Ухвала

від 21.01.2013 по справі 5006/34/74/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

21.01.13 р. Справа № 5006/34/74/2012

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 10.12.2012р. справу передано на розгляд судді С.Ю. Гринько.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Сьомка Р.О. - за довіреністю від 01.11.2012р.,

від відповідача - Котесова І.Т. - за довіреністю від 14.01.2013р.

за позовом - Приватного підприємства «Агропром-центр» м. Красноармійськ

до відповідача - Приватного підприємства «Мрія» с. Старогнатівка Тельмановського району

Донецької області

про стягнення 55634,52грн. заборгованості, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 55634,52грн., з яких: 38686,40грн. - заборгованість, 11983,26грн. - проценти за користування чужими грошами (товарним кредитом), які нараховані за періоди з 15.09.2012р. по 19.12.2012р., з 10.11.2012р. по 19.12.2012р. відповідно до п. 4.7 договору, 1096,22грн. - пеня, яка нарахована за періоди з 15.09.2012р. по 19.12.2012р., з 10.11.2012р. по 19.12.2012р. по кожному розрахунковому періоду окремо відповідно до п. 4.2 договору, 3868,64грн. - штраф, який нарахований у розмірі 10% від суми прострочення відповідно до п. 4.2 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір № СЗР-115-К поставки товару від 17.04.2012р. з специфікацією, рахунок на оплату № 413 від 17.04.2012р. на суму 48686,40грн., видаткову накладну № 413 від 10.05.2012р. на суму 48686,40грн., по якій відповідач отримав товар, виписку по банківському рахунку, якою підтверджено часткову оплату відповідачем товару.

В судовому засіданні від 10.12.2012р. господарський суд на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту - ГПК України ) оголосив перерву на 19.12.2012р. для підписання акту звірки взаємних розрахунків між сторонами. Ухвалою господарського суду від 19.12.2012р. розгляд справи відкладений на 17.01.2013р. для надання часу сторонам для врегулювання спору мирним шляхом. В судовому засіданні від 17.01.2013р. оголошена перерва на 21.01.2013р.

16.01.2013р. до вирішення спору по суті на розгляд суду надана заява про затвердження мирової угоди від 14.01.2013р. по справі № 5006/34/74/2012 наступного змісту:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи, позовній заяві й становить 38686,40 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 40 коп. і він зобов'язаний погасити її до 15.07.2013 року.

2. Відповідач визнає нараховану Позивачем суму процентів за користування коштами (Товарним кредитом) у розмірі 11983,26 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 25 коп., але сторони домовились, що відповідач має сплатити тільки 3546,63 (три тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 63 коп. в строк до 15.07.2013 року.

3. Відповідач визнає нарахований Позивачем штраф у розмірі 3868,64 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. і зобов'язаний сплатити його до 15.10.2013 року.

4. Відповідач визнає нараховану Позивачем пеню у розмірі 1096,22 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 22 коп., але сторони домовились, що Відповідач не буде сплачувати пеню.

2

5. Відповідач і Позивач домовились, що усі судові витрати несе Відповідач. Судовий збір за подання позову у розмірі 1609,50 грн. Відповідач відшкодовує Позивачу до 15.05.2013 року.

6. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди. В разі невиконання умов цієї мирової угоди Позивач не позбавляється права стягнути заборгованість, притягнути Відповідача до відповідальності, встановленої законом або договором постачання й застосувати інше, передбачене законом та договором постачання, такі як але не виключно: проценти за користування чужими грошами (товарним кредитом), інфляційні нарахування та інше, які нараховуються з моменту, коли Відповідач мав здійснити оплату за договором до моменту фактичної оплати.

7. Відповідач і Позивач заявляють, що ні в процесі укладання цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Даючи правову оцінку наданої для затвердження мирової угоди, суд виходить з наступного: одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову у відповідності з вимогами викладеними у частинах першої та третьої статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або така угода остаточно не вирішує спору чи може привести до виникнення нового спору.Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних осіб, чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладання мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Господарський суд, розглянувши мирову угоду, перевірив повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання.

Всі умови зазначеної угоди повинні не суперечити вимогам чинного законодавства України та відповідати фактичним обставинам і матеріалам справи, стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору, не зачіпати інтереси інших осіб, про що було роз'яснено сторонам.

При вирішенні поставленого питання, господарський суд надає правову оцінку договору, який є підставою вимог і мирової угоди.

17 квітня 2012 року сторонами укладено договір № СЗР-115-К поставки товару від 17.04.2012р., відповідно до якого позивач повинен поставити відповідачу визначеного у специфікації товару за ціною та у строки, до 25.04.2012р., а відповідач сплатити отриманий товар у стоки, визначені цією же специфікацією. Таким, чином договір являється укладеним сторонами і повинен бути виконаний відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлений відповідачу рахунок на оплату визначеного специфікацією товару № 413 від 17.04.2012р. на суму 48686,40грн.. Товар відповідачем отриманий по видатковій накладній № 413 від 10.05.2012р., але оплачений не у визначений специфікацією строк і не в повному обсязі, що підтверджено випискою з банківського рахунку, платіжним дорученням № 65 від 18.04.2012р. в розмірі 10000,00грн.

