Рішення

від 17.01.2013 по справі 5026/1754/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року Справа № 02/5026/1754/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Приходько А.О. - директор;

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромінвест"

до приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління"

про стягнення 67 880 грн. 70 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 67 880 грн. 70 коп., зокрема 43 794 грн. основного боргу за надані послуги по перевезенню вантажу відповідно до укладеного між сторонами договору № 1/11 від 01.11.2011 та 24 086 грн. 70 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

18.12.2012 позивач надав клопотання про виправлення помилки в позовній заяві в зв'язку з тим, що при підготовці позовної заяви було допущено технічну помилку та помилково вказано посилання на договір № 1/11 від 01.11.2011, тоді як фактично правовідносини між сторонами були закріплені договором від 31.08.2010.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у заявленій сумі, просила задовольнити позов повністю та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак повторно не направив свого представника у судове засідання, не направив суду відзив на позов, не подав заперечень проти позовних вимог позивача.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 23.11.2012, 12.12.2012, 08.01.2013 надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України (з подальшими змінами), що є підтвердженням належного надсилання відповідачу копій ухвал суду. У справі є докази вручення 26.11.2012, 14.12.2012, 09.01.2013 ухвал суду уповноваженому представнику відповідача. Суду не надіслано заперечень проти позовних вимог позивача, не подано заяву про розгляд справи за участі представника відповідача, не повідомлено поважних причин неподання відзиву на позов та нез'явлення представника у судове засідання. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні 17.01.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Подавши клопотання від 18.12.2012, позивач виправив помилку в позовній заяві та вказав, що при складанні позовної заяви було помилково вказано посилання на договір № 1/11 від 01 листопада 2011 року, тоді як правильним слід вважати посилання на договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 31 серпня 2010 року. Викладене у вказаному клопотанні суд розглядає саме як виправлення помилки і приймає до розгляду із наявними у справі доказами.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопромінвест" (Перевізник за договором, позивач у справі) та приватним виробничим підприємством "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" (Клієнт за договором, відповідач у справі) укладено договір від 31.08.2010 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, далі - Договір (а.с. 28), за умовами якого Перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, нафтопродуктів та інших матеріалів (Товарів) автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України на замовлення Клієнта, який зобов'язався сплачувати перевізникові за перевезення товару встановлену плату відповідно до умов Договору.

В пунктах 2.1., 2.3. Договору визначено, що перевезення здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної на вантаж, належним чином оформленої за формою, встановленою Перевізником, та передбачено, що вартість кожного окремого перевезення та сума оплати послуг перевезення визначається згідно діючих тарифів Перевізника і зазначається в рахунках за перевезення.

Відповідно до пунктів 5.4., 5.5. Договору розрахунки за надання послуг перевезення між Перевізником і Клієнтом проводяться протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання рахунку, який формується на підставі вантажних накладних на перевезення вантажу.

Пунктом 4.1.4. договору передбачено, що у випадку порушення Клієнтом строків проведення розрахунків, він зобов'язаний сплатити на користь перевізника пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до пункту 9.1. Договору він діє протягом 5 років з дня підписання.

Позивач надав відповідачу автопослуги по перевезенню 399 куб.м. товару на загальну суму 43 890 грн. з урахуванням ПДВ, про що сторонами складено та підписано Акт № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 травня 2012 року. Цією ж датою позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000038.

Сторонами складено та підписано акти звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2012 та на 10.01.2013, у якому вказано про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 43 794 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості відповідача за надані послуги в сумі 43 794 грн. позивач заявив вимогу про стягнення цієї суми та про стягнення 24 086,70 грн. пені за прострочення сплати коштів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом травня 2012 року позивач надав відповідачу послуги по перевезенню щебеню, що підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких подані у справу та оригінали оглянуті судом у судовому засіданні. Сторони склали і підписали акт № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 травня 2012 року, в якому вказано, що позивачем були надані автопослуги по перевезенню 399 куб.м. по договору № ДГ-0000011 від 31.08.2010, загальна вартість робіт (послуг) склала 43 890 грн. з урахуванням ПДВ, при цьому вказано, що сторони претензій одна до одної не мають. Цією ж датою позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000038 на суму 43 890 грн., у якому також підставою замовлення вказано договір № ДГ-0000011 від 31.08.2010.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2012 та на 10.01.2013, у яких вказано про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 43 794 грн. із посиланням на акт № ОУ-0000017 та рахунок № СФ-0000038 від 26.05.2012.

Відповідач не спростував встановлені факти, не заперечив доводи позивача, не подав доказів сплати коштів у повній сумі. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 43 794 грн. є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, отже, є підлягаючою до задоволення.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

За приписом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4.4. Договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за прострочення оплати з 28.05.2012 по 24.10.2012.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання, однак, позивачем невірно виконано розрахунок пені, так як не враховано припис статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", за якою розмір пені, встановлений угодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, в результаті належного перерахунку, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню позивачу пеня в сумі 2 699 грн. 90 коп. за прострочення розрахунку в період з 28.05.2012 по 24.10.2012.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 1101 грн. 70 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" (18000, м. Черкаси, вул. Східна, 4, ідентифікаційний код 03333363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромінвест" (18031, м. Черкаси, бул. Шевченка, 135, кв. 82, ідентифікаційний код 35754691) - 43794 грн. (сорок три тисячі сімсот дев'яносто чотири гривні) основного боргу, 2 699 грн. 90 коп. (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень 90 копійок) пені, 1101 грн. 70 коп. (одну тисячу сто одну гривню 70 копійок) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2013

Суддя А.Д. Пащенко