Ухвала

від 11.06.2012 по справі 2а-14946/11/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14946/11/0170/17

11.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: Зенніков Петро Дмитрович, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Желєжнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, 27.12.1997, довіреність №6 від 10.12.10

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 31.01.12 у справі № 2а-14946/11/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (вул. Ларіонова, 38, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 16.08.2011 року № 0001480700 та від 07.09.2011 року № 001530700.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (арк. с. 107-110).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави, викладені в обох актах перевірки, а саме: невідповідність дійсності відомостей, викладених у податкових накладних контрагентів позивача, наданих ТОВ "Камоцці-Пневматик-Сімферополь", щодо незнаходження за юридичною адресою постачальників товарів, внаслідок чого за думкою податкового органу такі податкові накладні не можуть бути підтвердженням факту придбання платником товару та не можуть бути прийняті у підтвердження права на податковий кредит з ПДВ, не засновані на законі, не відповідають приписам діючого податкового законодавства, є хибним твердженням відповідача, що призводить до помилкових висновків акту, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 116).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, так як судом першої інстанції не враховано сумнівний стан по контрагентах позивача, а саме наявність відомостей про відсутність їх за місцезнаходженням та анулювання 20.07.2011 свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Савол» та ПП «Агрегат».

В судовому засіданні 11.06.2012 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с. 130-132).

В судове засідання, призначене на 11.06.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк. с. 127, 128), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру серії АЄ №306914, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камоцці-Пневматика-Сімферополь", 23.03.1993 зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, в якості юридичної особи, перебуває на обліку платників податків та зборів у СДПІ ВПП в місті Сімферополі, узято на облік в органах ДПІ з 23.03.93, відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 100316333 серії НБ № 389808, виданого СДПІ ВПП в місті Сімферополі є платником податку на додану вартість, зареєстрований платником вказаного податку з 05.09.97 (арк. с. 94-96).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.08.11 б/н, посадовою особою відповідача, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у квітні 2011 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення співставлення Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

05.08.2011 за результатами перевірки складено Акт №306/07-00/14290527, про порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 6225,00 грн. за квітень 2011 року та заявлена до відшкодування сума за травень 2011 року у сумі 6225,00 грн., (арк. с.12-18).

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що згідно повідомлення Державної податкової інспекції в м. Ялта неможливо провести звірку контрагента позивача - ПП "Агрегат", код в ЄДРПОУ 23658665, з питань перевірки даних, отриманих від позивача за квітень 2011р., оскільки вищезазначене підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а отже, на думку відповідача, відповідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в разі невідповідності даних щодо місцезнаходження продавця (постачальника) за юридичною адресою, вказаній у податковій накладній, такі податкові накладні не можуть бути підтвердженням факту придбання платником товару та не можуть бути прийняті у підтвердження права на податковий кредит з ПДВ, а тому позивачем, до складу податкового кредиту квітня 2011 року неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 6 225,00 грн., та відповідно неправомірно заявлена до відшкодування сума ПДВ за травень 2011 року в розмірі 6 225,00 грн.

16.08.2011 на підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001480700 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6225,00 грн. (арк. с.19).

23.08.2011 позивачем подана скарга про перегляд, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим прийнято рішення про залишення податкового повідомлення рішення від 16.08.11 №0001480700 без змін, а скарги позивача -без задоволення (арк. с. 20-25, 26-30).

Судом першої інстанції також встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.10 №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 152688,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

31.08.2011 за результатами перевірки складено Акт № 335/07-00/14290527 про порушення позивачем пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено завищення від'ємного значення за червень 2011 року в сумі 1 272,00 грн.

Перевіркою підтверджено заявлену ТОВ "Камоцці-Пневматик-Сімферополь" суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011р. у розмірі 151 416,00 грн. (152688,00 -1272,00).

Згідно висновків відповідача, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року виникло в результаті здійснення платником операцій по реалізації продукції власного виробництва на експорт, що оподатковується ПДВ за нульовою ставкою (арк. с.61-74).

Суд першої інстанції допустив описку в зазначенні суми: замість 151416,00грн. вказав 151146,00 грн.

Висновки Акту перевірки обґрунтовані тим, що згідно відповіді ДПІ в м. Сімферополі на час складення якої ПП "Савол" має стан від'ємний від нуля - "8" (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) свідоцтво ПДВ анульовано 20.07.11, також станом на 29.08.11 контролюючим органом виявлено сумнівний стан по контрагентах, податок на додану вартість по взаємовідносинах з якими віднесено до складу податкового кредиту в травні 2011 року віднесено податкову накладну від 19.05.11 №192, видану ТОВ "Донтранском", яку відображено у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.06.11 №9004134716, що має "10" стан - запит на встановлення місцезнаходження.

