Постанова

від 28.11.2006 по справі 14/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "28" листопада 2006 р. Справа №  14/193

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б. 28.11.2006 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 14/193

за позовом: Приватного підприємства Агрофірма "Молода Гвардія",                с. Кропивницьке  Новоукраїнський район Кіровоградська область    

до відповідача: Державної податкової інспекції у Новоукраїнському районі, м.Новоукраїнка Кіровоградської області      

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.  

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Драган О.Г., довіреність № 2006 від 26.07.2006 р.;

Подано позов про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Ново української міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – МДПІ) від 12.09.2005 р. № 509\2310-1\0, №509\2310-3\0, №509\1710\0.

Подано заяву про зміну позовних вимог, в якої позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ново української МДПІ від 12.09.2005 р. № 509\2310-1\0, №509\2310-3\0, №509\1710\0.

Позивач не погоджується з нарахуванням податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 32 335,00 грн. та 3 233,50 грн. штрафної (фінансової) санкції згідно податкового повідомлення-рішення №509\2310-1\0 від 12.09.2005 р. та зазначає, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” для сільськогосподарський товаровиробників – платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, за винятків пунктів 7.7, 7.8, 13.1,13.2,13.6,13.7,13.8 зупинено.

Крім того, позивач звертає увагу на наявність конфлікту інтересів, а саме неоднозначне (множинне) трактування обов'язків платника фіксованого сільськогосподарського податку щодо застосування норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач не погоджується з нарахуванням податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення №509\2310-3\0 від 12.09.2005 р. штрафу в розмірі 206 049,20 грн. за самостійно відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу. При цьому позивач зазначає, що станом на 24.09.2003 р. у підприємства настали форс-мажорні обставини, за яких податковий борг підлягав списанню відповідно до Наказу ДПА України від 03.11.2004 р. №629, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.11.2004 р. за №14552\10051. Списавши борги підприємства, вважає позивач, податкова інспекція не мала б підстав для застосування податкової застави, а відповідно у підприємства було б вільне розпорядженням своїми активами. Позивач не вбачає різниці в тому, що в рахунок орендної плати видана продукція, а не кошти за цю ж реалізовану продукцію.

Позивач звертає увагу суду на рішення Конституційного Суду України по справі №1-9\2005 від 24.03.2005 р. згідно якого не відповідають Конституції України положення Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Позивач не погоджується з нарахуванням податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення №509\1710\0 від 12.09.2005 р. податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 210,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 4 420,00 грн. та вважає, що висновок податкового органу щодо нарахування цього платежу є помилковим, так як підприємство укладало договори на надання послуг з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, тому не мало законних підстав утримувати прибутковий податок з їх доходів у джерела виплати і не являлось в даному випадку податковим агентом. Про те, що такі доходи були виплачені суб'єктам підприємницької діяльності, зазначає позивач, податковий орган був повідомлений своєчасно шляхом подання відповідної звітності.

В запереченнях проти позову відповідач не погоджується з вимогами позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача участі не брав та подав клопотання в порядку частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, в якої зазначив, що приватне підприємство „Агрофірма „Молода гвардія” підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу за відсутністю позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд , -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Працівниками Новоукраїнської МДПІ проведено комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та  складено акт перевірки від 08.09.2005 р. №49\23-10\24709816.

За результатами перевірки позивача  податковою службою встановлено порушення:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме в результаті заниження суми скоригованого валового доходу занижено суму прибутку, яка підлягає оподаткуванню на 129 340,00 грн. та відповідно податку на прибуток підприємства на суму 32 335,00 грн.(129 340,00 х 25%);

-пункту 1 статті 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого не утримано податок з доходів фізичних осіб за 2004 – 2005 роки в сумі 2 210,00 грн.;

-абзацу „а” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України 2про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме при наявності податкового боргу, без письмового погодження з податковим органом реалізовано продукцію за кошти  на загальну суму 206 049,20 грн.

Акт перевірки від 08.09.2005 р. №49\23-10\24709816 став підставою для винесення Ново українською МДПІ податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 р. №509\2310-1\0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 35 568,50 грн., в тому числі 32 335,00 грн. основного платежу та 3 233,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 р. №509\2310-3\0 про нарахування штрафу у розмірі суми відчуження активів, які перебували у податковій заставі та потребували обов'язкової попередньої згоди податкового органу в розмірі 206 049,20 грн., податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 р. №509\1710\0  про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6 630,00 грн., в тому числі 2 210,00 грн. основного платежу та 4 420,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Господарський суд вважає неправомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 35 568,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005 р. №509\2310-1\0 в силу наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство агрофірма „Молода гвардія” є платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджує акт перевірки від 08.09.2005 р. №49\23-10\24709816 та не заперечують сторони.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок – це податок, якій не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємства.

