Рішення

від 17.01.2013 по справі 5015/5277/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа№ 5015/5277/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянув матеріали справи за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Аудиторської фірми "Система-Аудит", м. Львів

про стягнення 40 188,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Ларіонов Р.О. - адвокат

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд" до Приватного підприємства Аудиторської фірми "Система-Аудит" про стягнення 40 188,53 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.01.2013 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 10.01.2013 р. Розгляд справи призначений на 17.01.2013 р.

17.01.2013 р. представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 14.12.2012 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

17.01.2013 р. представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

18 жовтня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон-Діоксайд» (надалі позивач) помилково перераховано на поточний рахунок Приватного підприємства Аудиторської фірми «Система-Аудит» (надалі відповідач) грошові кошти на суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1563 від 18.10.2012 р., яке долучене до матеріалів справи.

Таке помилкове перерахування відбулося через технічну помилку, допущену головним бухгалтером ТзОВ «ТД «Карбон-Діоксайд», яка провела платіж неналежному утримувачеві - Аудиторській фірмі «Система-Аудит».

02 листопада 2012 року ТзОВ «ТД «Карбон-Діоксайд» звернулося з письмовою вимогою № 0211/1 до ПП АФ «Система-Аудит», в якій просило повернути помилково перераховані грошові кошти на суму 40 000,00 грн. упродовж п'яти днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога № 0211/1 від 02.11.2012 р. була отримана особисто директором ПП АФ «Система-Аудит» Кармалітою Світланою Григорівною 05 листопада 2012 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення Ф.119.

Однак жодної відповіді на письмову вимогу № 0211/1 від 02.11.2012 р. ТзОВ «ТД «Карбон-Діоксайд» від ПП АФ «Система-Аудит» отримано не було. 30 листопада 2012 року ТзОВ «ТД «Карбон-Діоксайд» повторно звернулося до ПП АФ «Система-Аудит» з письмовою вимогою-претензією № 1/30 від 30.11.2012 р. про повернення помилково перерахованих грошових коштів на суму 40 000,00 грн. Дана вимога-претензія була також залишена відповідачем без відповіді.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача 40 000, 00 грн. помилково перерахованих коштів, а також 188,53 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами. Крім того, представник позивача просить сягнути з відповідача 5 000,00,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1. ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Указом Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни народному господарстві України» № 227/95 від 16 березня 1995 р. передбачено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти (п. 6). Згідно з п. 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. кошти, шо помилково зараховані на рахунок неналежного утримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний утримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним утримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон-Діоксайд» помилково перераховано на поточний рахунок Приватного підприємства Аудиторської фірми «Система-Аудит» грошові кошти на суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1563 від 18.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карбон-Діоксайд» 02.11. 2012 р. та 30.11.2012 р. заверталося з письмовою вимогою до ПП АФ «Система-Аудит» про повернення помилково перерахованих грошових коштів на суму 40 000,00 грн. Проте вимоги-претензії позивача були залишені відповідачем без відповіді. Отже відповідач набув спірні грошові кошти за відсутності для цього правових підстав, а відтак, в силу ст.1212 ЦК України є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави. На підставі наведеного, суд вважає, що вимога позивача про повернення помилково перерахованих коштів на суму 40 000,00 грн. є обгрунтованою, законною та підтвердженою матеріалами справами, тому підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. В силу ч.3 ст.1212 ЦК України положення про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між позивачем та відповідачем не існували договірні відносини, тому, відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. На підставі наведених норм позивачем нараховано відсотки у розмірі 188,53 грн. за користування чужими грошовими коштами. Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України та Вищий господарський суд України при розгляді аналогічних справ (постанова ВСУ від 24.01.2006 р. у справі № 14/130, постанова ВГС України у справі 24/17-2775-2011 від 30.05.2012 р., постанова ВГС України у справі 37/258 від 16.06.2010 р.). Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 188,53 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами є обгрунтованою, тому підлягає до задоволення.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять і витрати на оплату послуг адвоката. Відповідно до пункту 10 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Роз'яснення), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. У пункті 12 Роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір № 30/11 від 30.11.2012 р. про надання правової допоиоги (послуг адвоката), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд" та адвокатом Ларіоновим Р.О., платіжне доручення № 1630 від 05.12.2012 р. на суму 5 000,00 грн. про перерахування 5 000,00 грн. за надання послуг адвоката, свідоцтво Ларіонова Романа Олександровича № 1019 від 23.09.2004 р. про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи те, що ціна даного позову становить 40 188,53 грн. суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката на суму 5 000,00 грн. є неспіврозмірним до ціни позову. При цьому суд також враховує необхідні затрати праці на підготовку позовних матеріалів по даній справі, виходячи з того, що даний спір за своїм характером не відноситься до категорії складних. Враховуючи наведене, суд вважає що співрозмірними до ціни позову є витрати на оплату послуг адвоката на суму 4 000,00 грн. В стягненні решти суми послуг адвоката необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 40 000,00 грн. заборгованості, 188,53 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою, доведена матеріалами справи і підлягає до задоволення. В стягненні 1 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката необхідно відмовити.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд покладає судові витрати на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 4 3 , 12, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Аудиторської фірми "Система-Аудит" (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 102/41; код ЄДРПОУ № 30387930 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карбон-Діоксайд" (79008, м. Львів, пл. Д. Галицького, 15/8; код ЄДРПОУ № 36461971) 40 000,00 грн. - основного боргу, 188,53 грн. - відсотків за користування чужими коштами, 4 000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 1 609,50 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

3. В стягненні 1 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.