Ухвала

від 15.01.2013 по справі 5019/1844/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 5019/1844/12

за позовом ТОВ "Автолідер" 29015, м.Хмельницький, пр..Миру, 107/1, код ЄДРПОУ 23835836

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНРО" 33001, м.Рівне, вул..Руська, 11, код ЄДРПОУ 35899210

про стягнення в сумі 15 130 грн. 78 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача - Масалов С.О. (довіреність №381 від 04.09.2012року)

від відповідача -не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолідер" - звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНРО" про стягнення 15 130,78 грн., з яких: 11 499,30 грн. боргу за поставлені товари, 1724,90 грн. штрафу за прострочення платежу, 864,81 грн. пені за неоплачений з простроченням товар; 172,96 грн 3% річних від прострочення суми в порядку ст..625 Цивільного кодексу України; 1441,35 грн. 25% річних за користування чужими коштами по простроченому зобов'язанню та судові витрати на оплату судового збору в сумі 1609,50 грн. та послуг адвоката в сумі 1500 грн..

15.01.2013 року до господарського суду від представника позивача надійшли пояснення та заява про зменшення позовних вимог від 15.01.2013 р., відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 14171,24 грн. в тому числі 11499,30 грн. боргу з оплати за поставлені товари, 1724,90 грн. штрафу за прострочення платежу; 789,20 грн. пені за неоплачений з простроченням товар; 157,84 грн. 3% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України).

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причин неявки в судове засідання неповідомив. Про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.c. 73).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

03 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолідер" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНРО" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №14001 (договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна на товар, що поставляється за договором, встановлюється в гривнях і вказується в накладних разом з податком на додану вартість. В ціну товару включена вартість безповоротної тари, упаковки.

За змістом пункту 5.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати передачі товару від постачальника до покупця.

Відповідно до пункту 4.2. договору датою відпуску товару є дата, що вказана у відповідному документі (накладна, акт передачі, тощо).

Як підтверджується матеріалами справи зокрема довіреностями на отримання товару видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 29-69) позивач на виконання умов договору поставив за період з 13.01.2012 року по 04.05.2012 року відповідачу товар на суму 28006,98 грн., в свою чергу відповідач частково сплатив за поставлений товар в сумі 19366,28 грн., проте станом на час розгляд спору за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 11 499,30 грн., доказів розрахунку в повному обсязі відповідач суду не надав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар, або здійснення оплати в неповному обсязі постачальник має право стягнути заборгованість з покупця в примусовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того покупець повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день такої прострочки. У разі прострочення платежу більше 10-ти календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Позивач відповідно до п. 6.2. договору нарахував відповідачу 1724,90 грн. 15% штрафу за неоплачений товар. даний розрахунок судом перевірено визнано законним та обґрунтованим.

Позивач відповідно до пункту 6.2. договору за період прострочення з 29.05.12 р. по 12.11.2012 р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 789,20 грн., даний розрахунок судом перевірено визнано законним та обґрунтованим.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період прострочення з 29.05.12 року по 12.11.2012 року позивач нарахував відповідачу 157,84 грн. 3% річних, даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обгрунтованим.

За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В якості доказу понесених судових витрат на послуги адвоката надано договір про надання правової допомоги у господарських справах від 28 вересня 2012 року та платіжне доручення №1090 від 06 грудня 2012 року на суму 1450,00 грн., таким чином позивачем понесено витрати на надання послуг адвоката в сумі 1450,00 грн., які відповідно до вимог статті 49 ГПК в зв"язку з задоволенням позовних вимог покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, про стягнення з відповідача 11 499,30 грн. боргу за поставлені товари, 1724,90 грн. штрафу за прострочення платежу, 789,20 грн. пені, 157,84 грн. 3% річних та господарські витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1450,00 грн., є законними, обґрунтованими відповідачем не спростовані а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монро" (33001, м.Рівне, вул..Руська, 11, код ЄДРПОУ 35899210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" (29015, м.Хмельницький, пр.Миру, 107/1, код ЄДРПОУ 23835836) - 11499,30 грн. боргу за поставлені товари, 1724,90 грн. штрафу за прострочення платежу, 789,20 грн. пені, 157,84 грн. 3% річних та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1450,00 грн. та 1609,50 грн. на оплату судовго збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.01.2013

Суддя Качур А.М.