Згідно статті 2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, платники фіксованого сільськогосподарського податку, які займаються іншими видами діяльності , крім сільськогосподарської, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

В той же час згідно пункту 4 статті 9 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, дія Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зупинена (за винятком його пунктів 7.7,7.8,13.1,13.2,13.6,13.7,13.8) для всіх сільськогосподарських товаровиробників – платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином частина 1 статті 2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” прямо суперечить пункту 4 статті 9 та частині 1 статті 1 цього Закону, отже має місце конфлікт інтересів – норми одного і того ж закону припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків платника податків.

У відповідності з підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, господарський суд погоджується з ствердженням позивача щодо наявності конфлікту інтересів у законодавстві, що регулює оподаткування платників фіксованого сільськогосподарського податку та вважає обґрунтованим посилання на даний факт, як на підставу вважати неправомірним податкове повідомлення-рішення від 12.09.2005 р. №509\2310-1\0.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отримання позивачем, платником фіксованого сільськогосподарського податку, позики не можна вважати іншим видом господарської діяльності, яка носить ознаки регулярної, постійної та суттєвої.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо скасування  податкового повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ від 12.09.2005 р. №509\2310-1\0.

Господарський суд вважає, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ від 12.09.2005 р. №509\2310-3\0 не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкової служби здійснювалась перевірка позивача на предмет  дотримання вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до пункту 8.1  статті 8 Закону України „Про порядок  погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  з метою   захисту   інтересів   бюджетних  споживачів  активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової  застави  виникає  згідно  із  законом та не потребує письмового оформлення.

В зв'язку з наявністю податкової заборгованості все майно і майнові права позивача в період з 01.12.2003 р. по 25.03.2005 р. знаходились в податковій заставі, про що свідчив витяг від 10.02.2004 р. №2691-301, наданий реєстратором Інформаційного центру Міністерства юстиції м. Кіровоград про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Факт наявності у позивача податкового боргу, а відповідно і податкової застави, приватне підприємство агрофірма „Молода гвардія” в позові не заперечив, в той же час зазначив про наявність на підприємстві висновку Торгово-промислової палати України від 24.09.2003 р. №12553\05-4 про настання форс-мажорних обставин, які були підставою для списання такого податкового боргу.

Відповідно до пункту 5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 р. №103, зареєстрованого в Мін'юсті України 10.01.2002 р. за №16\6304 рішення про списання безнадійного податкового боргу у випадках передбачених підпунктами 3.3., 3.4 цього Порядку. Платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації з письмовою заявою , в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати.

За інформацією ДПІ у Ново українському районі, викладеної в запереченнях на позов, позивач у 2004 році не звертався до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу. На момент відчуження активів згідно карток особових рахунків підприємство мало податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в вересні, листопаді, грудні 2004 року здійснював відчуження товарно-матеріальних цінностей фізичним особам в рахунок оплати оренди земельної частки (паю) на загальну суму 206 049,20 грн. не за кошти, без письмового узгодження з податковим органом.

Згідно  підпункту 8.6.1. пункту 8.6. статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник   податків,   активи   якого   перебувають   у податковій   заставі,   здійснює  вільне  розпорядження  ними,  за винятком  операцій,  що   підлягають   письмовому   узгодженню   з податковим органом:

а)  купівлі  чи  продажу,  інших  видів відчуження або оренди  (лізингу)   нерухомого  та  рухомого  майна, майнових чи немайнових прав,   за   винятком  майна,  майнових  та  немайнових  прав,  що використовується  у  підприємницькій  діяльності платника податків (інших    видах   діяльності,   які   за   умовами   оподаткування  прирівнюються  до  підприємницької),  а  саме  готової  продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не  є  меншими  за звичайні.

Підпунктом 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 цього Закону передбачено, що для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого платника податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз» ясніється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі, коли за його висновками цінові умови та\або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 8.6.1 статті 8 Закону, позивач повинен був проводити розрахунки товарно-матеріальними цінностями з фізичними  особами за кошти за їх звичайними цінами, а не в натуральній формі, або ж узгодити кожну окрему  операцію з  податковим керуючим.

Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону  у   разі,   коли   платник   податків,   активи  якого перебувають  у  податковій  заставі,  відчужив  такі  активи   без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з  цим  Законом,  платник  податків  додатково сплачує  штраф  у  розмірі  суми  такого відчуження, визначеної за звичайними  цінами.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. №2-рп\2005 у справі №1-9\2005, яким визнані неконституційними положення Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу не може бути застосовано в даному випадку, як підстава для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки активи платника податків в зв'язку з наявним податковим боргом знаходилися в податковій заставі до 24.03.2005 р. та відчуження активів під час дії податкової застави здійснено позивачем до 24.03.2005 р.

Враховуючи викладені обставини  податкове повідомлення-рішення  Ново української МДПІ 12.09.2005 р. №509\2310-3\0  винесене  з урахуванням норм чинного законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним у господарського суду відсутні.

Господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача  щодо скасування податкового повідомлення-рішення Ново української МДПІ від 12.09.2005 р. №509\1710\0 про донарахування прибуткового податку у сумі 2 210,00 грн. та штрафної санкції в сумі 4 420,00 грн.

Позивачем укладено договір б\н з приватним підприємцем Тарічевим В.Ф. про проведення останнім оранки сільськогосподарських угідь, які належать приватному підприємству агрофірма „Молода гвардія”, при цьому розрахунки за виконану роботу підприємство зобов'язується провести до 01.09.2004 р.

Відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн., мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою.

Під час перевірки податкової служби було надано свідоцтво про сплату єдиного податку від 06.09.2004 р., виданого СПД Тарічеву В.Ф.  згідно якого підприємець обрав спрощену систему оподаткування по здійсненню вантажних перевезень та вирощуванню і реалізації сільськогосподарської продукції.

Згідно підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства, зокрема належить Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”.

Відповідно до статі 2 цього Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов”язань платника єдиного податку.  Згідно з статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником єдиного податку на доходи фізичних осіб, але саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9  Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що якщо фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 1.15 статті 1 цього Закону податковий агент – юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки надання приватним підприємцем Тарічевим В.Ф. послуг по оранки сільськогосподарських угідь не відноситься до видів діяльності, за які ним сплачувався єдиний податок, донарахування підприємству податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 080,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 4 160,00 грн. є правомірними.

В той же час господарський суд вважає неправомірним нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 130,00 грн. основного платежу та 260,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 390,00 грн., пов'язаних з договірними відносинами позивача з СПД Іорговим А.П.  

В акті перевірки йдеться посилання на договір на виконання робіт по оранці землі від 11.04.2004 р. з СПД Іорговим  А.П. та свідоцтво про сплату єдиного податку за 2004 р.,  в якому в видах діяльності зазначено – інші індивідуальні види послуг.

З матеріалів справи вбачається, що договір на виконання робіт по оранці землі укладено сторонами 11.04.2005 р. Виконання робіт СПД Іорговим А.П. в 2005 році підтверджує акт виконаних робіт від 29.04.2005 р. та дата здійснення розрахунки за виконані роботи(25.04.2005 р.), зазначена в додатку №3 до довідки Ново української МДПІ від 08.09.2005 р. №47\17-10\24709816.

 За даними Арцизької МДПІ Одеської області Іоргов А.П. у 2005 році перебував на обліку у податковому обліку, як платник єдиного податку з видом діяльності „Інші індивідуальні види послуг тракторною технікою по обробці ґрунту”, отже доходи, отримані СПД Іорговим А.П. за виконані роботи по оранці землі за договором від 11.04.2005 р., оподатковуються за правилами, встановленими для платників, що перебувають на єдиному податку.

Помилкове посилання податкової служби на виконання робіт СПД Іорговим А.П. в 2004 році та його свідоцтво про сплату єдиного податку за 2004 р. привело до невірного висновку щодо порушення позивачем Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та нарахування податку з доходів фізичних осіб в умі 130,00 грн. основного платежу та 260,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №509\1710\0 від 12.09.2005 р.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                           ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції  № 509/23-10-1/0 від 12.09.2005 р. про визначення суми податкового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 32 335,00 грн. основного платежу та 3233,50 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 35 568,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції № 509/1710/0 від 12.09.2005 р. в частині визначення суми податкового зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 130,00 грн. основного платежу та 260,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 390,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Приватного підприємства Агрофірма "Молода Гвардія" (27153, с. Кропивницьке  Новоукраїнський район Кіровоградська область, ідентифікаційний код 24709816, р/р 260077553 ОД АППБ "Аваль", МФО 323538) судові витрати по справі 1,70 грн. державного мита.  

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя   С. Б. Колодій