Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-1651/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року 15:03 2а-1651/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0000652301 від 25.11.2011,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» (далі - позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання частково нечинним (в сумі 17491 грн.) податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 №0000652301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20389 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає висновки, наведені в акті перевірки, частково помилковими, унаслідок чого безпідставно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17491 грн., оскільки позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди ПДВ, сплачене на підставі отриманих від структурного підрозділу ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» податкових накладних на загальну суму 17328,25 грн. Ці податкові накладні повністю відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (далі - Порядок №165). Щодо зменшення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 163,80 грн. у зв'язку із визнанням правочину, укладеного між товариством і ПП «Креаре», нікчемним, позивач вказує на безпідставність таких висновків податкового органу. Про реальність договору і правомірність відображення вказаної суми ПДВ у складі податкового кредиту свідчить наявність всіх необхідних належним чином складених первинних документів, подальше використання придбаного товару у господарській діяльності та факт оплати придбаного товару, в тому числі ПДВ в його ціні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити, надав письмові заперечення, в яких зазначає, що товариством під час формування податкового обліку неправомірно включено до податкового кредиту з ПДВ податкові накладні від ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» на суму 17328,25 грн., оскільки їх оформлено з порушенням установленого порядку нумерації. Порушення полягає у тому, що нумерація податкової накладної повинна складатися виключно із послідовності натуральних чисел, а застосування інших принципів нумерації не передбачено (крім пунктів 3 і 19 Порядку №165). Крім того, відповідач зазначає, що в порушення вимог Порядку №165 ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» письмово не довело до відома державний податковий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість про присвоєння своїм структурним підрозділам відповідного коду (шифру). Стосовно включення до податкового кредиту коштів в сумі 163,80 грн. за наслідком взаємовідносин із ПП «Креаре», відповідач зазначає, що ним в ході перевірки отримано інформацію про нікчемність правочинів вказаного контрагента позивача як із постачальниками товарів, так і з покупцями, в тому числі з товариством. Оскільки ПП «Креаре» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, то правочин між позивачем і цим контрагентом на суму ПДВ 164 грн. є нікчемним.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 30.06.2005, взяте на податковий облік за №1280 від 04.07.2005, перебуває на обліку у Броварській ОДПІ Київської області ДПС.

Броварською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фроніус Україна» (код за ЄДРПОУ 33565713) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.06.2011. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2011 №1741/232/33565713 (далі - Акт перевірки) та висновок від 24.11.2011 №43/232/33565713 щодо розгляду заперечень, поданих до Акту перевірки.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновків про порушення товариством пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення р. 24 «Залишок від'ємного значення» всього в сумі 23317 грн.

Щодо завищення залишку від'ємного значення на суму 17491 грн. відповідач під час перевірки встановив, що за перевірений період товариством на порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168) та пунктів 3, 19 Порядку №165 включено до реєстрів отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми податку на додану вартість згідно з накладними, оформленими з порушенням установленого порядку нумерації на загальну суму 17328,25 грн. Вказані податкові накладні під номерами 20601/К06, 18824/К06, 17073/К06, 15292/К06, 13572/К06, 11865/К06 отримано від Броварського районного підрозділу ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго». Оскільки вказані податкові накладні оформлено з порушенням вимог Порядку №165, то відповідач стверджує про неправомірність їх включення до реєстру отриманих податкових накладних та, відповідно, відображення зазначених у них сум ПДВ у складі податкового кредиту. В той же час, відповідачем факт отримання послуг позивачем від контрагента та оплата їх вартості не заперечується.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки податковий орган контрагентом ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» не було повідомлено про делегування структурному підрозділу права виписки податкових накладних та присвоєння йому коду.

Відповідно до наказу ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» від 29.12.2007 №691 у зв'язку із специфікою організації ведення податкового обліку в автоматизованій системі САП, з метою впровадження уніфікованого підходу при формуванні податкової накладної, структурним підрозділам присвоєно коди, зокрема Броварському районному підрозділу присвоєно код К06. Пунктом другим цього наказу визначено, що при складанні податкової накладної районним підрозділам порядковий номер встановлюється з урахуванням присвоєного коду і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код.

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу він вступає в дію для кожного районного підрозділу з моменту міграції баз даних програм РЕЮр та РЕН на конкретні рахунки споживачів САП.

