Ухвала

від 17.01.2013 по справі 18/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

17.01.2013 Справа № 18/3

Суддя господарського суду В.Кривка

розглянувши матеріали за скаргою Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ на дії державного виконавця Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови від 26.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі №18/3 за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород", м. Ужгород до Приватного підприємства "Касіко", м. Ужгород про стягнення 13 268,16 Євро.,

з участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) - Кузка С.О., довіреність № 09 - 32/1290 від 26.09.2012 року;

від боржника - не з'явився;

від органу ДВС - Плиска А.С., довіреність від 09.07.2012 року;

суд встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року у справі №18/3 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород", м. Ужгород до Приватного підприємства "Касіко", м. Ужгород та стягнуто з Приватного підприємства "Касіко", м. Ужгород, пров. Університетський, буд. 9/18 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32689075) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород", м. Ужгород, вул. Крилова, 10 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09312161) суму 12 962 (Дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят два) Євро 95 Євроцентів , а також суму 130 (Сто тридцять) Євро 03 Євроцентів на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 231 (Двісті тридцять одну) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ від 02.11.2011 року.

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ звернулося до господарського суду Закарпатської області із скаргою № 107/07 - 05/1893 від 24.12.2012 року, у якій заявник оскаржує дії державного виконавця Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області щодо винесення постанови від 26.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, яке було винесено з мотивів, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову. Скаргу мотивовано тим, що з оскаржуваної постанови ДВС заявник довідався, що провадження з виконання зазначеного наказу господарського суду 29.12.2011 року було закінчено з підстав передбачених п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції закону чинній станом на 29.11.2011 року), проте в порушення вимог коментованого закону органом ДВС не було надіслано постанови від 29.12.2011 року стягувачу. При цьому стверджує, що вказаний наказ (оригінал) надійшов на адресу відділення ПАТ „Промінвестбанк в м. Ужгород" від боржника ПП „Касіко" (лист від 26.06.2012 року за № 01/26.06.12) з повідомленням останнього, що органом ДВС відмовлено в порушенні виконавчого провадження.

В ході судового розгляду скарги уповноважений представник скаржника (стягувача) подав письмову заяву в порядку ст. 22 ГПК України в якій просить суд розглянути тільки вимогу щодо скасування постанови органу ДВС від 26.11.2012 року, решту вимог просить не розглядати.

Уповноважений представник органу ДВС проти скарги заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві по суті скарги, зокрема, стверджує, що згідно положень п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Боржник явку у призначене судове засідання уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомлено.

Постановою Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ВП № 29954850 від 22.11.2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №18/3.

29.12.2011 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" (в діючій на вказаний час редакції) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що боржник знаходиться в стадії припинення юридичної особи за рішенням власника і виконавчий документ підлягає передачі ліквідаційній комісії.

У зв'язку з прийняттям засновником підприємства ПП „Касіко" 23.02.2012 року рішення про скасування рішення про ліквідацію, та скасування процедури ліквідації ПП „Касіко" 24.02.2012 року звернулось до органу ДВС з листом № 01/24.02.12 про відновлення виконавчого провадження, при цьому було долучено оригінал наказу господарського суду від 02.11.2011 року про примусове виконання рішення №18/3. Між тим, органом ДВС було винесено постанову від 16.03.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з підстав ч. 1 ст. 50 та п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження".

Надалі, 26.06.2012 року директор ПП „Касіко" звернувся до ПАТ „Промінвестбанку" з листом від 26.06.2012 року за № 01/26.06.12 в якому інформував останнього, що органом ДВС відмовлено в порушенні виконавчого провадження та долучено вказаний оригінал наказу від 02.11.2011 року по даній справі.

ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернувся до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження, проте 26.11.2012 року останнім було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав п. 8 ч. 1 ст. 26 та ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", з огляду на те, що завершене виконавче провадження не можу бути розпочате знову.

Не погоджуючись з винесеною постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.11.2012 року ПАТ „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернувся до господарського суду зі скаргою і просить її скасувати та зобов'язати МВ ДВС Ужгородського МУЮ відкрити виконавче провадження по примусовому виконанні наказу господарського суду від 02.11.2011 року по справі № 18/3.

Заслухавши сторін дослідивши наявні та подані сторонами докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість виконання рішення суду (п. 9 ч. 1 ст. 129). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів"). Статтею 115 ГПК України регламентовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" (в діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів , а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями коментованого закону до органів і посадових осіб, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії також віднесено інші органи, установи, організації і посадові особи, які провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом. Рішення судів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, при цьому вказані органи, установи, організації та особи, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст.ст. 2, 3 ЗУ „Про виконавче провадження").

Станом на 29.12.2011 року згідно положень ст. 49 ЗУ „Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягало закінченню у разі, зокрема, передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору), в т.ч. ліквідації боржника - юридичної особи за рішенням власника. Вказані обставини дають підстави стверджувати, що відповідно до встановленої ЗУ „Про виконавче провадження" процедури, повноваження з виконання судового рішення підлягають передачі органом ДВС, уповноваженій законодавством на це ліквідаційній комісії створеній за рішенням власника.

Тобто в даному випадку закінчення органом ДВС виконавчого провадження має місце не у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення, а в наслідок передачі цих повноважень іншому органу (посадовій особі), які можуть відповідно до Закону здійснювати такі дії та зобов'язані завершити виконавче провадження з виконання судового рішення (фактичне виконання) відповідно до встановленої процедури, яка регламентує їх діяльність.

Статтею 50 ЗУ „Про виконавче провадження" законодавцем передбачено наслідки завершення виконавчого провадження , (а не закінчення виконавчого провадження). При цьому в коментованій нормі чітко вказано, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим Законом.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства та вказані обставини справи в їх сукупності дають підстави стверджувати, що закриття виконавчого провадження у даному випадку, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за примусовим виконанням судового рішення, оскільки таке не виконано відповідно до встановленої законом процедури і не може бути виконано у зв'язку з прийняттям засновником підприємства 23.02.2012 року рішення про скасування рішення про ліквідацію ПП „Касіко", та скасуванням процедури ліквідації ПП „Касіко", внаслідок чого було припинено і повноваження ліквідаційної комісії. Тому прийнята органом ДВС постанова є грубим порушенням права стягувача на ефективний судовий захист, який в т.ч. полягає у обов'язковості виконання судового рішення.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення, шляхом скасування постанови Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ВП № 35409830 від 26.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), при виконанні наказу господарського суду Закарпатської області №18/3.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу задоволити.

2. Скасувати постанову Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ВП № 35409830 від 26.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), при виконанні наказу господарського суду Закарпатської області №18/3.

Суддя В.Кривка