Рішення

від 15.01.2013 по справі 17/64/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2013 р.

Справа № 17/64/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника прокурора міста Вінниці

(21000, вул. Ватутіна, 10, м. Вінниця)

в інтересах держави в особі

Виконавчого комітету Вінницької міської ради,

вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050

до : Приватного підприємства "Авеста",

вул. Фрунзе,12, м. Вінниця, 21009

про стягнення 6 884,20 грн.

за участю представників

прокурор: Стецюк Н. Д. - за посвідченням;

позивача : Богачук С. А.- за дорученням;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

03.12.2012 р. заступник прокурора міста Вінниці, в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області про стягнення з Приватного підприємства "Авеста" 6 884,20 грн., в тому рахунку 6 798,70 грн.- заборгованості з орендної плати та 85,50 грн.- пені.

Ухвалою суду від 05.12.2012 р. порушено провадження у справі № 17/64/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2012 р.

20.12.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненаданням сторонами всіх доказів, необхідних для вирішення справи, розгляд справи було відкладено на 15.01.2013 р.

14.01.2013 р. від прокурора та позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, зокрема стосовно стягнення основного боргу в сумі 11 327,37 грн. (борг по орендній платі за серпень-грудень 2012 р., що підтверджується розрахунком орендної плати нежитлових приміщень за 01.01.2012 р. - 31.12.2012 р. відповідно до договору № 14/106 від 24.03.2011 р.), а також стосовно пені на заборгованість за серпень-листопад 2012 р. в розмірі 284, 24 грн. (з врахуванням уточнення суми пені, нарахованої в вересні та жовтні, що підтверджується розрахунком орендної плати нежитлових приміщень за 01.01.2012 р. - 31.10.2012 р.). З огляду на вказану заяву представники прокуратури та позивача просять стягнути з відповідача кошти в загальній сумі - 11 611,61 грн..

В судове засідання 15.01.2013 р. з'явились представник прокуратури та позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Ухвала від 05.12.2012 р. направлена на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак була повернута на адресу суду з відміткою працівника пошти "за зазначеною адресою не значиться".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Просять стягнути з відповідача 11 611,61 грн., в тому рахунку 11 327,37 грн. основного боргу та 284, 24 грн. пені.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Згідно з ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Подана прокурором заява (вх. № канцелярії суду 08-46/372/13 р. від 14.01.2013 р.) про збільшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 11 327,37 грн. та пені в розмірі 284,24 грн. судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії прокурора стосовно збільшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною четвертою статті 55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 11611,61 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.03.2011 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та приватним підприємством "Авеста" було укладено договір оренди приміщень (будівель, споруд) за №14/106.

Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (будівлю, споруду), надалі «об'єкт», на підставі рішення виконкому № 743 від 24.03.2011 р. за адресою: м. Вінниця, вул. Першотравнева, 3, загальною площею 102, 8 м 2 , вартістю 158 453 (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн., визначеною незалежною (експертною) оцінкою станом на 30.06.2007 р. та затвердженою рішенням виконкому № 1733 від 25.07.2007 р., яке знаходиться на балансі та обслуговуванні МКП «ЖЕК № 14», що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 18.

Пунктом 1.2 визначено характер використання приміщень - розміщення кафе - 102,8 м 2 .

В пункті 1.4. договору сторони визначили термін оренди з 24.03.2011 року по 24.02.2014 року.

У розділі 2 договору сторони передбачили розмір та порядок проведення орендної плати. А саме:

- орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. Орендна плата за базовий місяць при укладенні договору оренди складає 1829,15 грн., крім того ПДВ 20% (п. 2.1. договору);

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (крім бюджетних установ чи закладів)(п. 2.2. договору);

- орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення (будівлі, споруди) (п. 2.3. договору);

- при частковій сплаті орендної плати в першу чергу зараховуються витрати орендодавця, пов'язані з одержанням виконання грошових зобов'язань, в другу - пеня за прострочення платежів, а потім орендна плата, згідно ст. 534 ЦК України (п. 2.4. договору).

Згідно п. 4.2.4. договору орендар зобов'язався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

01.04.2011 року сторонами було внесено зміни до договору оренди приміщень /будівель, споруд/ № 14-106 від 24.03.2011 року.

Вказаний в п.1.1. договору об'єкт оренди був переданий орендарю згідно з актом прийому-передачі від 12.04.07р.

Відповідач всупереч вимогам законодавства та умовам договору своїх обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим за період з серпня по грудень 2012 р. включно утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 11327,37 грн.

Наведене стверджується: рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №743 від 24.03.2011р., договором оренди приміщень /будівель, споруд/ № 14-106 від 24.03.2011 року, змінами до нього від 01.04.2011 року, актом прийому-передачі приміщення (будівлі, споруди) від 12.04.2007р., обґрунтованим розрахунком орендної плати нежитлових приміщень за 01.01.2012 р. - 31.12.2012 р. та іншими матеріалами справи.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму (оренди), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм (оренда), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 24.03.2011 року укладено договір оренди приміщень (будівель, споруд) за №14/106. В порушення вимог договору та змін до нього відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання по орендній платі, внаслідок чого заборгував позивачу 11327,37 грн. Вказані обставини підверджуються наданими прокурором та позивачем доказами, а саме договором та змінами до нього (а.с. 9-10, 22), актом прийому-передачі приміщення (а.с. 11,12), витягом з рішення № 1845 від 04.04.2008р. з додатком (а.с.16-18), розрахунком орендної плати (а.с. 43-45), відсутністю заперечень відповідача на позов.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі - 11327,37 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань заявлено до стягнення 284,24 грн. - пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

В п. 2.5. договору сторони визначили, що своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 284,24 грн. - пені, суд дійшов висновку, що дана вимога заявлена та нарахована правильно, а відтак підлягає задоволенню.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі 11327,37 грн. - боргу та 284,24 грн. - пені.

Судові витрати слід віднести на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 4 5 , 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Авеста" (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 12, код ЄДРПОУ 20112066) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ід. код 03084813) - 11 327,37 грн. заборгованості по орендній платі та пені в сумі 284,24 грн. (р/р 37115005005778, код 37537276, УДКСУ у Вінницькій обл., МФО 802015, отримувач Департамент комунальних ресурсів Вінницької міської ради).

Стягнути з приватного підприємства "Авеста" (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 12, код ЄДРПОУ 20112066) судовий збір в сумі 1720, 50 грн. в дохід Державного бюджету України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 січня 2013 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу вул. Фрунзе,12, м. Вінниця, 21009.