Рішення

від 15.01.2013 по справі 25/149-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 25/149-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ",

03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Народного Ополчення, 11-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕНЯР",

08510, Київська область, Фастівський район, с. Ярошівка, вул. Щорса, 30

про стягнення 172 323,49 грн.

за участю представників:

позивача - Свистун Ю.Я. (довіреність від 27.12.2012 № 556"д");

відповідача - Литвиненко О.І. (довіреність від 01.03.2012 № 01/03).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕНЯР" (далі - відповідач) про стягнення 172 323,49 грн., з яких: 171 000,00 грн. помилково перерахованих позивачем коштів на рахунок відповідача, 1 152,49 грн. 3 % річних та 171,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2012.

У судове засідання 20.12.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.01.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 429 від 11.01.2013) позивачем подано заяву на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, у зв'язку зі здійсненим ним перерахунком, та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 172 211,50 грн., що складаються з: 171 000,00 грн. основного боргу, 1 040,50 грн. 3 % річних та 171,00 грн. інфляційних втрат, отже, вказана заява за своїм змістом є зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 172 211,50 грн., з яких: 171 000,00 грн. - основний борг, 1 040,50 грн. - 3 % річних та 171,00 грн. - інфляційні втрати, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

15.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №618 від 15.01.2013) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 15.01.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахування зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

На підставі усної домовленості про поставку щебеню відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 31.07.2012 №КФ00000865 про оплату 100 тонн щебеню та автопослуги на загальну суму 19 000,00 грн.

На виконання цієї домовленості та на підставі рахунку-фактури від 31.07.2012 №КФ00000865 позивач платіжним дорученням від 23.08.2012 №3883 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 190 000,00 грн. з призначенням платежу "за щебінь 5*10 з перевозкою згідно рахунку №КФ-0000865 від 31.07.2012".

Як стверджує позивач у позовній заяві, підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, позивач помилково перерахував на користь відповідача 171 000,00 грн. за рахунком-фактурою від 31.07.2012 №КФ00000865.

До матеріалів справи позивачем подано лист від 23.08.2012 №5/584, що направлений останнім на адресу відповідача з вимогою про повернення на поточний рахунок позивача коштів, що помилково перераховані на користь відповідача у розмірі 171 000,00 грн.

18.09.2012 на адресу позивача надійшов лист-відповідь відповідача на вимогу позивача від 04.09.2012 №6/09 з пропозицією зарахувати вказані кошти, що помилково перераховані за рахунком-фактурою від 31.07.2012 №КФ00000865 у розмірі 171 000,00 грн. у рахунок заборгованості, що існує у позивача перед відповідачем в межах інших правовідносин між сторонами за договором поставки від 10.10.2008 №8/10-08 та повідомлено, що у разі ненадання письмової відповіді протягом 14 днів, відповідач вважатиме вказане зарахування погодженим позивачем.

Позивач листом від 18.09.2012 №09/1533 відмовився від зарахування вищевказаних коштів в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем та підтвердив свою вимогу до відповідача про повернення вищевказаних помилково перерахованих коштів з наступних підстав, наявність яких також встановлено судом у ході розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі №44/258-б про банкрутство позивача.

Ухвалою підготовчого засідання від 24.10.2011 у справі №44/258-б введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника та зобов'язано його подати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

22.12.2011 в офіційному друкованому органі - газеті „Голос України" №242 (5242) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 44/258-б про банкрутство позивача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - позивача у даній справі. До цього реєстру, поряд з вимогами інших кредиторів, включені грошові вимоги відповідача в сумі 816 522,35 грн. за договором поставки від 10.10.2008 №8/10-08.

Враховуючи вищевикладене, погашення боргу позивача за договором поставки від 10.10.2008 №8/10-08 в сумі 816 522,35 грн. здійснюється в межах процедури банкрутства, тому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про зарахування коштів у розмірі 171 000,00 грн. у рахунок погашення неоплаченого боргу за договором поставки від 10.10.2008 №8/10-08 у розмірі 816 522,35 грн. є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі як того вимагав відповідач.

