Рішення

від 15.01.2013 по справі 5011-10/16600-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/16600-2012 15.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мет-алл»

до Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

19 листопада 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мет-алл» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 6 від 13.11.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» (відповідач) заборгованості за договором № 02 від 28 лютого 2012 року в розмірі 15 887,80 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 80 копійок).

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг юриста в сумі 6 600,00 грн. (шість тисяч шістсот гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 02 від 28 лютого 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 10.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.01.2013р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір № 02 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені матеріали, в порядку та на умовах встановлених договором, у відповідності до специфікації, яка підписується сторонами разом з договором і є його не від'ємною частиною

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі роботи на суму - 330 787,80 грн., однак, Замовник, роботи оплатив лише частково, зокрема в розмірі - 314 900,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в сумі 15 887,80 грн., тобто 330 787,80 грн. - 314 900,00 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 16.05.2012р. та 07.09.2012р. повторно звернувся до відповідача листами № 4 та № 3 відповідно про оплату боргу за Договором на суму 25 887,80 грн. (копії листів в справі). Позивач вказує, що суму заборгованості за Договором відповідач на його рахунок в повному обсязі не перерахував.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 28 лютого 2012 року між сторонами укладено договір № 02 згідно п. 1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені матеріали, в порядку та на умовах встановлених договором, у відповідності до специфікації, яка підписується сторонами разом з договором і є його не від'ємною частиною

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем робіт за Договором та отримання їх Замовником між сторонами було складено Акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за період грудня 2011 року та березня 2012 року на загальну суму 330 787,80 грн. (належним чином засвідчені копії актів містяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів слідує, що в оплату послуг за Договором відповідач перерахував на користь відповідача суму коштів в розмірі 314 900,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копія виписки міститься в справі). При цьому, грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. були перераховані відповідачем позивачу в період після надсилання Виконавцем Замовнику листів № 4 та № 3 про оплату боргу на суму 25 887,80 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. та 10.12.2012р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати робіт за Договором у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на січень 2013 року, до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті робіт в розмірі 15 887,80 грн. з розрахунку 330 787,80 грн. (сума робіт згідно актів) - 314 900,00 грн. (частково оплачені роботи).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги юриста в розмірі - 6 600,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретних адвокатів, які надаватимуть йому юридичні послуги та представлятимуть його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з огляду на те, що до суду, в підтвердження обставин щодо оплати послуг юриста не додано доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за юридичні послуги в сумі 6 600,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-будівельна компанія «АНТА» (ідентифікаційний код: 21456081, адреса: 02090, м. Київ, вул. Двінська, буд. 4, кв. 77, р\р: 2600530160 у Дніпровському відділенні № 7989 Ощадбанку, м. Києва, МФО 320337), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мет-алл» (ідентифікаційний код: 36632724, адреса: 03073, м. Київ, вул. Копиловська, 21, оф. 28), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 15 887,80 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 80 копійок) та судові витрати - 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. Копію рішення направити сторонам у справі № 5011-10/16600-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.01.2013р.

Суддя О.В. Котков