Таким чином, доведено, що відповідачем не сплачено прийнятий товар від позивача в розмірі 38686,40грн. і не в строк, встановлені договором.

За договором сторонами передбачені наслідки порушення зобов'язань.

Пунктом 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а уразі прострочення понад 20 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми прострочення.

Позивачем нарахована пеня за період з 15.09.2012р. по 19.12.2012р. в розмірі 1096,22грн. з урахування заяви про збільшення позовних вимог та штраф в розмірі 3868,64грн.

Перевіряючи розмір пені і штрафу та законність їх нарахування, господарський суд виходить з наступного:

Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

3

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ( 436-15 ), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України ( 436-15 ), іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України ( 436-15 )).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України ( 436-15 ) є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України ( 436-15 )).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України ( 436-15 ) встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України ( 436-15 ), статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) та частиною шостою статті 232 ГК України ( 436-15 ).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України ( 436-15 ).

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України ( 435-15 ), коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу ( 435-15 ), інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ), оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України ( 435-15 ) пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України ( 436-15 ) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором передбачена господарсько-правова відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач мусить сплатити за порушення зобов'язань як пеню, так і штраф у визначеному договором розмірі.

Оскільки позивач законно і обґрунтовано вимагає стягнення пені і штрафу за період простачки оплати боржником отриманого товару, господарський суд вважає вимоги щодо стягнення 1096,22грн. пені та штрафу в розмірі 3868,64грн. законними.

Щодо стягнення з відповідача процентів за прострочення оплати товарного кредиту в розмірі 11983,26грн., господарський суд вирішує це питання наступним чином:

Пунктом 4.7 договору встановлено, що якщо покупець прострочить оплату товарного кредиту, то на прострочену суму заборгованості (товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15%, а при простроченні більш ніж на 10 днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Відповідно до ч. 5 вказаної правової норми, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

4

Приймаючи до уваги, що сторонами передбачений такий вид відповідальності за порушення зобов'язань, як сплата товарного кредиту, перевіривши строк прострочення та суму нараховану позивачем до стягнення, господарський суд вважає, що ця вимога є законною.

Щодо оцінки змісту мирової угоди, господарський суд вважаєё що умови її безпосередньо стосуються предмета заявленого позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Однак, приймаючи до уваги, що Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України являється для господарського суду всіх рівнів обов»язковою для застосування, тому визначає, що п.6 мирової угоди, за яким сторони в другому реченні визначили, що «В разі невиконання умов цієї мирової угоди позивач не позбавляється права стягнути заборгованість, притягнути відповідача до відповідальності, встановленої законом або договором постачання й застосувати інше, передбачене законом та договором постачання, такі як але не виключно: проценти за користування чужими грошами (товарним кредитом), інфляційні нарахування та інше, які нараховуються з моменту, коли відповідач мав здійснити оплату за договором до моменту фактичної оплати.» не є законним. Зокрема визначено, що не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування процентів за користування чужими грошами (товарним кредитом), інфляційних нарахувань тощо за невиконання її умов (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

Оскільки сторонами в мировій угоді самостійно вирішені всі питання щодо порядку виконання умов договору та інших зобов»язань щодо їх виконання з урахуванням прав кредитора на зменшення неустойки, а також розподіл судових витрат між сторонами, господарський суд задовольняє клопотання сторін щодо затвердження мирової угоди, окрім останнього речення п. 6 мирової угоди.

Керуючись статтями 49, 78, п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У х в а л и в:

Затвердити мирову угоду укладену між Приватним підприємством «Агропром-центр» м. Красноармійськ Донецької області-85300, вул. Горького, 51, ЄДРПОУ 30211319 та Приватним підприємством «Мрія» с. Старогнатівка Тельмановського району Донецької області-87110, вул. 24 Гвардійської дивізії, 18, ЄДРПОУ 31961122 частково, наступного змісту:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах справи, позовній заяві й становить 38686,40 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 40 коп. і він зобов'язаний погасити її до 15.07.2013 року.

2. Відповідач визнає нараховану Позивачем суму процентів за користування коштами (Товарним кредитом) у розмірі 11983,26 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 25 коп., але сторони домовились, що відповідач має сплатити тільки 3546,63 (три тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 63 коп. в строк до 15.07.2013 року.

3. Відповідач визнає нарахований Позивачем штраф у розмірі 3868,64 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп. і зобов'язаний сплатити його до 15.10.2013 року.

4. Відповідач визнає нараховану Позивачем пеню у розмірі 1096,22 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 22 коп., але сторони домовились, що Відповідач не буде сплачувати пеню.

5. Відповідач і Позивач домовились, що усі судові витрати несе Відповідач. Судовий збір за подання позову у розмірі 1609,50 грн. Відповідач відшкодовує Позивачу до 15.05.2013 року.

6. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї Мирової Угоди.

7. Відповідач і Позивач заявляють, що ні в процесі укладання цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Припинити провадження по справі.

Суддя Гринько С.Ю.

.