Рішення

від 21.01.2013 по справі 5011-36/18658-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/18658-2012 21.01.13

За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної

академії наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛТА"

Про стягнення 49 954,35 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Христенко О.В. - по дов. №16/01 від 01.03.20-12р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛТА" 49 954,35 грн. заборгованості, яка складається з 48 388,98 грн. основного боргу по оренді майна, 597,59 грн. заборгованість по відшкодуванню податку за землю та 967,78 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 86 від 01.01.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/18658-2012 та призначено її до розгляду на 21.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 21.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.01.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.12.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що визначені за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Автозаводська. 2.корп. 49, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 29.08.2012 є місцезнаходженням відповідача. Крім того, ухвалу про порушення провадження у справі суд направляв за адресою відповідача, що визначена за матеріалами справи : 04074, м. Київ, вул.. Полупанова, 21.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 21.01.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2009 між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛТА" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 86 (далі -договір №86).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: окреме приміщення (кімн. 114 -76 кв.м.) в корпусі ;46, пов. 1 та окрема кімната №47 - 34 кв.м. в корпусі 1, пов. 3, загальною площею 110 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 2, на 1 та 3 поверхах корпусів відповідно №46 та №1 № 1, що перебуває на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля.

Майно передається в оренду з метою використання під офіс - 34 кв. м. та виробничу діяльність - 76 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 388,98 грн. по орендній платі, 597,59 грн. по сплаті податку за землю , у зв'язку з чим за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань нарахований штраф в розмірі 967,78 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору №86 відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна на строк не менше ніж три роки.

Згідно п. 7.1.2. договору №86 позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором.

На підставі акту приймання-передачі від 01.01.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежиле приміщення загальною площею 110 кв. м., в корпусі № 1, кімнату № 47 - 34 кв. м. та кімнату № 114 - 76 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 10.1. договору №86 строк його дії встановлено сторонами з 01.01.2009 до 31.12.2009.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2010 сторонами внесено зміни до договору № 86та продовжено строк його дії до 31.12.2011.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1. договору № 117 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 зі змінами та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за результатами конкурсу, що відбувся 26.12.2008, без ПДВ за базовий місяць розрахунку ( місяць проведення конкурсу) за протоколом конкурсу - грудень 2008 станом на 01.01.2009

81,00 грн. за 1 кв. м. в місяць - для офісу, а за 34 кв. м. - 2 754,00 грн.;

33,00 грн. за 1 кв. м. в місяць для виробничої площі , а за 76 кв. м. - 2508,00 грн.,

а за всю орендовану площу 110 кв. м. разом з ПДВ становить 6 314,40 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахунках орендодавця:

відшкодуванні комунальних платежів,

відшкодування податку на землю,

витрати на утримання будинку та прилеглої території,

інші витрати.

В п. 3.3. договору №86 визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3. договору №86 передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно п. 5.1.4. договору №86 відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за договором.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за березень 20101року по серпень 2011, яка неоспорена відповідачем та становить 48 388,98 грн.

Згідно п. 10.1. договору № 86, з урахуванням додаткової угоди №2, сторони визначили строк його дії до 31.12.2011.

01.09.2011р. між сторонами був підписаний акт повернення - приймання приміщення.

Відповідно до даного акту відповідач провернув позивачу приміщення загальною площею 110 кв.м. Крім того, в даному акті зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 62 536,09 грн., в т. ч. : оренда -56661,81 грн. , пеня за оренду - 5 107, 38 грн., компенсація земельного податку - 584, 02 грн., електроенергія - 182, 88 грн.

01.06.2012р. між сторонами був укладений договір №165 про відшкодування витрат по сплаті податку за землю.

Відповідно до п.2.1 договору № 165 позивач обчислює суму земельного податку відповідача в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" подає дані до Податкової інспекції і сплачує земельний податок рівними частинами щомісячно.

Пунктом 2.2 договору № 165 визначено, що відповідач відшкодовує щомісячно до 15 числа наступного місяця позивачу у повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні відповідача.

Додатком № 1 до договору № 165 сторони визначили розмір суми земельного податку, яку відшкодовує відповідач позивачу (за календарний рік рівними долями) в розмірі 848,01 грн.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення суми земельного податку, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по жовтень 2012 року, яка за неоспореними відповідачем обґрунтованими розрахунками позивача становить 597,59 грн.

Згідно п. 3.1. договору №165 договір діє по 31.12.2012.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 388,98 грн. заборгованості по орендній платі, 597, 59 грн. боргу по сплаті земельного податку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору №86 , у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.7. договору № 86 передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість зо нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за об'єкт оренди мало місце понад 3 місяці, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 597,59 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛТА"

(м. Київ, вул. Автозаводська, 2. корп. 49, код ЄДРПОУ 25389766) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) 48 388 грн. 98 коп. боргу по орендній платі, 597 грн. 59 коп. боргу по сплаті земельного податку, 967 грн. 78 коп. штрафу, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.01.2013 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.