Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а-5089/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р. Справа № 2а-5089/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-5089/12/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервис-3" (далі - позивач, ТОВ "Строймонтажсервис-3") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000162211 від 11.04.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Строймонтажсервис-3" до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-5089/12/2070 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних питань норми матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що за заявою третьої особи відповідачем - Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Строймонтажсервис-3" (код ЄДРПОУ 33410112) щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Промтехноопт" (код за ЄДРПОУ 37092055) у період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р., ТОВ "Опттехноконсалтинг" (код за ЄДРПОУ 36815629) у період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (код за ЄДРПОУ 37093546) у період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (код за ЄДРПОУ 36987611) у період з 01.10.2011р. по 30.11.2011р., за результатами якої складено акт №102/221/33410112 від 02.04.2012 р. (т.1 а.с.88-98).

Згідно з висновками акта перевірки №102/221/33410112 від 02.04.2012 р. встановлено порушення ТОВ "Строймонтажсервис-3" п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 292194грн., в т.ч. у жовтні 2011р. - 81914грн., у листопаді 2011р. - 89372грн., у грудні 2011р. - 120908грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 292194грн., в т.ч. у жовтні 2011р. - 81914грн., у листопаді 2011р. - 89372грн., у грудні 2011р. - 120908грн.

Таким чином, ТОВ "Строймонтажсервис-3" включило до складу податкового кредиту 292194 грн. по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Опттехноконсалтинг", ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

На підставі акта перевірки №102/221/33410112 від 02.04.2012 р. відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000162211 від 11.04.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Строймонтажсервис-3" з податку на додану вартість на 438291,00грн., у тому числі: 292194грн. - за основним платежем та 146097,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав правомірним висновок акта про результати перевірки №102/221/33410112 від 02.04.2012 р. про порушення ТОВ "Строймонтажсервис-3" п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 292194 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 292194 грн., та вважав правомірним застосування до ТОВ "Строймонтажсервис-3" штрафу в сумі 146097,0 грн. на підставі ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки контрагент позивача - ТОВ "Промбуд-монтажінвест" не мав статусу платника ПДВ та, відповідно, не був уповноважений виписувати податкові накладні, а також господарські операції позивача з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Опттехноконсалтинг", ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" не мали реальний характер.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції, інакше такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Згідно Акту № 102/221/3341-112 від 02.04.2012 р. Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, ТОВ "Строймонтажсервис-3" включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Промбуд-монтажінвест", від 03.10.2011, 31.10.2011, 03.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 29.11.2011, на загальну суму ПДВ 57748,14грн. (т. 1 а.с. 88-98).

З матеріалами справи вбачається, що ТОВ «Промбуд-монтажінвест», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36987611, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ «Строймонтажсервіс-3», як замовником та ТОВ "Промбуд-монтажінвест»", як виконавцем, укладено договір підряду, а саме № 18/07-Д від 18.07.2011 р., згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по виготовленню наступних виробів: шафа керування ЭШІ-ЭШ4, пульт керування та мнемосхема, шафа керування шнеками та вентиляторами силосів (т.1 а.с. 179).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Промбуд-монтажінвест»" виконало і передало, ТОВ «Строймонтажснрвіс-3» прийняло вказані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 234600,00 грн, крім того ПДВ 20% у розмірі 46920,00 грн. (т. 1 а.с. 183), сплативши їх вартість, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 188-197).

ТОВ "Промбуд-монтажінвест»" було виписано податкову накладну № 370 від 31.10.2011 р., яка підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором товарно0матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 187).

Також позивачем надані додатки до договору: специфікація, протокол узгодження договірної ціни, калькуляція, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт передачі матеріалів, акт цільового використання матеріалів (т. 1 а.с. 180-182, 184-186).

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити саме обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за рахунок безпідставного відображення в обліку показників первинних документів, складених контрагентом - ТОВ "Промбуд-монтажінвест»" котрий не є платником ПДВ.