Щодо взаємовідносин з ПП «Креаре» в Акті перевірки зазначено таке.

На порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Креаре» (код ЄДРПОУ 36571583) на суму 163,80 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 163,80 грн.

Податковим органом отримано від Переяслав-Хмельницького ОДПІ Акт від 09.06.2011 № 72/23-1/36571583 про результати проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Креаре» (код ЄДРПОУ 36571583) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість. В акті перевірки зазначено, що згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ за III квартал 2010 року), наданої підприємством до Переяслав-Хмельницької ОДПІ, загальна чисельність працюючих у ПП «Креаре» становить 4 особи, тобто в перевіряємому періоді працювала 1 людина, якщо враховувати загальний обсяг доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), то 1 працівник фізично не міг здійснювати такий обсяг роботи, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. За даними податкової звітності основні засоби у ПП «Креаре» відсутні. За результатами аналізу даних податкової звітності ПП «Креаре» відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податки» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявність у ПП «Креаре» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

До перевірки надано службовий лист ВПМ Бориспільської ОДПІ від 03.03.2011 за №1076/7/26-30, яким повідомляється, що в ході проведення заходів, спрямованих на викриття та руйнування схем мінімізації в рамках операції «Бюджет», отримано інформацію, щодо можливих фактів ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Креаре» (код ЄДРПОУ 36571583), які при здійсненні фінансово-господарської діяльності ухиляються від сплати податків за рахунок використання СПД з ознаками «фіктивності». В результаті проведених заходів по перевірці отриманої інформації встановлено, що службові особи ПП «Креаре» протягом жовтня-листопада 2010 р. здійснювали розрахунки з ПП «Тумор» (код ЄДРПОУ 36803807, м. Бориспіль), яке має ознаки «фіктивності».

У ході дослідчої перевірки встановлено, що 30.10.2009 в м. Бориспіль Київської обл. невстановлені особи, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_1, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов'язаної із виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам ст.ст.1,3,6,8 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності створили ПП «Тумор», яким здійснювалась діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту іншим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах. Під час відпрацювання вищевказаного підприємства встановлено, що згідно з реєстраційними документами ПП «Тумор» директором та засновником останнього є громадянин ОСОБА_1, який повідомив, що зареєстрував підприємство ПП «Тумор» за грошову винагороду та не має ніякого відношення до діяльності підприємства, ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ПП «Тумор» не складав та не підписував, нікого на це не уповноважував. Ніяких розрахунків від ПП «Тумор» з іншими суб'єктами господарювання України не здійснював та нікого на це не уповноважував. Податкову звітність ПП «Тумор» не складав та не підписував.

Відповідно до довідки про встановлення фактичного місцезнаходження від 05.01.2011 року № 17, ПП «Тумор» відсутнє за місцем реєстрації платника податків (Київська обл., м.Бориспіль, вул. Тельмана, 37). Крім цього, отримано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «Тумор» з метою прикриття незаконної діяльності за ч. 2 ст. 205 КК України. Виходячи з вищенаведеного, відповідачем визнано, що ПП «Креаре» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Отримавши вказану вище інформацію, податковий орган дійшов висновку, що договори, укладені між ТОВ «Фроніус Україна» та ПП «Креаре», за якими у грудні 2010 року позивачем сплачено суму ПДВ 164 грн., є «нікчемними». У той же час, відповідач ні в Акті перевірки, ні в письмових запереченнях проти позову не зазначає норми законодавства, в силу яких вказана угода є нікчемною, а виходить виключно із сумнівів у правомірності правочинів по ланцюгу постачання ПП «Тумор» - ПП «Креаре» - позивач.

Під час дослідження первинних документів встановлено, що 10.11.2010 ПП «Креаре» виписано рахунок-фактуру № СФ-0000482 на товар «скетч плівка» загальною вартістю 982,80 грн., в т.ч. ПДВ - 163,80 грн. Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача 11.11.2010 ним сплачено на адресу ПП «Креаре» кошти в сумі 982,80 грн. за плівку відповідно до вказаного рахунку-фактури. 11.11.2010 позивачем від контрагента отримано податкову накладну на вказану суму №1052, підписану ОСОБА_2 На підтвердження отримання товару та його оприбуткування позивачем надано видаткову та прибуткову накладні від 16.11.2010. Також, позивачем надано копію витягу з журналу виданих довіреностей, з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримав довіреність від 16.11.2010 №1888 для отримання товару від ПП «Креаре». Факт транспортування скетч плівки підтверджено подорожнім листом службового легкового автомобіля від 16.11.2010, водієм якого зазначено ОСОБА_3

