Рішення

від 15.01.2013 по справі 18/2234/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 року Справа № 18/2234/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофірма "Станиця", вул. Визволення, 22, м. Полтава, 36000

до Приватного підприємства "Ремонтне-виробниче підприємство "Краян", вул. Луценка, 19а, м. Полтава, 36002

про стягнення 350 000,00 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: Бугаєнко А.А., дов. від 13.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 15.01.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 350 000,00 грн. заборгованості за договором № 47 поставки товару від 18.07.2012р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Згідно копії витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08.10.2012 року (а.с. 20) місцезнаходженням відповідача є адреса: 36002, м. Полтава, Октябрський район, вулиця Луценка, будинок 19А. Така ж адреса відповідача зазначена позивачем у позовній заяві.

Надіслані відповідачу за вказаною адресою ухвали суду від 16.11.2012 року та від 11.12.2012 року повернуті відділенням зв'язку на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання " та "організація вибула" відповідно (а.с. 36,42).

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року.)

З огляду на вищенаведене, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих. №3 від 14.01.2013 р. (вх. №567д від 14.01.2013р.) позовні вимоги визнає повністю, просить суд розглядати справу без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофірма "Станиця", м. Полтава (далі - позивач) та Приватним підприємством "Ремонтно-виробниче підприємство "Краян", м. Полтава (далі - відповідач) укладено договір № 47 поставки товару від 18.07.2012 р. (далі - договір), відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити наступну продукцію: цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш-400 в кількості 350,0 т за ціною 1000,00 грн./т відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. (арк. справи 21-23).

На виконання договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 350 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною 0047 від 18.07.2012 року (арк. справи 25), підписаною сторонами та скріпленою штампами відповідача, що свідчить про отримання ним товару.

Умовами договору (стаття 4.) передбачено, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування необхідних сум платіжним дорученням на поточний рахунок продавця, зазначений у рахунку. Термін оплати: протягом 3 днів з моменту отримання товару у розмірі 100%. Вид розрахунків: безготівковий.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно з яким, в силу частини 1 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір поставки є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві (постачальнику) вартість товару, який обумовлений договором; зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця (постачальника) передати покупцю товар та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманого товару та право його вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору поставки є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за отриманий товар в зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 350 000,00 грн. (арк. справи 43).

Матеріали справи містять підписані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків за період із 01.07. 12 р. по 20.07.12 р., 3 01.07.12 р. по 07.09.12 р., 3 01.07.12 р. по 01.11.12 р.(арк. справи 30-32), за якими сума боргу відповідача становить 350 000,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за накладною та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ремонтно-виробниче підприємство "Краян", 36002, м. Полтава, вул. Луценка, 19А (п/р 26007110300369 в ПАТ "Банк Ринкові Технології" МФО 380786 код ЄДРПОУ 31618244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрофірма "Станиця", 36000, м. Полтава, вул. Визволення, 22 (п/р 2600611030097 в ПАТ "Банк Ринкові Технології" МФО 380786 код ЄДРПОУ 38194668) заборгованість у сумі 350 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 7000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2013 року

Суддя Білоусов С. М.