Розглядаючи справу по суті, колегія суддів зважає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 201.10, п.201.8 п. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято податкове рішення № 83/15-02-036 від 14.10.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

Правомірність вказаного рішення була предметом судової перевірки по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-14158/11/2070.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. у справі №2а-14158/11/2070 визнано протиправним та скасовано податкове рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та зобов'язано Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Промбуд-монтажінвест" як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. у справі № 2а-14158/11/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. у справі № 2а-14158/11/2070 залишено без змін.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на приписи ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 14 КАС України, колегія суддів не знаходить правових підстав для залишення згаданих судових рішень поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Листом від 02.08.2010р. №1172/11/13-10 "Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість" Вищий адміністративний суд України довів правову позицію, згідно з якою у разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що наведена правова позиція Вищого адміністративного суду України має бути в обов'язковому порядку застосована до спірних правовідносин, а відтак, станом на дату вирішення судом спору по суті, а також станом на дату прийняття ДПІ спірного рішення про збільшення грошових зобов'язань контрагент позивача мав правовий статус платника ПДВ, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів втрати такого статусу матеріали справи не містять.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись положеннями наведеної норми процесуального закону, перевіряючи обґрунтованість доводів позивача і відповідача, колегія суддів робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Строймонтажсервіс-3» п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим.

Крім того, ТОВ "Строймонтажсервис-3" до складу податкового кредиту за грудень 2011 р. включено суму ПДВ на підставі податкової накладної № 50 від 29.12.2011 р. виданої ТОВ "Опттехноконсалтинг".

Судом першої інстанції встановлено, що до перевірки позивачем було надано копію податкової накладної № 50 від 29.12.2011 р. на суму ПДВ 20360 грн., яка не підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та не скріплена печаткою ТОВ "Опттехноконсалтинг".

Зазначеним порушено вимоги до податкової накладної, встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Проте судом першої інстанції не надано правової оцінки копії податкової накладної № 50 від 29.12.2011 р., оформленої відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яка міститься в матеріалах справи ( т. 1 а.с. 171), а також іншим первинним документам на підтвердження реальності господарських операцій позивача та ТОВ «Опттехноконсалтинг».

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ «Строймонтажсервіс-3», як замовником та ТОВ "Опттехноконсалтинг»", як виконавцем, укладено договір підряду, а саме № 09/08-К від 09.08.2011 р., згідно якого виконавець приймає на себе обов'язок виконати роботи по розробці лінії пневмотранспортування цукру продуктивністю 1 т/год (т.1 а.с. 166) та протокол узгодження договірної ціни (т.1 а.с. 167).

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Опттехноконсалтинг" виконало і передало, ТОВ «Строймонтажснрвіс-3» прийняло відповідні товарно-матеріальні цінності - роботи (схеми та креслення) по розробці лінії пневмотранспортування цукру продуктивністю 1 т/год на загальну суму 101800,00 грн, крім того ПДВ 20% у розмірі 20360,00 грн. (т. 1 а.с. 169), сплативши їх вартість, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 172-173).

ТОВ "Опттехноконсалтинг" було виписано податкову накладну № 50 від 29.12.2011 р., яка підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 187).

За зазначених обставин, колегія суддів вважає, неправомірним висновок акта перевірки ТОВ "Строймонтажсервис-3" про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Опттехноконсалтинг" внаслідок порушення позивачем вимог п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту по податковим накладним, виданим ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Строймонтажсервис-3" (покупець) та ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (продавець) укладено договір №31/10-ПБ від 31.10.2011 р.

Згідно з умовами договору ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити матеріальні цінності в асортименті (сувенірні декоративні вироби із різних матеріалів, запальнички сигаретні, та інші запальнички тощо). За умовами договору поставка товару відбувається шляхом самовивозу зі складу постачальника.

На виконання договору ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" видало ТОВ "Строймонтажсервис-3" видаткові накладні.

Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд першої інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що крім вищезазначених документів до перевірки не надано документи, які підтверджують фактичне переміщення товару (товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують навантаження та розвантаження придбаної продукції) від постачальника ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" на адресу підприємства ТОВ "Строймонтажсервис-3".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до матеріалів справи долучені первинні документи на підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», яким оцінку судом не надано.

