Рішення

від 15.01.2013 по справі 5011-33/16641-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/16641-2012 15.01.13 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк

України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД"

товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ"

товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг"

про стягнення 8 820 577,15 грн.

Представники:

від позивача: Будниченко О.В.- представник за довіреністю № 010-01/8434 від 27.12.2010 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" про стягнення 8 820 577,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (далі - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 151111N3 із змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою № 151111N3-1 від 14.09.2011 року, відповідно до умов якої банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 35 900 000,00 грн., з строком користування кредитом до 31.07.2014 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, що діють в рамках генеральної угоди.

В рамках генеральної угоди, 12.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 151111К19 із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами: № 151111К19-1 від 14.09.2011 року та № 151111К19-2 від 31.01.2012 року, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в розмірі 7 900 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту до 28.08.2012 року.

Згідно п. 5.1.21 кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором.

На виконання умов п. 3.3. кредитного договору банком наданий кредит шляхом перерахування 15.09.2011 року кредитних коштів у розмірі 7 900 000,00 грн. на поточний рахунок позичальника, з подальшим їх перерахуванням 15.09.2011 року для здійснення платежу на цілі, передбачені кредитним договором, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1 від 15.09.2011 року та № 4 від 15.09.2011 року.

Станом на 05.11.2012 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором, укладеним в рамках генеральної угоди, складає 8 820 577,15 грн., в тому числі: 7 900 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 629 200,24 грн. - заборгованість за процентами; 51 666,00 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 152 645,83 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту; 16 612,53 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 2 291,01 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитом; 68 161,54 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральною угодою, укладено:

- договір поруки №151111Р8 від 06.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УБФ» (далі - поручитель-1), банком та позичальником;

- договір поруки №151111Р9 від 06.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-Інжиніринг» (далі - поручитель-2), банком та позичальником.

Згідно п.3.2. договорів поруки, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за генеральною угодою банк має право вимагати виконання цих зобов'язань у поручителів та/або позичальника, як у солідарних боржників.

В зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" зобов'язань за кредитним договором № 151111К19 від 12.08.2011 року, позивач звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" заборгованості за кредитним договором в розмірі 8 820 577,15 грн., в тому числі: 7 900 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 629 200,24 грн. - заборгованість за процентами; 51 666,00 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 152 645,83 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту; 16 612,53 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 2 291,01 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитом; 68 161,54 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/16641-2012, розгляд справи призначено на 11.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та невиконанням останніми вимог суду, розгляд справи відкладено на 15.01.2013 року.

В судове засідання 15.01.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" заборгованість по кредиту в розмірі 7 900 000,00 грн., заборгованість по процентам в розмірі 870 150,24 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі 64 263,87 грн., пеню за прострочення погашення кредиту в розмірі 249 750,00 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 33 052,59 грн., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3 543,14 грн. та 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань в розмірі 113 964,71 грн., а також судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників відповідачів суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (далі - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 151111N3, відповідно до умов якої банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 35 900 000,00 грн., з строком користування кредитом до 31.07.2014 року на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди.

12.08.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 141111К19.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Між сторонами укладені додаткові угоди № 151111К19-1 від 14.09.2011 року та № 151111К19-2 від 31.01.2012 року до кредитного договору № 151111К19 від 12.08.2011 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до положень розділу 3 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на фінансування поточної діяльності з лімітом кредитної лінії в розмірі 7 900 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту до 28.08.2012 року та із сплатою 18 % річних за користування кредитом, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, плати та інші платежі.

Згідно п. 3.2.5.2 кредитного договору, позичальник щомісячно сплачує комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,034 % від ліміту кредитної лінії, що розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту кредитної лінії у відповідному періоді.

Судом встановлено, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит, шляхом перерахування 15.09.2011 року кредитних коштів у розмірі 7 900 000,00 грн. на поточний рахунок позичальника, з подальшим їх перерахуванням 15.09.2011 року для здійснення платежу на цілі, передбачені кредитним договором, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1 від 15.09.2011 року та № 4 від 15.09.2011 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 03.01.2013 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 7 900 000,00 грн., заборгованість по процентам в розмірі 870 150,24 грн. та заборгованість з комісії за управління кредитом в розмірі 64 263,87 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 03.01.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 151111К19 від 12.08.2011 року по кредиту в розмірі в розмірі 7 900 000,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 870 150,24 грн. та заборгованості з комісії за управління кредитом в розмірі 64 263,87 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 249 750,00 грн., пеню за прострочення сплати процентів розмірі 33 052,59 грн., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3 543,14 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 99 900,00 грн., 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 13 324,58 грн. та 3% річних від суми простроченої комісії в розмірі 740,13 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 3.2.6. кредитного договору визначено, що розмір пені за прострочення позичальником платежів за договором встановлений в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії позичальника є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з позичальника пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 249 750,00 грн., пені за прострочення сплати процентів розмірі 33 052,59 грн., пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3 543,14 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 99 900,00 грн., 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 13 324,58 грн. та 3% річних від суми простроченої комісії в розмірі 740,13 грн., та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

06.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (позичальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" (далі - поручитель-1) укладено договір поруки № 151111Р8, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за генеральною угодою № 151111N3 від 12.08.2011 року з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди.

06.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (позичальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" (далі - поручитель-2) укладено договір поруки № 151111Р9, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за генеральною угодою № 151111N3 від 12.08.2011 року з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 4.1.1. договорів поруки, кредитор має право вимагати від поручителів задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку якщо позичальник не виконає грошове зобов'язання, передбачене кредитної угодою протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Поручитель зобов'язується нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання (п. 4.4.2 договорів поруки).

18.09.2012 року кредитор звернувся до боржника та поручителів з вимогами № 195-01/7317, № 195-01/7321 та № 195-01/7319 від 14.09.2012 року про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором № 151111К19 від 12.08.2011 року. Проте зазначені вимоги залишені боржником та поручителями без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості за кредитним договором № 151111К19 від 12.08.2011 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД", товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" заборгованості по кредиту в розмірі 7 900 000,00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 870 150,24 грн., заборгованості по комісії за управління кредитом в розмірі 64 263,87 грн., пені за прострочення погашення кредиту в розмірі 249 750,00 грн., пені за прострочення сплати процентів розмірі 33 052,59 грн., пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3 543,14 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 99 900,00 грн., 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 13 324,58 грн., 3% річних від суми простроченої комісії в розмірі 740,13 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, ідентифікаційний код 33936213), товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 19, кв. 90, ідентифікаційний код 35702245) та товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Інжинірінг" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код 31926109) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість по кредиту в розмірі 7 900 000 (сім мільйонів дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам в розмірі 870 150 (вісімсот сімдесят тисяч сто п'ятдесят) грн. 24 коп., заборгованість по комісії за управління кредитом в розмірі 64 263 (шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 87 коп., пеню за прострочення погашення кредиту в розмірі 249 750 (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 грн., пеню за прострочення сплати процентів розмірі 33 052 (тридцять три тисячі п'ятдесят дві) грн. 59 коп., пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3 543 (три тисячі п'ятсот сорок три) грн. 14 коп., 3% річних від суми простроченого кредиту в розмірі 99 900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних від суми прострочених процентів в розмірі 13 324 (тринадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 58 коп., 3% річних від суми простроченої комісії в розмірі 740 (сімсот сорок) грн. 13 коп., а також судовий збір в розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.01.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий