Рішення

від 21.01.2013 по справі 2037/2008/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.01.2013

2037/2008/12

2/637/58/13

2037/2008/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

16 січня 2013 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

гол-чого судді Стеганцова С.М

при секретарі Реуцькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Шевченківському районі, ТОВ «Безмятежне»про визнання реєстрації договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6325781500:05:0000117, незаконною та визнання даного договору недійсним, про повернення земельних ділянок, кадастровий номер 6325781500:05:0000117 та номер 6325781500:05:000:0058

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області (далі відділ), ТОВ «Безмятежне»про визнання реєстрації договору оренди земельної ділянки недійсною, визнання договорів недійсними, повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначив, що йому належать дві земельні ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку розташовану на території Безмятеженської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

28.06.2008 року ним з відповідачем були підписані пусті бланки договорів оренди землі, один з яких (далі по тексту - перший договір щодо земельної ділянки розміром 2,5787 га, другий договір щодо земельної ділянки розміром 7,7523 га), перший був зареєстрований в відділі Держкомзему в Шевченківському районі 30.05.2011 року, без його згоди і в порушення як зазначає представник позивача:

- Закону України «Про оренду землі», ст.ст.203,215 ЦК України, Указу Президента України 2002 року «Щодо соціального захисту селян», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України, позивач і його представник просить суд визнати державну реєстрацію першого договору недійсною, договір оренди від 24.06.2008 року, щодо земельної ділянки розміром 2.5787 га, та 7,7523 недійсним і повернути земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач і його представник вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ з позовом не згоден та пояснив, що договори оренди були укладені і підписані за взаємною згодою сторін 24.06.2008 року, про що сторони в суді не заперечують, але зареєстрований був лише перший договір 30.05.2011 року в Шевченківському райвідділі земельних ресурсів розміром 2.5787 га, а другий договір, щодо земельної ділянки розміром 7,752 га, зареєстрований не був хоча на реєстрацію був зданий в 2010 році, що підтверджується штампом Харківської регіональної філії Державного підприємства і відповідно до ч.2 ст.631ЦК, договір набрав чинності з моменту його укладення, а укладений договір вважається таким, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору ч.1 ст. 638 ЦК.

Перший відповідач відділ Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, з позовом також не згоден і зазначив, що при вирішенні питання щодо державної реєстрації договору оренди між ОСОБА_1 і ТОВ «Безмятежне»Відділ Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області керувався постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (зі змінами).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень», Закону України «Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»вступає в дію лише з 01.01.2013 року, тому посилання на цей закон представника позивача є безпідставним.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача ТОВ, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимоги позивача про визнання реєстрації договору оренди земельної ділянки відділом Держкомзему незаконною, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки, є взаємовиключними, позивач спочатку зазначає визнати реєстрацію недійсною, потім визнати договір недійсним, а далі просить зобов'язати відповідача ТОВ повернути земельні ділянки.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини пов'язані з орендою землі і правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 031868, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 367 від 06.02.2003 року, позивач набув право власності на земельні ділянки загальною площею 10, 3280 га, у тому числі : площею 2, 5787 га (кадастровий номер 6325781500:05:0000117) та площею 7,7523 (кадастровий номер 6325781500:05:000:0058) на території Безмятеженської сільської ради Шевченківського району (а.с.7).

Матеріали справи надані відділом Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області (а.с.37-50) свідчать, що 24 червня 2008 року позивач та ТОВ «Безмятежне»в особі директора ОСОБА_2 підписали договір оренди землі. Об'єктом договору є земельна ділянка площею 2,5787 га ріллі, що належить орендодавцю на підставі державного акту на землю серії ІІІ-ХР № 031868.

Договір оренди був зареєстрований 30 травня 2011 року за № 632578154000179 в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, за заявою ТОВ «Безмятежне»- Орендаря за цим договором та оплатою останнім адміністративних послуг з державної реєстрації.

Законодавством не встановлено будь-яких вимог стосовно того, яка із сторін за договором оренди землі (Орендар або Орендодавець) має право подати заяву про здійснення державної реєстрації договору оренди та оплатити адміністративні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 передбачений вичерпний перелік документів, які слід надати для державної реєстрації договору та вичерпний перелік підстав для відмови.

Відповідно до пункту 16-2 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 для державної реєстрації договору власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи:

копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб;

документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки:

договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності;

копія реєстраційного номера облікової картки платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи;

документи про внесення плати за надання послуг здійснення державної реєстрації; перевірки обмінного файла.

Щодо другого договору, сторони його також підписали 24 червня 2008 року. Об'єктом договору є земельна ділянка площею 7, 7523 га ріллі, що належить орендодавцю на підставі державного акту на землю серії ІІІ-ХР № 031868.

В суді позивач не заперечує, що саме він підписував даний договір оренди (а.с.79-82), акт визначення меж земельної ділянки в натурі і акт прийому передачі земельної ділянки згідно договору(а.с.83,84), а також надавав довіреність на представника ТОВ, ОСОБА_2, якою уповноважував його на виконання робіт з державної реєстрації договору оренди, щодо земельної ділянки, яка належить йому на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 031868.

Даний договір оренди, щодо земельної ділянки площею 7, 7523 (кадастровий номер 6325781500:05:000:0058) був зданий на реєстрацію 30.12.2010 році, що підтверджується штампом Харківської регіональної філії Державного підприємства (а.с.58) і відповідно до ч.2 ст.631ЦК, договір набрав чинності з моменту його укладення, а укладений договір вважається таким, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору ч.1 ст. 638 ЦК. Але реєстрація його була призупинена відділом Держкомзему (а.с.11) згідно заяви позивача.

Даний договір був підписаний сторонами в 2008 році строком на 5-ть років,сторони на протязі 5-ти років виконували свої обов'язки по договору, орендар користувався землею і відповідно до договору сплачував орендну плату в розмірі і в строки зазначені в договорі, про що нарікань зі сторони позивача не було до другого відповідача.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

Позивач просить суд визнати державну реєстрацію договору оренди недійсною, визнати договори недійсними, зобов'язати ТОВ повернути позивачу земельні ділянки, з тих причин, що договори були зареєстровані в порушення ст. ст..203, 215 ЦК, а також тому, що в договорах зазначена менша орендна плата ніж в п.1 Указі Президента, що в момент вчинення правочину були недодержані вимоги передбачені ст.203 ЦК, а саме які позивач і його представник не зазначають, зазначають лише на загальні вимоги, щодо договору, на необхідний обсяг дієздатності і волевиявлення.

Відносини сторін, пов'язані з орендою землі регулюються ЗК України, ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі»).

Згідно ст.13-19 цього Закону договір оренди землі-це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату «розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України», передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Після досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов відповідно ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», підписання договору та його реєстрації, він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін.

Перший договір оренди був зареєстрований 30.05.2011 року в Шевченківському районному відділі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель було вчинено записи.

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу

З наданих матеріалів справи, пояснень позивача, відповідача, у суду немає підстав вважати, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, в договорі мається підпис власника землі, в графі «Орендодавець», позивач не заперечує проти цього, з 2008 року по даний час на протязі 5-ти років, виконувалися умови договору, тому суд не вбачає підстав для визнання вказаних договорів оренди недійсним у контексті ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Суд також враховує, що на час написання заяв позивача про не реєстрацію договору в серпні місяці 2011 року(а.с.9), договір уже перебував на стадії державної реєстрації, що підтверджується штампом Харківської регіональної філії Державного підприємства про те, що реєстраційна справа замовника ОСОБА_1 з 30.12.2010 року перебувала в Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

ст. 18 Закону України "Про оренду землі", зазначає, що договір є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Державна реєстрація першого договору проведена відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174.

Водночас, помилковим є трактування позивача, щодо розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки перший договір на земельну ділянку 2, 5787 га, юридично був укладений 24.06.2008 року, а 30.05.2011 року був зареєстрований.

Другий договір на земельну ділянку площею 7, 7523 га був укладений також 24.06.2008 року, виконувався сторонами протягом 5-ти років всього часу договору, але до часу розгляду справі в суді не зареєстрований, а незареєстрований договір не можна визнавати недійсним.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із таких способів відповідно до ст.16 ЦК України є визнання правочину недійсним, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Вимога ж позивача про визнання реєстрації незаконною не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, тому суд відмовляє позивачу в позові.

Виходячи зі змісту вимоги позивача про визнання реєстрації договору незаконною нерозривно пов'язане з договором оренди земельної ділянки (право орендатора на користування земельними ділянками )

Позов стосується оскарження дій ДЗК щодо реєстрації договору недійсною та ТОВ щодо визнання недійсними договорів, повернення земельних ділянок. Разом з тим вимоги про визнання договорів недійсними не підлягають задоволенню, так як вимоги про визнання реєстрації договору є передчасними, взаємопов'язані і залежать від вирішення питання прав орендаря на оренду земельної ділянки, які регулюються ЗК України і ЗУ «Про оренду землі».

Також судом не сприймається до уваги твердження позивача, щодо визнання договору недійсним з підстав сплати орендної плати в розмірі 2 % від грошової оцінки землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, розмір орендної плати у договорі оренди земельної ділянки із земель приватної власності визначається за домовленістю сторін.

Твердження позивача, щодо визнання договору недійсним на підставі того, що в договорі відсутності умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не ґрунтується на законі, так як у разі виділення власникам земельних ділянок у натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на ці земельні ділянки поширюється мораторій, визначений пунктом 15 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України, який діє і на даний час.

Оскільки власникам заборонено відчужувати земельні ділянки, то вони не можуть бути предметом застави і дані обставини суд не може визнати істотним порушенням договору.

Суд не вбачає в діях ТОВ істотних порушень договору оренди, згідно законодавства істотним порушення є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, завдання цим порушенням шкоди.

Нормами ЦК передбачено 2-ва види шкоди: майнова і моральна (ст22,23 ЦК), позивач не надав суду доказів спричинення йому шкоди відповідачем, тому суд вважає й нема істотних порушень договору.

Щодо вимог позивача витребувати земельну ділянку від відповідача на підставі ст.387 ЦК України також задоволенню на підлягає, так як дана правова норма застосовується лише до особи, яка незаконно заволоділа майном.

В даному випадку позивач за своїм волевиявленням передав земельні ділянки ТОВ згідно актів визначення меж земельних ділянок в натурі (а.с.47, 83) і актів прийому передачі земельних ділянок згідно договору(а.с.48,84), а також надавав довіреність (а.с.87), на представника ТОВ, якою уповноважував його на виконання робіт з державної реєстрації договору оренди, щодо земельних ділянок, які належить йому на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 031868.

Згідно роз'ясненням Пленуму ВСУ, наданих в п.8 постанови від 06.11.2009 року, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними», недійсним може бути визнано лише укладений договір. В разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.1212-1215).

Тому на підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 13-20,

Закону України "Про оренду Землі", ст.. 203, 210, 215 ст.638, ч.3 ст.640 ЦК України ст. 124 ЗК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, ТОВ «Безмятежне»про визнання реєстрації договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6325781500:05:0000117, незаконною та визнання даного договору недійсним, про повернення земельних ділянок, кадастровий номер 6325781500:05:0000117 та номер 6325781500:05:000:0058-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М.Стеганцов