Так, крім вищевказаного договору та видаткових накладних, до матеріалів справи долучено податкову накладну № 5 від 01.11.2011 р. (т. 2 а.с. 25-35), договір перевезення вантажу № 2609/11 від 26.09.2011 р., укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 (т. 2. а.с. 45), свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, довідка про визначення кваліфікаційних даних перевізника ( т. 2 а.с. 46-48), графіки відпрацьованого часу та акти виконаних робіт (т. 2 а.с. 49-52), квитанції (т. 2 а.с. 53-54), товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 107-108).

Як вбачається з договору поставки № 118410 від 12.05.2011 р., укладеному між ТОВ «Епіцентр К» (покупець) та ТОВ «Строймонтажсервіс-3» (постачальник), (. 2 а.с. 55-58), отримані товарно-матеріальні цінності в подальшому були використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що податкова накладна №5 від 01.11.2011р. на суму ПДВ 39518,56 грн. відповідно до п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011р. "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстрованого в Мін'юсті від 22.11.2011р. №1333/20071, підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплена печаткою такого платника податку - продавця.

За зазначених обставин, колегія суддів вважає, що за підтвердження реального отримання позивачем товарів за договором, укладеним з ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", ТОВ "Строймонтажсервис-3" обгрунтовано віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс".

Щодо включення ТОВ "Строймонтажсервис-3" до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2011 року суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Промтехноопт".

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ «Строймонтажсервис-3», як замовником та ТОВ "Промтехноопт", як виконавцем, укладено договір підряду, а саме № 15/09-ПО від 15.09.2011 р. з додатком, згідно якого виконавець приймає на себе обов'язок по розробці програмного забезпечення для управління з комп'ютера технологічним процесом комбікормового заводу, а замовник приймає та сплачує вказану роботу (т. 1 а.с. 217-218). Також позивачем надано технічне завдання до договору № 15/09-ПО від 15.09.2011 р. (т. 1 а.с. 219).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Промтехноопт" виконало і передало, ТОВ «Строймонтажсервис-3» прийняло вказані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 16750,00 грн, крім того ПДВ 20% у розмірі 3350,00 грн. (т. 1 а.с. 220), сплативши їх вартість, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с. 221).

ТОВ "Промтехноопт" було виписано податкову накладну № 602 від 29.11.2011 р., яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором товарно-матеріальних цінностей (т. 3 а.с. 9).

Крім того, відповідно до договору поставки № 1/7-ПБ від 01.07.2011 р. ТОВ «Строймонтажсервис-3» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (покупець), покупець отримує та сплачує матеріальні цінності (товар), а саме сувенірні вироби, дезодоранти, запальнички (т. 1 а.с. 222).

ТОВ «Промтехноопт було виписано податкову накладну № 27 від 03.10.2011 р., яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного товару ( т. 1 а.с. 226-229).

Також матеріали справи містять видаткові накладні № 01/11 від 01.11.2011 р., № 14/10 від 14.10.2011 р., № 01/09 від 03.10.2011 р. ( т. 1 а.с. 223-225, 230-249), ), договір перевезення вантажу № 2609/11 від 26.09.2011 р., укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 (т. 2. а.с. 45), товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 109-116)

За встановлених обставин, колегія суддів вважає достатньо доказів, які свідчать про підтвердження реального отримання позивачем результатів робіт та товарів за договорами, укладеними з ТОВ "Промтехноопт", тому ТОВ "Строймонтажсервіс-3" обгрунтовано віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт".

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним висновок акта про результати перевірки №102/221/33410112 від 02.04.2012 р. про порушення ТОВ "Строймонтажсервис-3" п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 292194грн., в т.ч. у жовтні 2011р. - 81914грн., у листопаді 2011р. - 89372грн., у грудні 2011р. - 120908грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 292194грн., в т.ч. у жовтні 2011р. - 81914грн., у листопаді 2011р. - 89372грн., у грудні 2011р. - 120908грн., а отже вважає неправомірним застосування до ТОВ "Строймонтажсервис-3" штрафу в сумі 146097,0грн. на підставі ст.123 Податкового кодексу України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-5089/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймонтажсервіс-3" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000162211 від 11.04.2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 21.01.2013 р.