засідання Оніщенка Петра Анатолійовича,

представника позивача Мітельмана Н.А., Павенського Б.В.,

представника 1 відповідача Герасименка Д.А.,

представника 2 відповідача Вінограй І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - фірма " Вінавтотранс "

до Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради

про визнання протиправним і нечинним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов"язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінавтотранс" (далі-позивач, ТОВ - фірма " Вінавтотранс ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач 1), Державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - відповідач 2) про визнання запису Державного реєстратора від 08 травня 2012 року № 11741430012002709 в Єдиному державному реєстрі за № 12 щодо відсутності юридичної особи ТОВ - фірми " Вінавтотранс " за її місцезнаходженням недійсним з моменту внесення запису, визнання протиправним і нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.05.2012 року № 11/15 - 222, зобов"язання поновити ТОВ - фірму " Вінавтотранс ", як платника ПДВ.

Адміністративний позов мотивований тим, що 15.05.2012р. Вінницькою ОДПІ прийнято рішення № 11/15-222 про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, на підставі наявного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Оскільки, факт відсутності товариства за місцезнаходженням не відповідає дійсності, тому позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В ході судового розгляду справи по суті, представником позивача надано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої, вимоги, зазначені в п.3 позовної заяви, викладено наступним чином : визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.05.2012р. № 11/15-222, в повному обсязі та зобов'язати відновити та залишити ТОВ - фірму "Вінавтотранс", як платника ПДВ. Решту позовних вимог залишено без змін ( а.с. 60-62 ).

В силу частини 1 статті 51 КАС України, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку судового розгляду справи по суті - змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. В зв'язку з тим, що в заяві про зміну позовних вимог, фактично не йдеться про зміну предмету або підстави позову, судом прийнято уточнення позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просили суд адміністративний позов задовольнити повністю. Додатково суду пояснили, що запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про відсутність позивача за юридичною адресою, який став підставою для прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення, вчинений відповідачем 2 безпідставно та необґрунтовано, оскільки факт отримання позивачем оскаржуваного рішення, надісланого податковим органом за тією ж самою адресою, ставить під сумнів законність внесеного запису щодо відсутності ТОВ - фірми "Вінавтотранс" за юридичною адресою.

Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити. Додатково пояснив, що оскаржуване рішення є законним, оскільки прийнято відповідно до вимог закону, на підставі внесеного Державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (надалі - Єдиний реєстр) щодо відсутності ТОВ - фірми "Вінавтотранс" за її місцезнаходженням.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні також не визнала адміністративний позов, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки державним реєстратором Копчук І.В., правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (надалі - Закон), внесено оскаржуваний запис, адже на адресу державного реєстратора повернулось поштове відправлення, яке надсилалось позивачу, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

В ході судового розгляду справи, задоволено клопотання представників позивача щодо допиту в якості свідка листоноші відділення поштового зв'язку № 11 м. Вінниці ОСОБА_6, яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, під присягою суду пояснила, що вона дійсно працює листоношею відділення поштового зв'язку №11 та обслуговує адресу м. Вінниця, вул. Садова, 10. Вона знає, що за зазначеною адресою знаходиться ТОВ - фірма "Вінавтотранс". 04.04.2012 року нею був прийнятий для доставки на дане підприємство рекомендований лист Державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Оскільки нікого з посадових осіб підприємства вона не застала на місці, а договору на обслуговування з даним підприємством на той час не було, що не зобов'язувало її вручати поштову кореспонденцію безпосередньо посадовим особам адресата, нею було виписано повідомлення про наявність листа і можливість отримання його в відділенні поштового зв"язку та передано через сторожа підприємства. Аналогічно було виписано та залишено друге повідомлення 06.04.2012 року. Оскільки, станом на 04.05.2012 року, за отриманням рекомендованого листа одержувач до поштового відділення не з'явився, та в зв'язку з витоком терміну зберігання, даний лист повернуто з відповідною відміткою відправнику. Також свідок зазначила, що термін зберігання рекомендованих листів 1 місяць, та що в подальшому, в травні місяці 2012 року, ТОВ - фірма "Вінавтотранс" уклала з поштою договір на обслуговування, відповідно до якого тепер кореспонденція вручається безпосередньо посадовим особам підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом встановлено, що юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінавтотранс" зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.02.2005 року за ідентифікаційним кодом 23104995, місцезнаходження : 21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Садова, буд.10, реєстраційний номер 10002175719 (а.с.33).

Відповідно до свідоцтва № 01811325, виданого 22.07.1997р. Державною податковою адміністрацією у м. Вінниці, ТОВ - фірма "Вінавтотранс" зареєстроване, як платник податку на додану вартість (а.с.20).

30.03.2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Копчук І.В. за вих. №155 сформовано повідомлення ТОВ - фірма "Вінавтотранс" щодо необхідності подання підприємством державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.36 об.).

Рекомендований лист з вищезазначеним повідомлення позивачем не отримано, в зв'язку з чим вказаний лист повернуто на адресу відправника (державного реєстратора) з відміткою поштового відділення про причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.37).

Дані обставини стали підставою для проведення реєстраційної дії « внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою » ( а.с. 36 ), про що 08.05.2012 року Державним реєстратором ( відповідачем 2 ) було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.8).

В свою чергу, на підставі отриманих від Державного реєстратора вищенаведених відомостей, Вінницькою ОДПІ 14.05.2012р. винесено рішення № 11/15-222 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.6).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (надалі - Закон) передбачено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Поняття державного реєстратора визначено ст. 1 Закону, зокрема, це - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Повноваження державного реєстратора закріплено в ст. 6 Закону.

Відповідно до вимог даного Закону, державний реєстратор є єдиною уповноваженою особою, яка вносить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Положення ч.1 ст. 16 Закону передбачають, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України, що встановлено ч.1 ст. 17 Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 11 статті 19 Закону, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що державна реєстрація юридичної особи ТОВ - фірма "Вінавтотранс" проведена 27.02.2005р., тобто, враховуючи вищезазначену норму, позивач зобов'язаний протягом березня місяця кожного року подавати державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Позивачем вищезазначені вимоги Закону не було виконано.

Положення абз.1 ч. 12 ст. 19 Закону закріплюють, що у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Судом встановлено, що на виконання вимог вищезазначеної норми, відповідачем 2, в строки, передбачені Законом, надіслано позивачу повідомлення № 155 від 30.03.2012 року щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу ( а.с. 36 ).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом з пояснень сторін і показань свідка, дане повідомлення позивачем не отримано, в зв'язку з чим на адресу державного реєстратора повернулось поштове відправлення з зазначенням причин повернення " за закінченням терміну зберігання" ( а.с. 37 ).

Відповідно до абз.2 ч.14 ст. 19 Закону, якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Як видно з наведених положень Закону, причини, з яких повернуто поштового відправлення, жодним чином не впливають на формулювання запису, що вноситься до Єдиного реєстру.

За вищенаведених обставин та відповідно до зазначеної норми Закону, Державним реєстратором 08.05.2012 року внесено запис до Єдиного державного реєстру про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Вінавтотранс" за вказаною адресою.

Також суд відмічає, що визначення поняття місцезнаходження юридичної особи, міститься в ст.1 Закону, зокрема, зазначено що, це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Твердження представника позивача, що неможливо таке, що лист державного реєстратора не вдалось вручити позивачу, тоді як рішення податкового органу вручено позивачу 16.05.2012 року належним чином, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, яка зазначила, що на момент вручення поштового відправлення податкового органу, між позивачем і поштовим відділенням вже було укладено договір на обслуговування, що передбачає вручення поштового відправлення особисто, в той час, як на момент вручення поштового відправлення державного реєстратора такого договору не існувало, тому позивача лише проінформовано про наявність листа та можливість його отримання в поштовому відділенні.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує положення чинного законодавства, закріплені, зокрема, в ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається в письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Пунктом 94 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Тобто, дані норми передбачають надання послуг поштового зв'язку юридичним особам на договірних основах.

Крім того, представник позивача не зміг пояснити суду, чому позивач не реалізував своє право, щодо отримання поштової кореспонденції, надісланої державним реєстратором, безпосередньо в поштовому відділенні.

Суд критично оцінює твердження представників позивача, що фактичним підтвердженням відомостей про юридичну особу є зареєстровані державним реєстратором зміни до установчих документів від 06.07.2006р., 04.08.2008р., 02.12.2011р., 07.12.2011р. (а.с.9), адже внесення змін до установчих документів це є право особи, а подача реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державному реєстратору - обов'язок, оскільки право та обов'язок є різними поняттями за своїм змістом, тому їх не можна ототожнювати.

Крім того, відповідно до положень Закону, внесення змін до відомостей про юридичну особу та підтвердження відомостей про юридичну особу є окремими, самостійними реєстраційними діями, які не виключають та не заміняють одна другої.

Суд також оцінює критично твердження представників позивача, що відповідач 2 мав діяти відповідно до абз. 1 ч.14 ст.19 Закону, оскільки такий алгоритм дій державного реєстратора стосується випадку, коли юридична особа отримала повідомлення щодо необхідності подання реєстраційної картки, проте не подала її. Відповідно до обставин, які встановлено судом в даній адміністративній справі, позивач не отримав повідомлення щодо необхідності подання реєстраційної картки, а тому відповідачем 2 вірно застосовано положення абз.2 ч.14 ст.19 Закону.

Отже, досліджуючи правомірність внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру від 08.05.2012р. про відсутність ТОВ - фірми "Вінавтотранс" за юридичною адресою, судом встановлено законність та обґрунтованість дій відповідача 2, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправним, нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.05.20125р. № 11/15-222, в повному обсязі та зобов'язати відновити та залишити ТОВ - фірму "Вінавтотранс" , як платника ПДВ, судом встановлено наступне.

Положення ч.1 ст. 18 Закону передбачають, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Положення п.п. ж) п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) закріплює, що реєстрація особи як платника податків діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п.184.2 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації, що встановлено п. 184.10 ст. 184 ПК України.

Судом встановлено, що рішення № 11/15 - 222 про анулювання реєстрації ТОВ - фірма « Вінавтотранс » як платника податку на додану вартість прийнято Вінницькою ОДПІ на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру щодо даної юридичної особи ( номер запису 1 174 143 0012 002709 ) та відповідно до п.п. ж) пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Також, суд відмічає, що зазначене рішення прийнято 14 травня 2012 року, а не 15 травня 2012 року, як зазначає позивач. Зазначений факт вбачається з тексту 2 -го аркуша рішення № 11/15-222 ( а.с.39 ). В той час як, дата 15 травня 2012 року - це дата направлення примірника рішення платнику ( а.с.38 ).

Таким чином, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, надавши їм оцінку в співставленні з вищезазначеними правовими нормами, суд приходить до висновку, щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить також зобов'язати відповідача 1 відновити та залишити ТОВ - фірму "Вінавтотранс", як платника ПДВ. Однак суд зазначає, що видача, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, контроль за додержання сплати податків, відносяться до повноважень податкового органу, а тому суд не вправі перебирати повноваження, якими наділений суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем 2 доведено правомірність внесення Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру оскаржуваного запису, а, в свою чергу, Вінницькою ОДПІ доведено правомірність прийнятого рішення № 11/15-222 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про судові витрати вирішується судом відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна