Рішення

від 10.01.2013 по справі 18/2406/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2013 р. Справа №18/2406/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехніка-Полтава", вул.23 Вересня, 21, м. Полтава, 36023

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРФ Конструкціон", вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36014

про стягнення грошових коштів у сумі 8 300,40 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Корнєва Л.В. довіреність № 22 від 28.09.2012 р.

від відповідача: Олефір В.Я. довіреність від 08.01.2013 р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.50 год., представники після перерви - ті ж самі.

У судовому засіданні 10.01.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 8 300,40 грн., з них: 7075,95 грн. основного боргу за договором поставки № 5 від 01.01.2010 р. ( далі -Договір, а.с. - 14-17, том 1 ), 190,83 грн. - 3% річних та 70,76 грн. інфляційних за період з 23.12.2011 р. по 16.11.2012 р., 962,86 грн. пені за період з 24.12.2011 р. по 15.11.2012 р.

Позивач на позовних вимогах в частині стягнення суми основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 5 від 01.01.2010 р. Щодо стягнення 962,86 грн. пені, позивач надав суду заяву про відмову в цій частині від позову (Т.2, а.с. - 67).

Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі відмовитися від позову (повністю або частково). Відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи; ця заява підписуються позивачем.

До прийняття відмови від позову суд роз'яснив позивачу наслідки відповідної процесуальної дії та перевірив повноваження особи, що підписала відповідну заяву. Відмова позивача від позову в цій частині не порушує будь-чиїх прав та інтересів, не суперечить законодавству та приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 962,86 грн. пені підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у засіданні позов визнав частково (суму основного боргу, три проценти річних та інфляційних, проти пені заперечує)(Т.2 а.с. - 64).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

01 січня 2010 року між сторонами було укладено договір поставки № 5, згідно якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність у обумовлені строки відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно умов договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, що після отримання товару відповідно до замовлення, про що підписується видаткова накладна, замовлення вважається виконаним та обов'язковому зберіганню не підлягає (п.3.1 Договору).

Оплата товару здійснюється 100% передоплатою від вартості відповідної партії на протязі 7 робочих днів після отримання рахунку від продавця (п.6.2 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець, на вимогу постачальника, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 7.1 Договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних відповідачу було передано товар на загальну суму 256 749,02 грн.; товар отриманий представниками відповідача по довіреностях Типової форми № М-2 б (копії накладних та довіреностей в матеріалах справи, Т. 1, а.с.- 20-135).

У відповідності до наданих до позовної заяви платіжних доручень, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 249 673,07 грн. (Т.2, а. с.- 2-46), у зв'язку з чим відповідачу 06.08.2012 року було направлено претензію №15 з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору поставки № 5 від 01.01.2010 р. (Т.2, арк. спр. 47-48).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 7 075,95 грн. Згідно пояснень сторін, неоплаченим залишився товар, поставлений по накладним №140 від 07.04.2011р. (частково), №149 від 13.04.2011р., №150 від 13.04.2011р., №192 від 29.04.2011р. Дана обставина відповідачем визнається.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 190,83 грн. - 3% річних, 70,76 грн. інфляційних за період з 23.12.2011 р. (з моменту здійснення останньої проплати відповідачем) по 16.11.2012 р. (з урахуванням заяви про відмову позовних вимог в частині стягнення пені).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 7337,54 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Судом перевірено правильність нарахування річних та інфляційних.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, річних та інфляційних є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог, відповідач позов в частині основного боргу та штрафних санкцій визнав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 22, 32, 33,43,49, 78, п.4 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРФ Конструкціон" (код ЄДРПОУ 35926343, вул. Харчовиків, 6, м. Полтава, 36014, п/р 26004060172139, МФО 331401 в ПАТ ГРУ КБ „Приватбанк"; п/р № 260098416, МФО 331489 ПАТ „Полтава-банк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантехніка-Полтава" (код ЄДРПОУ 36274725, вул. 23 Вересня, 21, м. Полтава, 36023, п/р 26000060308703, МФО 331401 в ПАБ ГРУ КБ „Приватбанк") 7 075 95 грн. основного боргу, 70,76 грн. інфляційних, 190,83грн. три відсотки річних та 1609,50 грн. судового збору.

3.В частині стягнення 962,86 грн. пені провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.01.2013р.

Суддя О.С.Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).