Вимогу позивача від 18.09.2012 №09/1533 залишено відповідачем без реагування та задоволення.

У процесі розгляду спору господарським судом встановлено, що відповідач кошти в сумі 171 000,00 грн. не повернув, як і не подав будь-яких доказів наявності правових підстав для перерахування йому позивачем вказаних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі і права законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в статті 11 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із зазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється в судовому порядку.

У даному випадку, перераховані позивачем відповідачу за платіжним дорученням від 23.08.2012 №3883 грошові кошти у розмірі 171 000,00 грн., за відсутності правових підстав для виникнення у позивача обов'язку з їх сплати, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

Твердження відзиву на позовну заяву щодо того, що кошти у розмірі 171 000,00 грн. зараховані відповідачем у рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 10/10/2008 № 8/10-08 на підставі частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України за односторонньою заявою відповідача спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а відповідно до частини 2 цієї статті зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У матеріалах справи наявний лист відповідача позивачу від 04.09.2012 №6/09 з пропозицією зарахувати спірні кошти у розмірі 171 000,00 грн. у рахунок заборгованості, що існує у позивача перед відповідачем за договором поставки від 10.10.2008 №8/10-08 та повідомлено, що у разі ненадання письмової відповіді протягом 14 днів, відповідач вважатиме вказане зарахування погодженим позивачем. Позивач листом від 18.09.2012 №09/1533 відмовився від зарахування вищевказаних коштів в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем та підтвердив свою вимогу до відповідача про повернення вищевказаних помилково перерахованих коштів.

Отже, вказані дії відповідача за своєю правовою природою є пропозицією до укладання двостороннього правочину, від якої позивач, у встановлений в пропозиції строк, відмовився, а, відтак, немає підстав вважати вказані дії відповідача вчиненням одностороннього правочину.

Крім того, як вже зазначено вище, погашення боргу, який включено до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, поза межами провадження у справі про банкрутство - безпідставне та порушує вимоги чинного законодавства.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторонами строк виконання зобов'язання не встановлено, то у відповідності до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, позивачем 23.08.2012 надіслано на адресу відповідача вимогу від 23.08.2012 №5/584 про повернення помилково перерахованих коштів у загальній сумі 171 000,00 грн., яку відповідач зобов'язаний був оплатити у семиденний термін з дня отримання. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про дату отримання відповідачем вимоги позивача, хоча факт отримання даної вимоги відповідачем не заперечується, а, відтак, суд дійшов висновку, що вказана вимога була відома відповідачу станом на дату складання відповіді на неї, а саме: 04.09.2012.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для отримання спірних грошових коштів від позивача, господарський суд прийшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 171 000,00 грн. помилково перерахованих коштів є правомірною, а, відтак, підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням зменшення позовних вимог, заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 040,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 171,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за вказаний позивачем період з 01.09.2012 по 13.11.2012 та встановлено, що він не відповідає обставинам справи, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказу отримання відповідачем вимоги позивача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вказана вимога відома відповідачу з 04.09.2012.

Зважаючи на викладене, суд, в межах позовних вимог, здійснив перерахунок 3% річних за період з 12.09.2012 (04.09.2012 - відповідь на вимогу + 7 днів згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України) по 13.11.2012 та дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення 1 040,50 грн. 3% річних у розмірі 885,45 грн.

Перевіривши заявлений позивачем розмір інфляційних витрат, нарахованих на суму неповернених коштів, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 171,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача: 171 000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 171,00 грн. інфляційних втрат та 885,45 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 155,05 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 15.11.2012 №4136 у розмірі 2,27 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 3 444,23 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕНЯР" (08510, Київська область, Фастівський район, с. Ярошівка, вул. Щорса, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20583141) на користь Дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Народного Ополчення, 11-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33096517) 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 45 коп. 3% річних, 171 (сто сімдесят одна) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 13 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Дочірньому підприємству "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Народного Ополчення, 11-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33096517) з Державного бюджету України 2 (дві) грн. 27 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 15.11.2012 №4136.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук