Рішення

від 10.01.2013 по справі 5011-2/15920-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/15920-2012 10.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник»

про стягнення 147 752,05 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Півень Д.О.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник" про стягнення 147 752,05 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 530387 від 01.06.1999р.

Ухвалою від 13.11.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від представника позивача 04.12.2012р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 13.11.2012р. відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відклав розгляд справи.

В призначене судове засідання 18.12.12р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач усно заперечив проти вимог позивача, письмовий відзив на позов та не надіслав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні була оголошена перерва та наступне засідання було призначено на 10.01.13р.

В призначене судове засідання представник позивача в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

01.06.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», (далі -Постачальник, Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник" (далі -Споживач, Відповідач), було укладено договір № 530387 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Відповідно до пункту 2, 3 Додатку № 4 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Зобов'язання за Договором виконані Позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання Відповідачем енергії за період з жовтня 2010 року до жовтня 2012 року, розрахунком ціни позову, розрахунком основного боргу, а також наданим суду під час розгляду справи розрахунком об'єму та вартості послуг, що проведені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Вказаними доказами стверджується, а Відповідачем не спростовується факт постачання Позивачем Відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 133034,33 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 до 01.10.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 року складає 133034,33 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за Договором у спірний період та мав перед позивачем заборгованість, що складає 133034,33 грн.

Як вбачається з довідки про надходження коштів, борг відповідача перед позивачем за спірний період на час прийняття рішення становить 123034,33 грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості.

Отже, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем та розмір позовних вимог не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 1039,87 грн. інфляційної складової боргу та 3572,85 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, згідно розрахунку, залученого до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційної складової боргу та 3% річних за наведені в позові та в розрахунку періоди нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних.

Крім того, пунктом 3.5. додатка 4 договору, за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку становить 10105,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 80; код ЄДРПОУ 22894038) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 123 034 (сто двадцять три тисячі тридцять чотири) грн. 33 коп. - основного боргу, 10 105 (десять тисяч сто п'ять) грн. 00 коп. -пені, 1 039 (одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 87 коп. -інфляційних, 3 572 (три тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 85 коп. -3 % річних та 2 955 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 04 коп. - суму судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.01.13р.

Суддя І.О.Домнічева