Рішення

від 18.01.2013 по справі 5011-67/18036-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/18036-2012 18.01.13

За позовомМалого приватного підприємства "Т І Т" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" простягнення 33 985,40 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Т І Т" (надалі -"Позивач") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" (надалі -"Відповідач") про стягнення 33 985,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів №249 від 02.12.2011 р., №104 від 25.06.2012 р. та укладених до них Заявок на транспортно-експедиційне обслуговування №1188 від 02.12.2011 р. та №579/2012 від 25.06.2012 р. позивач надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 33 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 33,50 грн. та 3% річних у розмірі 451,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.01.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.01.2013 р.

В судове засідання позивач не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника позивача у розписці про відкладення розгляду справи від 03.01.2013 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 р. між Позивачем (перевізник) та Відповідачем (експедитор) укладено договір №429, 25.06.2012 р. між вищевказаними сторонами було укладено договір №104.

Згідно із п. 1.1 Договорів предметом цього договору є доручення, надане виконавцем експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів з залученням автотранспорту виконавця, у зв'язку із чим експедитор буде замовляти транспорт виконавця та здійснювати з ним від свого імені усі необхідні розрахунки, а виконавець надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності з дійсним договором та підписаною сторонами заявкою, яка узгоджує умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною даного Договору.

Із змісту п. 2.3 Договорів вбачається, що кількість та рід вантажу, вантажовідравники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість, а також інші необхідні умови, передбачені КДПГ та уставом автомобільного транспорту України, зазначаються у разових заявках на кожне перевезення.

Пунктом 2.4 Договорів визначено, що заявка має безумовний пріоритет по відношенню до Договору.

Положеннями п. 3.8 Договорів визначено, що експедитор зобов'язаний провести повний розрахунок з виконавцем за виконанні транспортні послуги.

Згідно п. 6.2 Договорів підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг експедитором є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням експедитору товарно-транспортної накладної СМR з відміткою вантажовідправника та отримувача вантажу та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.4 Договорів строк оплати за виконанні послуги -на протязі 10 банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлене заявкою.

Згідно п. 11.1 Договорів вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та строк його дії не обмежений.

02.12.2011 р. на підставі Договору№429 від 02.12.2011 р. сторонами було складено заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №1188 (надалі -"Заявка 1"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Порвоо (Фінляндія) -м. Харцизк (Україна).

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 26 000,00 грн., а розрахунок проводиться на протязі 5-7 банківських днів по оригіналам документів.

На виконання умов Договору та Заявки 1, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Порвоо (Фінляндія) -м. Харцизк (Україна) на загальну суму 26 000,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №343054) та актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000420 від 22.12.2011 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000420 від 22.12.2011 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR №13768980), що підтверджується накладною №796944 від 26.12.2011 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач частково сплатив вартість наданих послуг з перевезення вантажів за Заявкою 1 у розмірі 21 500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажу за Заявкою 1 становить 4 500,00 грн.

25.06.2012 р. на підставі Договору №104 від 25.06.2012 р. сторонами було складено заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №579/2012 (надалі -"Заявка 2"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Мюнетсрайфель (Германія) -м. Кривий Ріг (Україна).

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 29 000,00 грн., а розрахунок проводиться з моменту отримання оригінала СМR, акта виконаних робіт, рахунку, податкової накладної.

На виконання умов Договору та Заявки 2, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Мюнетсрайфель (Германія) -м. Кривий Ріг (Україна) на загальну суму 29 000,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR від 04.07.2012 р.) та актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000235 від 04.07.2012 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000235 від 04.07.2012 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR від 04.07.2012 р.), що підтверджується накладною №1149236 від 12.07.2012 р.

Однак, відповідач вартість наданих послуг з перевезення вантажів за Заявкою 2 не сплатив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 33 500,00 грн.

Договір є договором перевезенння, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Заявок 1 та 2 по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними CMR (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів) та актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000420 від 22.12.2011 р. та №ОУ-0000235 від 04.07.2012 р. підписаними та скріпленими печатками сторін.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Загальна вартість наданих послу за Заявками 1 та 2 становить 55 000,00 грн.

Відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг у розмірі 21 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою рахунку №361 за період з 01.12.2011 р. по 09.10.2012 р.

Таким чином, заборгованість відповідача на підставі Заявок 1 та 2 зі сплати наданих послуг із перевезення вантажів становить 33 500,00 грн.

З наявного в матеріалах справи, підписаного та скріпленого печатками сторін акту звіряння розрахунків від 09.10.2012 р. відповідачем визнана заборгованість у розмірі 33 500,00 грн. на підставі Договорів та укладених до них Заявок.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Заявок та фактичне отримання розрахункових документів строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договорами на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 33 500,00 грн. на підставі Заявок 1 та 2 за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість за змістом відповіді на претензію (лист №8/10 від 10.10.2012 р.) визнана, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем за змістом акту звірки взаєморозрахунків від 09.10.2012 р. вказана заборгованість визнана, доказів її сплати не надано.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача та 3% річних у розмірі 206,41 грн. за загальний період з 06.01.2012 р. по 05.11.2012 р., інфляційних втрат у розмірі 4,50 грн. нарахованих від суму заборгованості за період з липня по вересень 2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за заявкою №1188 від 02.12.2011 р., а також та 3% річних у розмірі 245,49 грн. за загальний період з 25.07.2012 р. по 05.11.2012 р., інфляційних втрат у розмірі 29,00 грн. нарахованих від суму заборгованості за період з липня по вересень 2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання за заявкою №579/2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних за обома заявками, суд погоджується із його розміром визначеним у розрахунку доданому до позовної заяви.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період липень -вересень 2012 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, за заявкою №1188 становить -18,00 грн., а за заявкою №579/2012 становить -58,00 грн., що має невід'ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 33 500,00 грн. та 3% річних у розмірі 451,90 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства "Т І Т" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" (02081, м. Київ, пр. П. Григоренка, 20-А, кв. 21; ідентифікаційний код 36824282) на користь Малого приватного підприємства "Т І Т" (91011, м. Луганськ, вул. Сосюри, буд. 137; ідентифікаційний код 21812506) суму основного боргу у розмірі 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 18.01.2013 р.