Рішення

від 20.12.2012 по справі 401/8276/12

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 401/8276/12

(2/401/3816/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Голубніченко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Петровської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ріо Дніпро»про стягнення середнього заробітку та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 2032,86 грн. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 1908 грн. 54 коп., а також покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що з 01 червня 2009 року по квітень 2012 року вона працювала у відповідача на посаді менеджера. Повний розрахунок по заробітній платі вона отримала лише 01 червня 2012 року. Однак ані при звільненні, ані до теперішнього часу вона не отримала в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку, а тому звернулася до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні вкладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Петровська Я.В. позовні вимоги визнала частково, а саме в частині середнього заробітку, пояснивши, що дійсно повний розрахунок позивачу проведено лише 01 червня 2012 року, однак їй виплачені всі суми згідно з чинним законодавством. Про наявність у позивача двох дітей та інвалідності 3 групи, що давало право на додаткову відпустку, роботодавець не знав, позивач документів на підприємство не подавала, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, за заявою позивача на підприємстві Управлінням праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради проведено позапланову перевірку ПП «Ріо Дніпро», після якої 01 червня 2012 року підприємство провело повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ПП «Ріо Дніпро»на посаді менеджера з 01 червня 2010 року по 09 квітня 2012 року і була звільнена за власним бажанням, що підтверджується наданими копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1, а також записами в трудовій книжці останньої.

За період роботи позивач жодного дня відпустки не отримала.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За ст.24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

За змістом ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

В судовому засіданні встановлено і не оспорюється сторонами, що при звільненні позивач не отримала повний розрахунок та компенсацію за невикористану відпустку.

Управлінням праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради 21 травня 2012 року проведено позапланову перевірку ПП «Ріо Дніпро»та виявлено, що при звільненні ОСОБА_1 повний розрахунок ані по заробітній платі, ані компенсація за невикористану відпустку не проведено та не виплачено.

Після перевірки ПП «Ріо Дніпро»виплатило позивачу ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 991,44 грн. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1326,11 грн. Дані обставини визнані також сторонами по справі.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що розрахункові суми позивачем в день звільнення не отримані, спору між сторонами про розмір заборгованості по заробітній платі не існує, повний розрахунок відбувся 01 червня 2012 року, а тому у відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 своєї постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звільнилася 09 квітня 2012 року, заборгованість по заробітній платі відповідачем позивачу виплачена лише 01 червня 2012 року, що визнали сторони в судовому засіданні. Крім того, представником позивача визнано позов в частині стягнення середнього заробітку в розмірі 2032, 86 грн.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 2032,86 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про відпустки»жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Згідно ч.ч.1,3 ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Частиною 7 ст.6 Закону України «Про відпустки»передбачено, що інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Виходячи з положень п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (з послідуючими змінами), про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористанні відпустки.

За п.7 зазначеного Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період за відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Позивачем в матеріали справи надано розрахунок компенсації днів невикористаної відпустки і ця сума складає 3008,54 грн. за відрахуванням сплаченої суми 1100 грн. -1908,54 грн.

Разом з тим, суд, враховуючи норми чинного законодавства, не погоджується з розрахунком позивача. Враховуючи надану довідку про заробітну плат, розмір компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки становить 2977,25 грн. З урахуванням виплачених 1100 грн., стягненню підлягає сума в розмірі 1877,25 грн. з наступного розрахунку: за 2010 рік позивачу положено основної відпустки 26 днів та додаткової 10 днів, що складає 1078,60 грн. (заробітна плата за рік 10007 грн. : 334 (дні) х 36 (дні відпустки); за 2011 рік -основна відпустка 26 днів -937,14 грн. (12038,60 грн. : 334 х 26); за 2012 рік -961,51 грн. (13330 грн. : 305 днів х 22).

Суд не може погодитися з посиланнями представника відповідача щодо необізнаності роботодавця про інвалідність ОСОБА_1 та наявність у неї двох неповнолітніх дітей, оскільки такі твердження спростовуються наданими доказами, а саме -фотографіями, інформацією Бабушкінської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Крім того, вищевикладене не звільняє роботодавця від дотримання норм чинного трудового законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

У зв'язку з тим, що позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, то в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ріо Дніпро»про стягнення середнього заробітку та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ріо Дніпро»(код ЄДРПОУ 36366590) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 2 032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 86 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 25 коп., а всього 3941 (три тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 40 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Ріо Дніпро»(код ЄДРПОУ 36366590) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 25 грудня 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець