Рішення

від 26.11.2012 по справі 18/5007/1171/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "26" листопада 2012 р. Справа № 18/5007/1171/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Вірьовкін О.І., довіреність від 01.05.2012р.

від відповідача: Нікандрова О. А., довіреність № 318 від 10.07.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбо" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" (м.Житомир)

про стягнення 78676,44 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 78676,44грн., з яких: 72047,50грн. основного боргу, 1746,93грн. пені, 3882,01грн. 3% річних та 1000грн. збитків. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів оплату за поставлений товар на підставі договору поставки №01/12 від 06.01.2012р.

Представник позивача в судове засідання надав докази сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 72047,50грн.(а.с. 69 -70) та підтримав позовні вимоги щодо сплати відповідачем решти заявлених сум у розмірі 8305,94грн., з яких: 1746,93грн. пені, 3882,1грн. 3% річних, 1000грн. збитків та 1677грн. судового збору, про що зазначив в довідці про заборгованість відповідача від 26.11.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 26.11.2012р., в якому зокрема, зазначив про скрутний матеріальний стан підприємства. Вказав, що сума основного боргу у розмірі 72047,50грн. сплачена відповідачем згідно платіжних доручень від 24.10.2012р. та від 25.10.2012р. Просить суд відмовити у задоволенні штрафних санкцій, оскільки здійснені позивачем розрахунки є помилковими (а.с.137-138).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2011 року між ТОВ "Карбо" (постачальник, позивач) та ПАТ "Золотий каравай" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №01/12 (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості, якості та по цінам, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної на товар, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем.

Оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці з урахуванням ПДВ, протягом 18 (вісімнадцяти) календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю кожної окремої партії товару з дати поставки товару на умовах п.1.5 цього договору (п.5.8 договору).

На виконання умов договорів позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1115512,50грн., що підтверджується видатковими накладними РН-0000278 від 10.06.2011р., №РН-0000306 від 23.06.2011р., №РН-0000327 від 04.07.2011р., №РН-0000346 від 15.07.2011р., №РН-000367 від 28.07.2011р., №РН-000375 від 05.08.2011р., №РН-000389 від 17.08.2011р., РН-000393 від 25.08.2011р., №РН-000407 від 02.09.2011р, №РН-000422 від 15.09.2011р., №РН-000427 від 22.09.2011р., №РН-000453 від 06.10.2011р., №РН-000466 від 21.10.2011р., №РН_000476 від 01.11.2011р., №РН-000503 від 12.11.2011р., №РН-0514 від 25.11.2011р., №РН-0529 від 09.12.2011р., №РН-0536 від 22.12.2012р., №РН-0543 від 29.12.2011р., №РН-0000011 від 18.01.2012р., №РН-0000027 від 31.01.2012р., №РН-0000038 від 17.02.2012р., №РН-0000049 від 29.02.2012р., №РН-0000072 від 16.03.2012р., №РН-0000081 від 29.03.2012р., №РН-0000104 від 11.04.2012р., №РН-0000113 від 23.04.2012р., №РН-0000134 від 07.05.2012р., №РН-0000156 від 22.05.2012р., №РН-0000167 від 29.05.2012р., №РН-0000193 від 25.06.2012р., №РН-0000213 від 05.07.2012р., №РН-0000252 від 25.07.2012р. (а.с.22-54; 134).

Відповідач за поставлений товар провів розрахунок частково на загальну суму 1043465,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.77-132).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 72047,50грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 72047,50грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1973 від 24.10.2012р. та №2008 від 25.10.2012р. (а.с.69-70), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1746,93грн. за період з 12.08.2012р. по 09.10.2012р. (а.с.2 на звороті).

Пунктом 8.6 договору від 06.01.2011р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку позивача вбачається, що здійснюючи нарахування пені позивач не врахував кількість днів у 2012 році, яка становить 366, у зв'язку із чим невірно провів розрахунок пені.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені за період з 12.08.2012р. по 09.10.2012р. становить 1742,13грн. Вимоги в частині стягнення з відповідача 4,8грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12.08.2012р. по 09.10.2012р. 3882,01грн. 3% річних (а.с.2 на звороті).

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

При здійсненні нарахування 3% річних позивач визначив невірну формулу для нарахування та вказав невірну кількість днів у 2012 році.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних за період з 12.08.2012р. по 09.10.2012р. складає 348,43грн. Вимоги в частині стягнення з відповідача 3533,58грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив суму основного боргу, а за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім пені нараховані 3% річних, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір застосованої позивачем пені до 500,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00грн. збитків, понесених позивачем на відновлення порушеного права в суді шляхом звернення до фахівця в галузі права ФОП Вірьовкіна О.І., який виготовив, подав позовну заяву та представляв інтереси товариства в господарському суді.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення вказаних збитків з наступних підстав:

Дійсно, згідно ст.611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: і відшкодування збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально мусить одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або одержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язання виникає за наявності: збитків, протиправності дій (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.

Врахувавши приписи ст.ст.22, 1166 ЦК України (якими передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 1000,00грн. збитків безпідставними, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у сумі 1000,00грн., та що ці витрати були необхідними та є його збитками в розумінні вищевказаних норм ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1000,00грн. збитків є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач суму основного боргу сплатив після порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 74138,06рн., з яких: 72047,50грн. - заборгованість за поставлений товар,1742,13грн. - пеня та 348,43грн. - 3% річних.

В частині стягнення 72047,50грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 4,8грн. пені, 3533,58грн. 3% річних та 1000,00грн. збитків господарський суд відмовляє в позові.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 500,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 848,43грн., з яких: 500грн. - пеня та 348,43грн. - 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Золотий каравай" (10005, м.Житомир, вул. Радонова, 11, код 34774998)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбо" (10029, м. Житомир, вул.Шелушкова, 118, к.143, код 30963108)

- 500грн. - пені;

- 348,43грн. - 3% річних;

- 1516,66грн. - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 72047,50грн. основного боргу за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 1246,93грн. пені, 3533,58грн. 3% річних та 1000,00грн. збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.