Рішення

від 11.01.2013 по справі 5011-41/15084-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/15084-2012 11.01.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Макіївкокс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Егіда Ай Ді» Простягнення 39 292,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Булан М.С. - дов. № 07-7932 від 29.12.12р.;

від відповідача: Колтигін А.П. -дов. № 1 від 09.11.12р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Макіївкокс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда Ай Ді» про стягнення 39 292,25 грн.

Ухвалою від 29.10.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.11. 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012 року надав документи на виконання вимог ухвали суду, письмові та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2012 року надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити повністю.

У судовому засіданні 19.11.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.12.2012 року об 11:10.

11.12.2012 року представник позивача подав до канцелярії суду заперечення на відзив, відповідно до якого підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 17.12.2012 року не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів, яке судом розглянуто та задоволено частково.

В судовому засіданні 17.12.2012 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, яке суд розглянув та задовольнив.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 17.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 11.01.2013 року та направлено судовий запит до Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

10.01.2013 року на адресу Господарського суду м. Києва надійшла відповідь Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

11.01.2013 року в судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.01.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Макіївкокс» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Егіда Ай Ді» (далі - продавець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 27/08-DT320/534(далі - договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, далі - товар. Номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки товару, гарантійні строки узгоджуються сторонами в додаткових угодах, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, в порядку, передбаченому в додатку № 1. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. У разі перерахування покупцем передоплати за товар в повному обсязі, продавець не має права змінювати ціну на товар.

Згідно з пунктом 4.1 договору, умови поставки та місце фактичної поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, додатках або специфікаціях до договору. Момент переходу права власності на товар визначається у відповідності до умов поставки. Вантажоотримувачем товару є покупець, якщо інше не передбачено в додаткових угодах, додатках та специфікаціях до договору.

Пунктом 3 додатку № 1 від 27 липня 2011 року сторони узгодили, що період поставки: липень - серпень 2011 року.

Відповідно до пункту 8.1 договору, договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а по фінансовим зобов'язанням - до повного його виконання.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що він на виконання умов договору та додатку до нього здійснив передоплату в повному обсязі в сумі 60 061,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4403 від 17 травня 2012 року, а відповідач виконав умови договору із значним порушенням строків поставки(видаткові накладні № РН-0000020 від 20.07.2012 року на суму 50 400,00 грн., № РН-0000027 від 28.09.2012 року на суму 9 661,00 грн.).

На підтвердження своїх вимог позивач зазначає, що додатком до договору сторони узгодили строк поставки: липень - серпень 2011 року, а договір підписаний 27 липня 2011 року, тому відповідач за умови 100 % передоплати позивача, повинен був поставити товар на протязі 35 календарних днів.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечує в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що позивач здійснив передплату майже через рік після підписання договору і по за межами строку поставки визначеного сторонами.

Також, відповідач зазначає, що надсилав листа від 13.09.2011 року в якому пропонував визначити новий 6-ти місячний строк поставки після 100 % передоплати. На доказ надіслання даного листа відповідач надав суду копію фіскального чеку № 2385 від 13.09.2011 року.

Позивач в свою чергу зазначив, що даного листа не отримував, на доказ чого надав копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Щодо цього слід зазначити наступне.

10.01.2013 року на адресу Господарського суду м. Києва надійшла відповідь Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» на судовий запит від 17.12.2012 року.

Заступник директора з питань технології Н.П. Князєва зазначила, що у зв'язку із закінченням терміну зберігання виробничі документи, в яких зазначена інформація щодо надсилання рекомендованого листа № 0315095012850 від 13.09.2011 року знищені, тому надати інформацію щодо цього не можливо.

Разом з тим, вона зазначила, що касовий апарат ПФП-1 «Славутич» фіскальний номер № 2659022477 зареєстрований у ДПІ Шевченківського району м. Києва тільки 27.07.2012 року та послуги відділення поштового зв'язку ВПЗ Київ-150 на даному касовому апараті розпочали здійснювати на робочому місці № 8 з 10.09.2012 року.

Тобто, за будь-яких умов, фіскальний чек № 2385 від 13.09.2011 року не міг бути виданий даним касовим апаратом в даному поштовому відділенні, а тому суд не може визнати фіскальний чек № 2385 від 13.09.2011 року допустимим доказом направлення листа від 13.09.2011 року позивачу.

Ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовується положення статті 538 Цивільного кодексу України.

Ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін свого зобов'язання, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку.

Таким чином, відповідач цілком правомірно зупинив відвантаження товару позивачу до отримання 100% передплати, як визначено умовами договору.

Зважаючи на те, що сторони фактично відійшли від умов договору (позивач не здійснив передплату, а відповідач не поставив товар протягом липня-серпня 2011 року), разом з тим, в межах дії договору позивачем сплачено передплату 17.05.2012 року але сторонами додатково не узгоджено нові строки поставки, суд за загальним правилом, з урахуванням умов договору, приходить до висновку, що погоджений строк поставки який підлягає застосуванню складає 35 днів після здійснення передплати (27.07.2011р. підписано договір; оплата-100% передплата; строк поставки до кінця серпня 2011р.).

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуюче те, що позивач здійснив 100 % передоплату в сумі 60 061,00 грн. 17 травня 2012 року, відповідач повинен був поставити товар до 21 червня 2012 року включно.

Проте, відповідач здійснив поставку товару 20.07.2012 року на суму 50 400,00 грн. та 28.09.2012 року на суму 9 661,00 грн., що підтверджується відповідними накладними, чим порушив строк поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5 договору, продавець за порушення строків поставки, зазначених в договорі, або у разі недопоставки або повної не поставки товару, визначеного даним договором (дод. угодою, додатком, специфікацією), за вимогою покупця зобов'язан сплатити останньому штраф у розмірі 20 % від вартості недопоставленого в строк товару або його частини та неустойку в розмірі 1 % від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочки. Ці ж штрафні санкції застосовуються у випадку повернення продавцем покупцю грошових коштів через відсутність товару.

Позивач за прострочення строків поставки товару, керуючись п. 6.5 договору нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку за період з 22.06.2012 року по 25.07.2012 року в сумі 20420,74 грн. та за період з 26.07.2012 року по 04.10.2012 року в сумі 6859,31 грн. та штраф в сумі 12 012,20 грн.

Оскільки відповідачем були здійснені поставки товару 20.07.2012 року та 28.09.2012 року, то періоди нарахування неустойки позивачем визначені не вірно.

Перерахувавши неустойку за період з 22.06.2012 року по 19.07.2012 року на суму 60061,00 грн. та з 20.07.2012 року по 27.09.2012 року на суму 9661,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що вірний розмір неустойки складає за період з 22.06.2012 року по 19.07.2012 року - 16 817,08 грн. та за період з 20.07.2012 року по 27.09.2012 року - 6 762,70 грн.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір штрафу є обґрунтованим.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги той факт, що загальна сума договору складає лише 60 061,00 грн., суд приходить до висновку, що сума штрафних санкцій в розмірі 35591,98 грн. є надмірно великою, порівняно як із збитками, так із сумою договору, а тому вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір неустойки до 10 000,00 грн., розмір штрафу до 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Егіда Ай Ді» (місцезнаходження : 04107, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 36798499) на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс»(місцезнаходження: 86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Горького, буд. 1, код ЄДРПОУ 32598706) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - неустойки, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу та 1 457 (одну тисячу чотириста п'ятдесят сім) грн. 93 коп. - судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.01.2013 року

Суддя Спичак О.М.