Рішення

від 19.01.2009 по справі 5020-2/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" січня 2009 р. справа № 5020-2/008

За позовом:                     Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської

міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до відповідача:           Приватного підприємства „Золота рибка”

(99003, м. Севастополь,  вул. Л.Толстого, 37,

м. Севастополь, вул. Сладкова, 27)

про                               стягнення 5042,49 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача -  Іванов П.П., довіреність № 1547 від 09.01.2009;

відповідача –не з'явився;               

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі –КП „Севтеплоенерго” СМР) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства „Золота рибка” (далі –ПП „Золота рибка”) про стягнення 5042,49 грн.

Свої позовні вимоги КП „Севтеплоенерго” СМР обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про постачання теплової енергії № 962 від 28.03.1991.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином у встановленому порядку, не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

28.03.1991 між КП „Севтеплоенерго” СМР та ПП „Золота рибка” був укладений договір про постачання теплової енергії № 962 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії відповідачу до мережі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та належної якості, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами в строки, які передбачені даним Договором.

Згідно пункту 17 Договору строк дії договору –один рік з моменту підписання, тобто з 28.03.1991 року. Договір вважається продовженим на наступні роки, якщо за місяць до спливу його строку немає заяви від однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд. Відомостей про розірвання або зміну Договору в матеріалах справи немає. Таким чином, суд вважає, що на момент розгляду справи вказаний Договір є діючим.

Зобов'язання з постачання теплової енергії виконувались позивачем належним чином та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5042,49 грн.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 12 Договору споживач здійснює оплату за отриману теплову енергію за рахунками постачальника у безакцептному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до Договору відповідач знаходиться за адресою: 335035, м. Севастополь, вул. Сладкова, 27.

Проте, рахунки-фактури за вказаним Договором (а.с. 18-38) надсилались позивачем відповідачеві на іншу адресу, а саме: 99003, м. Севастополь, вул. Л.Толстого, 37.

Відповідно до статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів того, що зазначені рахунки-фактури отримані відповідачем, або пояснень про причини надіслання рахунків-фактур на адресу, яка не відповідає Договору, позивачем до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що зобов'язання за Договором виконувались позивачем неналежним чином, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5042,49 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.  

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

           Суддя                                                                                                 Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано  26.01.2009.