Рішення

від 14.01.2013 по справі 5015/4829/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.13 Справа№ 5015/4829/12

За позовом:приватного підприємства "Фортем", м. Львів, до відповідача:приватного підприємства "Агентство "Альфа-Центр", м. Львів, про:стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Яворський В.І. - довіреність від 22.11.2012 р., відповідача:Білецький О.М. - наказ №4-К. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Фортем" до приватного підприємства "Агентство "Альфа-Центр" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 15.11.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.11.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення усних домовленостей про поставку товару не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 4 125,00 грн.

Відповідач повністю заперечив проти вимог позову з огляду на те, що видаткова накладна №РН-0000251 від 26.09.2012 року на суму 4 125,00 грн. була підписана помилково, адже насправді такої поставки не відбулося. Звертає увагу, що позивачем не представлено товарно-транспортної накладної, яка є належним доказом здійснення перевезення та передання товару уповноваженій особі відповідача.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 20 625,00 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: №РН-0000213 від 11.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн., №РН-0000217 від 12.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн., №РН-0000221 від 13.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн., №РН-0000228 від 14.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн., №РН-0000251 від 26.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн.

Відповідачем оплачено вартість поставленого товару у сумі 16 500,00 грн., про що свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи. При цьому сторонами погоджено, що відповідачем було оплачено видаткові накладні №РН-0000213 від 11.09.2012 р., №РН-0000217 від 12.09.2012 р., №РН-0000221 від 13.09.2012 р., №РН-0000228 від 14.09.2012 р.

Як убачається з матеріалів позову, неоплаченою є накладна №РН-0000251 від 26.09.2012 р. на суму 4 125,00 грн., яка, як стверджує відповідач, була підписана випадково.

Позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу №493 від 17.10.2012 р. про погашення заборгованості, яка отримана ним 22.10.2012 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення, долученого до матеріалів справи.

Позивачем повторно скеровано на адресу відповідача вимоги №495, №496 від 26.10.2012 р. про погашення заборгованості, що підтверджується копіями поштових квитанцій, долучених до матеріалів справи.

Відповідачем надіслано позивачу лист №31/10 від 31.10.2012 р., у якому зазначив, що видаткова накладна №РН-0000251 від 26.09.2012 р. була підписана ним помилково, а тому відвантаження товару за нею потрібно вважати таким, що не відбулося.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняття товару відповідачем, частковою оплатою за поставлений товар.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Оскільки сторонами не було встановлено іншого строку для оплати товару, у відповідача виник обов'язок з оплати після отримання товару на підставі видаткових накладних. Такого ж тлумачення дотримується і Вищий господарський суд України, що відображено в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права". Крім того, позивачем надіслано відповідачу претензію про оплату заборгованості.

За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, вимоги позивача про стягнення 4 125,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд не бере до уваги заперечень відповідача, адже він посилається на норми Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила). Однак, ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власниківавтомобільного транспорту - Перевізників, та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Пунктом 1 Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна, на відсутність якої посилається відповідач опосередковує відносини, які виникають у сфері перевезень вантажів, в той час як між сторонами у справі виникли відносини з приводу поставки товару. За таких обставин посилання відповідача на необхідність представлення товарно-транспортної накладної як доказу здійснення перевезення є невірним.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 642, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агентство "Альфа-Центр" (адреса: вулиця Володимира Великого, будинок 44, квартира 57, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 23972680 ) на користь приватного підприємства "Фортем" (юридична адреса: вулиця Широка, будинок 69, квартира 99, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79052, поштова адреса: вулиця Стороженка, будинок 12, місто Львів, 79052; ідентифікаційний код 23950595 ) 4 125,00 грн. боргу, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.01.2013 року сторонам оголошено про те, що повне рішення буде складено 17.01.2013 року. У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, повне рішення складено 21.01.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.