На підставі наведених обставин та посилаючись на приписи п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку, що оформлення податкової накладної здійснено позивачем з порушенням вимог, а отже неможливо віднести вказані суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим позивачем неправомірно до складу податкового кредиту травня 2011 року віднесено суму ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Донтранском" в розмірі 1271,67 грн. (арк. с. 61-74).

07.09.2011 на підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001530700 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1272,00 грн. (арк. с. 75).

Подана позивачем скарга про перегляд податкового повідомлення-рішення від 07.09.11 у порядку адміністративного оскарження залишена ДПА України без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0001530700 від 07.09.2011 залишено без змін (арк. с. 76-80).

06.01.2011 між позивачем та ПП «Агрегат»укладено Договір №26 предметом якого є поставка та передача у власність позивачу товару для виробництва пневматичної апаратури в асортименті, кількості, строки та за ціною, узгодженою сторонами, відповідно до заявки покупця - позивача, що зобов'язує його сплатити відповідну суму (арк. с. 38-41).

16.05.2011 між позивачем та ТОВ «Донтранском»укладено Договір №Т-16/05, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених договором ТОВ «Донтранском»(продавець) зобов'язується передати певну кількість пального у власність покупця (позивача), а покупець -прийняти пальне та сплатити за нього певну грошову суму (арк. с. 81-85).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем до матеріалів справи долучені та вивчені судом першої інстанції рахунки, акти наданих послуг та прийому-передачі продукції, платіжні доручення, податкові накладні, бланки-дозволи внутрішнього обігу, видаткові документи, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, накладні, а також звітна податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року (арк. с. 42, 43-44, 45, 47, 49-50, 51, 53-54, 56, 57-60, 81-85, 86, 87, 89, 91, 92, 93).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НБ №784248, станом на 20.12.2011 підтверджено, що Приватне підприємство "Агрегат" є зареєстрованою юридичною особою, місцезнаходження вказано: 98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кірова, буд. в„–78, кв. 7-А.

Статус відомостей про юридичну особу: підтверджено.

Стан юридичної особи: зареєстровано.

Відомості про комісію припинення: відсутні. (арк. с. 103-104).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини поширюються положення статті 19 Конституції України, Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Операції, що підлягають оподаткуванню за відповідними розмірами ставок визначено приписами статей 193 - 195 Податкового Кодексу України.

Так, зокрема з положень п. 194.1. названого Кодексу, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною -17 відсотків бази оподаткування, що додається до ціни товарів/послуг. Вичерпний перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою визначено приписами ст. 195 Податкового Кодексу України.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу -Податок на додану вартість.

У разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу - у платника податку виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Зі змісту п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, на вимогу пп. 198.4 вказаної статті Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як вбачається з актів перевірки, єдиною підставою, зазначеною відповідачем у Актах перевірки є невідповідність відомостей, викладених у податкових накладних контрагентів позивача, наданих позивачем, що пов'язано з наявністю відомостей у відповідача щодо незнаходження за юридичною адресою постачальників товарів, внаслідок чого, на думку відповідача, накладні не можуть підтверджувати факт придбання позивачем товару та не можуть слугувати підтвердженням правильності та обґрунтованості нарахування суми податкового кредитку з податку на додану вартість.

Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм Податкового Кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Кодекс не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

В той же час, несплата контрагентами платника податку сум податку на додану вартість до бюджету може в окремих випадках бути ознакою протиправних дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб із метою ухилення від оподаткування або безпідставного отримання коштів за рахунок Державного бюджету України.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку до бюджетного відшкодування сум, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Вимога платника податку про відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість може бути також визнана необґрунтованою, якщо податковим органом буде доведено, що діяльність платника податків, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням права на бюджетне відшкодування, переважно з контрагентами, що умисно і систематично не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через недобросовісних посередників, обізнаних із протиправним характером діяльності своїх контрагентів.

Таким чином, несплата контрагентом платника податку сум податку на додану вартість, включеного таким платником податку на додану вартість до сум бюджетного відшкодування, може бути підставою для не визнання права такого платника податків на відшкодування чи податковий кредит у разі встановлення судом протиправного характеру дій, вчинених учасниками відповідних операцій, а отже, відшкодування податку не може залежати від підтвердження податковими органами факту сплати контрагентом позивача вказаного податку до бюджету.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулось відповідачем на тих підставах, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи до виробника і сплати податку на додану вартість до бюджету і тому не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що договори позивача з контрагентами виконані реально.

До матеріалів справи долучено та досліджено судом першої інстанції первинні бухгалтерські документи, зокрема, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, які вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків, підтверджують виконання зазначених господарських зобов'язань, а також використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Актах перевірки від 05.08.2011 №306/07-00/14290527 та від 31.08.2011 №335/07-00/14290527, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169 частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 у справі № 2а-14946/11/0170/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.12 у справі № 2а-14946/11/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна