Рішення

від 17.01.2013 по справі 3/5014/3292/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.13 Справа № 3/5014/3292/2012

За позовом Дочірнього підприємства склад №8 Відкритого акціонерного товариства «Урожай», м. Луганськ,

до Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ,

про стягнення 104 532 грн. 37 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Несміянов А.М., директор, призначений згідно до наказу №4 від 01.03.1999;

від відповідача - Андреєва О.М. , довіреність б/н від 13.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Дочірнім підприємством склад №8 Відкритого акціонерного товариства «Урожай» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Міського комунального підприємства «Покоління» (далі - відповідач) заборгованості за договором № 319 від 26.03.2009 та договором № 319р від 26.03.2009 в розмірі 104 532 грн. 37 коп., з них: основна заборгованість - 88 876,55 грн., 3% річних - 6793,57 грн. та інфляційні нарахування - 8862,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договорів №319 від 26.03.2009 та № 319р від 26.03.2009 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 233 610,35 грн. Відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 144 733,80 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 88 876,55 грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Крім того за порушення строків оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 6793,57 грн. та інфляційні нарахування у сумі 8862,25 грн.

В судовому засіданні 17.01.2013 позивачем було надано суду клопотання про відмову від частини позовних вимог, а саме: в частині стягнення 3% річних у сумі 6793,57 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 8862,25 грн.

Відповідне клопотання про відмову від частини позовних вимог прийнято господарським судом до розгляду.

В частині стягнення основної суми боргу позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 01-01-41 від 16.01.2013 позовні вимоги заявлені позивачем про стягнення суми боргу в розмірі 88 876,55 грн. визнав у повному обсязі та просить суд про розстрочення виконання рішення суду на 5 календарних місяці, до 30.06.2013 згідно до графіку погашення заборгованості з посиланням на скрутне фінансове становище.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

За результатами проведення тендерних торгів, 26.03.2009 між сторонами був укладений договір № 319.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальних (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність замовника (відповідач) певний товар (культури овочеві) за номенклатурою, кількістю та іншими показниками, визначеними у специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура та кількість товару визначені в специфікації, що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.

Сторонами було підписано специфікацію до вказаного договору на суму 177 957,83 грн. (а.с. 15).

Згідно п.п. 4.2, 4.3 ціна договору складає 177 957,83 грн.

Крім цього, між сторонами були укладені додаткові угоди №1 та №2 до договору № 319 від 26.03.2009, якими змінено ціну товару, що постачається (а.с. 16-19).

Відповідно до п.5.1 договору покупець здійснює оплату товару протягом 150 банківських днів з моменту поставки.

Разом з цим, 26.03.2009 між сторонами був укладений договір № 319р з аналогічним предметом, умовами поставки та оплати. За цим договором позивач також зобов'язався поставити культури овочеві (а.с. 20).

Сторони узгодили, що ціна за договором №319р складає 154 004,37 грн. та підписали специфікацію на вказану суму (а.с. 21).

Також до договору були підписані додаткові угоди №1 та №2, за якими змінено ціну товару (а.с. 22-23).

На виконання зазначених договорів позивачем за період з 05 травня 2009 року по 26 жовтня 2009 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 233 610,35 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 144 733,80 грн. у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 88 876,55 грн., що підтверджується розшифровкою дебіторської заборгованості та виписками з розрахункового рахунку позивача, а також актом звірення розрахунків, підписаного сторонами станом на 17.12.2012 (а.с. 25-56).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 6793,57 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 8862,25 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача в позовній заяві.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договорів поставляв відповідачеві товар, що підтверджено матеріалами справи, крім того, заборгованість в розмірі 88 876,55 грн. визнана відповідачем та підтверджена також актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 56). Таким чином заявлена заборгованість підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.

В судовому засіданні відповідно до приписів ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав клопотання про відмову від частини позовних вимог, а саме: в частині стягнення 3% річних у сумі 6793,57 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 8862,25 грн. Наслідки відмови від частини позовних вимог позивачу роз'яснено.

У зв'язку з вищевикладеним, провадження у справі в частині зазначених вимог підлягає припиненню на підставі приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд про надання розстрочки погашення основного боргу у сумі 88 876,55 грн. на 5 календарних місяці, до 30.06.2013 згідно графіку погашення заборгованості:

- лютий 2013 року - 17770,00 грн.

- березень 2013 року - 17770,00 грн.

- квітень 2013 року - 17770,00 грн.

- травень 2013 року - 17770,00 грн.

- червень 2013 року - 17796,55 грн.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що МКП «Покоління» є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забезпечення шкіл, пришкільних оздоровчих таборів та дошкільних закладів продуктами харчування. Підприємство займається виключно цією діяльністю, власних оборотних коштів підприємство не має, тому фінансовий стан повністю залежить від перерахування коштів за відпущене харчування. Тому негайне погашення боргу може шкідливо відобразитись на всієї господарській діяльності підприємства.

Позивач проти розстрочки основного боргу у судовому засіданні не заперечував.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд доходить висновку про те, що фінансовий стан відповідача на даний час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі в частині стягнення основного боргу.

За таких обставин надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу надасть позивачу можливість реального отримання грошових коштів частками з певним інтервалом у часі.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та надання розстрочки рішення суду в частині стягнення основного боргу у сумі 88876,55 грн. строком до 30.06.2013 починаючи з дати набрання даним рішенням законної сили, відповідно до наступного графіку погашення:

- лютий 2013 року - 17770,00 грн.

- березень 2013 року - 17770,00 грн.

- квітень 2013 року - 17770,00 грн.

- травень 2013 року - 17770,00 грн.

- червень 2013 року - 17796,55 грн.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011.

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 313 грн. 12 коп., сплачений при зверненні до господарського суду з даним позовом платіжним дорученням від 20.12.2012 № 489 згідно до ухвали суду, пропорційно сумі на яку припинено провадження у справі. Підставою для повернення судового збору є ухвала про повернення судового збору засвідчена гербовою печаткою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний, 14 «а», код 01549633, на користь Дочірнього підприємства склад №8 Відкритого акціонерного товариства «Урожай», м. Луганськ, вул. Лутугінська, 133, код 21818377, заборгованість за договорами № 319 від 26.03.2009 та № 319р від 26.03.2009 в сумі 88 876 грн. 55 коп. (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 55 копійок), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1777 грн. 53 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 53 копійки), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . В частині стягнення 3% річних у сумі 6793,57 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто три гривні 57 копійок) та інфляційних нарахувань у сумі 8862,25 грн. (вісім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 25 копійок) провадження у справі припинити.

4. Розстрочити виконання даного рішення в частині стягнення основного боргу у сумі у сумі 88 876,55 грн. строком до 30.06.2013, починаючи з дати набрання даним рішенням законної сили, відповідно до наступного графіку погашення:

- лютий 2013 року - 17770,00 грн.

- березень 2013 року - 17770,00 грн.

- квітень 2013 року - 17770,00 грн.

- травень 2013 року - 17770,00 грн.

- червень 2013 року - 17796,55 грн.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2013.

Суддя А.В. Секірський