Для підтвердження використання придбаної скетч плівки у власній господарській діяльності позивачем до справи долучено копії актів від 30.11.2010 та від 30.12.2010, з яких вбачається, що для упаковування обладнання серед іншого використовувалась скетч плівка.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, Порядком від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, отримані від ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» на суму ПДВ 17328 грн., які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані, щодо яких встановлені вимоги приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В той же час, відповідно до частини 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Частина третя цього Порядку №165 встановлює, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Відповідно до частини 19 Порядку №165 у разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму поставки товарів (послуг), визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує дві податкові накладні: одну - на суму, виходячи з фактичної ціни поставки, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Номер податкової накладної, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, повинен через дріб містити позначку «ЗЦ». Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий самий порядок виписки податкових накладних застосовується і в разі, якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін, збільшених на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя. При цьому до податкової накладної, виписаної на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, уключається і сума вказаних процентів.

Ураховуючи наведені положення норм податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд вважає, що видані Броварським районним підрозділом ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» податкові накладні оформленні належним чином, а відповідач, в свою чергу, мав право на їх підставі формувати податковий кредит з ПДВ в сумі 17328,25 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення встановленого порядку нумерації податкової накладної, оскільки Порядок №165 не містить заборони включати до коду (номера, шифру) відокремленого підрозділу платника податків інші знаки, крім чисел, які записуються у знаменнику номера податкової накладної.

Відповідачем факт отримання позивачем відображених у спірних податкових накладних послуг та оплату позивачем їх вартості не заперечується, таким чином, у позивача є право на відображення відповідних сум ПДВ за наслідками взаємовідносин із ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у складі податкового кредиту.

Також, суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність письмового повідомлення контрагентом позивача державного податкового органу за місцем податкової реєстрації про присвоєння районним підрозділам окремих кодів, оскільки цей факт не спростовано і не підтверджено, а згідно з викладеними положеннями Порядку №165 та за загальними принципами права відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за можливе, порушення вимог податкового законодавства його контрагентом щодо повідомлення відповідного податкового органу про присвоєння структурному підрозділу коду.

Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача безтоварність правочину, укладеного між товариством і ПП «Креаре», тобто його невідповідність вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов правочину, зокрема, придбання стретч плівки, оплата її вартості позивачем, транспортування, використання її у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином, як для Товариства так і для його контрагента.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення товариством розрахунку за отриману стретч плівку, в ціні якої включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту у сумі 163,80 грн.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшого використання придбаної плівки та господарської обґрунтованості потреб в отриманні вказаного товару.

Відповідач не надано докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарської операції між позивачем і ПП «Креаре», правомірності включення ним до прийнятого оспорюваного рішення суми податку на додану вартість в розмірі 163,80 грн., а посилання на інформацію, отриману з іншого податкового органу щодо перевірки діяльності контрагента позивача є недостатніми доказами безтоварності операції.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Креаре» підтверджується належним чином оформленими первинними документами у межах виконання угоди, а саме: рахунком-фактурою, податковою накладною, видатковою та прибутковою накладними, подорожнім листом легкового автомобіля, реєстром виданих довіреностей, актами використання матеріалів, доказами оплати вартості стретч плівки та її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарської операції вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання відповідачем права на податковий кредит в сумі 163,80 грн. є безпідставним.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що кошти в сумі 163,80 грн. позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ПП «Креаре».

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Наявність у позивача всіх належним чином оформлених податкових накладних, які отримано позивачем від контрагентів, суду доведено. З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, Закону №168, суд зазначає про правомірність включення позивачем до податкового кредиту коштів у розмірі 17491 грн. за вказаними податковими накладними, які отримано від ПП «Креаре» та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги доведеність правомірності та обґрунтованості дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту коштів у сумі 17491 грн. по взаємовідносинах з ПП «Креаре» та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17491 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати частково нечинним в сумі 17 491 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна грн.) податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 №0000652301, видане Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фроніус Україна» судовий збір у сумі 207,1 (двісті сім) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 липня 2012 р.