Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-11863/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11863/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбізнес" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення №00000562250 від 02.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення №00000562250 від 02.04.2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оспорюване податкове повідомлення -рішення прийняте безпідставно, не відображає фактичних обставин справи, відтак підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення від 02.04.2012 року №00000562250.

Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва стягнути судові витрати в сумі 1102 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбізнес» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва ДПС.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинах з ПП «Ново ком»(код ЄДРПОУ) та ПП «Інвест пром» (код ЄДРПОУ 37156752).

За результатами перевірки відповідачем 06 березня 2012 року складено акт від 06.03.2012 року №18/22-511/36633796 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрторгбізнес» (ЄДРПОУ 36633796) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Ново Ком» (ЄДРПОУ 36917481) та ПП «Інвест Пром» (ЄДРПОУ 37156752) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року».

В ході перевірки встановлено порушення вимог п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 251 390 грн.

На основі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 02.04.2012 року №00000562250, яким донараховано 251 390 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення ПП «Інвест Пром» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; ненадання документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11.

Висновками акту визначено, що ПП «Інвест Пром» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців, у тому рахунку і на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбізнес».

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі контрагента позивача -ТОВ «Ново Ком», даних податкової звітності даного контрагента встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, аналізуючи зміст акту перевірки встановлено, що всі доводи про виявленні порушення базуються на вивченні даних про ПП «Ново Ком»та ПП «Інвест Пром», які були контрагентами позивача, що може розцінюватись як порушення норм податкового законодавства України Позивачем.

Згідно з ст. 62 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На сьогодні, чинне законодавство України, зокрема і податкове не передбачає можливості притягнення до будь -якого виду юридичної відповідальності інакшого суб'єкта господарювання, аніж того, яким порушення закону було вчинене. Відтак, Позивач не може нести юридичної відповідальності за діяльність своїх контрагентів.

Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що контрагентом позивача, ПП «Ново Ком» доведено в суді правомірність та реальність здійснення ним господарських операцій за час їхньої діяльності в період, що перевірявся відповідними податковими органами, в тому числі і за березень 2011 року. Так, постановою від 11 січня 2012 року в справі № 2а-11361/11/1270 за позовом ПП «Ново Ком»до Алчевської ОДПІ в Луганській області про визнання протиправними дій, було визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ново Ком». Також рішенням Луганського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Ново Ком», в т.ч. за березень 2011р. Таким чином, було скасовано встановлені перевіркою ПП «Ново Ком»порушення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах Позивача з його контрагентами ПП «Ново Ком», ПП «Інвест Пром»за перевіряємий період, що підтверджується первинною документацією Позивача.

Відповідно до п. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 із змінами і доповненнями, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XІV із змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, на час вчинення правочинів ПП «Ново Ком»і ПП «Інвест Пром» були зареєстрованим платниками податків, свідоцтво платника ПДВ не було анульоване, на сайті ДПС України системі «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», в якій містяться відомості про юридичних осіб, що не є платниками податку на додану вартість, є банкрутами чи відсутні за визначеною в установчих документах адресою, є інструментами для мінімізації податків чи учасниками схем оптимізації бюджетних платежів тощо, про ПП «Ново Ком»і ПП «Інвест Пром»не було жодних відомостей, що свідчило про сумлінність цих контрагентів та відсутність умислу у позивача щодо заниження ПДВ чи безпідставного формування податкового кредиту.

Аналіз акту перевірки свідчить про те, що доводи, викладені Відповідачем щодо про порушення податкового законодавства і застосування схем мінімізації податків є передчасними, документально не підтверджені і не містять правового підґрунтя.

Водночас посилання відповідача на акти податкової перевірки контрагентів позивача, та контрагентів їхніх контрагентів є допустимими, оскільки не мають жодного відношення до господарської діяльності позивача.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, (ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові та видаткові накладні, договори купівлі-продажу, платіжні доручення, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV, повністю відповідають вимогам ст.1 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пп. 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

З врахуванням вищенаведеного, надані позивачем до перевірки документи є належними первинними документами в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво,спорудження,створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 200 Кодексу).

У відповідності до п. 201.8 ст. 200 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, підставою для віднесення позивачем суми ПДВ в розмірі 251 390 грн. до складу податкового кредиту у березні 2011 p., згідно вищевказаних норм Податкового кодексу, є належним чином оформлені податкові накладні виписані ПП «Ново-Ком» та ПП «Інвест Пром».

Також відповідачем не досліджено всіх можливостей здійснення ПП «Ново-Ком» та ПП «Інвєст Пром» господарської діяльності та не врахувало специфіки здійснення ними діяльності з оптової торгівлі. Зі змісту Акту не випливає, що відповідач досліджував питання комерційної основи використання основних фондів, транспортних засобів чи інших трудових ресурсів. Також не досліджено питання залучення до діяльності підприємств з оптової торгівлі інших фізичних чи юридичних осіб знову ж таки на комерційній основі. Проте, відповідачем зазначено наявність на підприємствах лише одного директора і встановило порушення податкового законодавства, вчинені зовсім іншим підприємством.

Щодо позовної вимоги про визнання дій щодо проведення перевірки та складанню акту від 06.03.2012 року №18/22-511/36633796 протиправними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що задоволенні позову у цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документарної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

При цьому, акт перевірки, висновки, які в ньому викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до норм чинного законодавства, проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання ними норм закону при здійсненні господарської діяльності належить до дискреційних повноважень органів податкової служби.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 січня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.