Рішення

від 17.01.2013 по справі 5011-30/16753-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-30/16753-2012 17.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан»

Про стягнення 54 073,70 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бойко М.М. - представник за довіреністю № б/н від 02.11.11.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди підйомної техніки № 2-080811 від 08.09.11. в розмірі 54 073,70 грн., а саме:

- сума основного боргу - 41 600,20 грн.;

- штраф - 8 320,04 грн.;

- пеня - 3 223,22 грн.;

- 3% річних - 930,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування підйомною технікою, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/16753-2012; розгляд справи призначено на 18.12.12. о 11-50.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.12. частково надав документи, які були витребувані судом.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.12. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/16753-2012 не виконав, але 18.12.12. відповідач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що на період розгляду справи директор Костемський О.М. буде перебувати у відрядженні, вищевикладене підтверджується наказом про відрядження № 110-в від 14.12.12..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 17.01.13. о 11-30.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.13. підтримав заявленні позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/16753-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 081158 від 22.11.12.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/16753-2012.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.09.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтосан» (Орендар) укладено Договір оренди підйомної техніки № 2-080911 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, яка є об'єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отриману за цим Договором підйомну техніку у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтосан» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» по сплаті орендних платежів за Договором оренди підйомної техніки № 2-080911, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 073,70 грн., а саме: 41 600,20 грн. - сума основного боргу, 8 320,04 грн. - штраф, 3 223,22 грн. - пеня, 930,24 грн. -3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно проводити оплату оренди підйомної техніки та вартість транспортування на об'єкт та/або з об'єкту (у разі доставки підйомної техніки Орендодавцем).

Нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею підйомної техніки, переданої в оренду за цим Договором, здійснюється помісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці протягом яких підйомна техніка знаходиться у користуванні Орендаря, за виключенням неділь (п. 3.1 Договору)

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.3., 3.5. Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди підйомної техніки. Орендар проводить оплату орендної плати в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. п. 3.2. Договору, орендна плата за користування кожною одиницею підйомної техніки протягом одного календарного дня визначається сторонами в акті приймання-передачі підйомної техніки. З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі підйомної техніки, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті приймання-передачі.

Позивач в своїх письмових поясненнях пояснив наступне, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» були надані для підписання відповідачу по два примірника актів приймання-передачі по всім одиницям підйомної техніки, що знаходилась в оренді, однак, акти приймання-передачі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» на адресу позивача не повертались.

Пункотом 2.1.4. Договороу обумовлено, щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, складати та направляти Орендарю для підписання акти виконаних робіт по всім одиницям техніки що знаходиться в оренді.

В матеріалах справи наявні акти: № 806 від 30.09.11., № 1036 від 31.10.11.,№ 1078 від 31.10.11.,№ 1241 від 30.11.11., № 1441 від 31.11.11., на загальну суму 76 600,36 грн. Данні акти підписані уповноваженими особами підприємств, скріплені печатками, та не містять заперечень та зауважень.

Вищезазначені акти містять відомості про: найменування одиниць підйомної техніки, кількість одиниць підйомної техніки, дату надання в оренду, строк оренди, варість оренди, посилання на договір, таким чином, в актах містяться дані, які могли б міститься в актах-приймання-передачі.

Суд дійшов висновку, що дані акти є належним доказом, які підтверджують факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» підйомної техніки за Договором оренди підйомної техніки № 2-080911 Товариству з обмеженою відповідальністю «Алтосан».

В матеріалах справи наявні докази того, що Орендарем була сплачена частково заборгованість за вищевказаним договором на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 35 000,16 грн., що підтверджується банківським виписками по особову рахунку позивача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 41 600,20 грн., слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.3 Договору пеню у розмірі 3 223,22 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Суд відзначає наступне, що згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 160,93 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 62,29 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також позивач просить суд на підставі п. 5.3 Договору стягнути з відповідача на свою користь 8 320,04 грн. штрафу.

Згідно з п. 5.3 Договору, у разі не сплати або несвоєчасної сплати грошових коштів у строки, зазначені у ст. 3 даного договору, Орендодавець вправі вимогати дострокового розірвання цього договору, а Орендар зобов'язується сплатити на користь Орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня віл суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок штрафу, судом встановлено, що його розмір вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 320,04 грн. штрафу.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 930,24 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 930,02 грн. В іншій частині 0.22 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска».

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтосан» (04214, м. Київ, вул. Північна, б. 3, код ЄДРПОУ 16307479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35411500) 41 600 (сорок одну тисячу шістсот) грн. 20 коп. - заборгованості по орендній платі, 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 93 коп. - пені, 8 320 (вісім тисяч триста двадцять) грн. 04 коп. - штрафу, 930, (дев'ятсот тридцять) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 64 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 21.01.13.

Суддя Т.М. Ващенко