Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-8473/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 р.Справа № 2а-8473/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-8473/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціальної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби від 09.07.2012 року № 000360047 та № 0000370047.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 р. адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000360047 від 09.07.2012 року та № 0000370047 від 09.07.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Харківміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий-червень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «А2-Харків» (код ЄДРПОУ 22651123) та ФОП ОСОБА_1 (Інд. № НОМЕР_3) та податку на прибуток за ІІ-І\/ квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 214/47-0/03359552 від 20.06.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення: п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, п.138.1, п.138.4, п.138, 139.1.9, п.139.1, ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УГ із змінами і доповненнями, в результаті чого на думку відповідача, позивачем було занижено податок на прибуток на суму 780,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 20 980,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 0000370047, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 980,00 грн. та № 0000360047, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 780,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що реальність правочинів, укладених між ПАТ „Харківміськгаз" та ТОВ "АZ-Харків", ФОП ОСОБА_1 з боку ПАТ „Харківміськгаз" підтверджується належними первинними документами та висновок податківців щодо нікчемності цього правочину є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 214/47-0/03359552 від 20.06.2012 року, підставами для висновку про заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені ПАТ „Харківміськгаз" з ТОВ "АZ-Харків" та ФОП ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» та суперечать інтересам держави та суспільства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПАТ "Харківміськгаз" мало взаємовідносини з ТОВ "АZ-Харків" по операціях з купівлі - продажу ТМЦ, саме: видаткова накладна № 0000000143 від 14.02.2011 року, акт № 210 від 14.02.2011 року, видаткова накладна №000000188 від 21.02.2011р., акт №249 від 21.02.2011 р., видаткова накладна №000-000282 від15.03.2011р., акт №376 від 15.03.2011р., видаткова накладна №000-000302 від 21.03.2011р., акт №398 21.03.2011р., видаткова накладна №000-000303 від21.03.2011р., акт №399 від 21.03.2011р., видаткова накладна №000-000355 від 28.03.2011р., акт №485 від 30.03.2011р., видаткова накладна №000-000494 4 06.05.2011р., акт від 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000496 від 06.05.2011р., акт №730 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000495 від 06.05.2011р., акт від 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000677 від 15.06.2011р., акт №953а 15.06..2011р., видаткова накладна №000-000754 від 01.07.2011р., акт №1119 від 01.07.2011р., видаткова накладна №000-000786 від 08.07.2011р., акт № 1155 від 08.07.2011р., видаткова накладна №000-000999 від 31.08.2011р., акт №1692 від 31.08.2011р., видаткова накладна №000-001009 від 01.09.2011р., акт №1720а 01.09.2011р., видаткова накладна №000-001020 від №1736а від 05.09.2011р., видаткова накладна №000-001110 від 23.09.2011 року, акт №1846 від 23.09.2011р., видаткова накладна №000-001111 від 23.09.2011р., акт №1845 від 23.09.2011р., видаткова накладна №000-001112 від 23.09.2011р., акт №1855 23.09.2011р.

За період з лютого по вересень 2011 року ПАТ «Харківміськгаз» сплатило за отримані матеріальні цінності від ТОВ "АZ-Харків" грошові кошти, а саме: платіжні доручення № 577 від 07.02.2011 року на суму 2025,00 грн., №1170 від 18.02 2011р. - 1440,00 грн., №1814 від 10.03.2011р. - 348,00 грн., № 2042 від 17.03.2011 р.- 1110,00 грн., № 2043 від 17.03.2011р. - 456,00 грн., № 2584 від 29.03.2011р. - 900,00 грн., № 3434 від 22.04.2011 р. - 261,00 грн., №3440 від 22.04.2011 р. - 300,00 грн., № 3439 від 22.04.2011 р. - 1960,20 грн., № 4863 від 27.05.2011р. - 168,00 грн., №5475 від 10.06.2011 року - 804,00 грн., №5823 від 23.06.2011р. - 576,00 грн., №7514 від 111,60 грн., №7487 від 19.08.2011р. - 303,00 грн., №7828 від 29.08.2011р. - 187,20 грн., №8005 від 06.09.2011 року - 768,00 грн., №8409 від 19.09.2011 р. - 336,00 грн., №8321 від 15.09.2011 року - 120,00 грн., №8860 від 29.09.2011 р. - 102,00 грн.

За вищезазначений період ТОВ "АZ-Харків" було надано ПАТ «Харківміськгаз» наступні податкові накладні, які було включено до складу додаткового кредиту в нижчезазначені періоди: податкова накладна № 49 від 08.02.2011 року, переданого товару - 2025,00 грн., ПДВ - 337,50 грн., податкова накладна № 114 від 18.02.2011 року, переданого товару - 1440,00 грн., ПДВ - 240,00 грн., податкова накладна № 42 від 10.03.2011 року, переданого товару - 348,00 грн., ПДВ - 58,00 грн., податкова накладна № 80 від 17.03.2011 року, переданого товару - 456,00 грн., ПДВ - 76,00 грн., податкова накладна № 79 від 17.03.2011 року, переданого товару - 1110,00 грн., ПДВ - 185,00 грн., податкова накладна № 131 від 29.03.2011 року, переданого товару - 900,00 грн., ПДВ - 150,00 грн., податкова накладна № 106 від 22.04.2011 року, переданого товару - 261,00 грн., ПДВ - 43,50 грн., податкова накладна № 107 від 22.04.2011 року, переданого товару - 300,00 грн., ПДВ - 50,00 грн., податкова накладна № 108 від 22.04.2011 року, переданого товару - 1960,20 грн., ПДВ - 326,70 грн., податкова накладна № 113 від 27.05.2011 року, переданого товару - 168,00 грн., ПДВ - 28,00 грн., податкова накладна № 55 від 10.06.2011 року, переданого товару - 804,00 грн., ПДВ - 134,00 грн., податкова накладна № 113 від 24.06.2011 року, переданого товару - 576,00 грн., ПДВ - 96,00 грн., податкова накладна № 75 від 19.08.2011 року, переданого товару - 303,00 грн., ПДВ - 50,50 грн., податкова накладна № 78 від 19.08.2011 року, переданого товару - 111,60 грн., ПДВ - 18,60 грн., податкова накладна № 103 від 29.08.2011 року, переданого товару - 187,20 грн., ПДВ - 31,20 грн., податкова накладна № 23 від 06.09.2011 року, переданого товару - 768,00 грн., ПДВ - 128,00 грн., податкова накладна № 71 від 16.09.2011 року, переданого товару - 120,00 грн., ПДВ - 20,00 грн., податкова накладна № 136 від 30.09.2011 року, переданого товару - 102,00 грн., ПДВ - 17,00 грн., податкова накладна № 79 від 19.09.2011 року, переданого товару - 336,00 грн., ПДВ - 56,00 грн.

Отримані матеріальні цінності (акумулятори та батарейки) використовувалися для Проведення ремонтів Приладів та виконання робіт з корозійної; діагностики підземних газопроводів ПАТ «Харківміськгаз». До складу валових витрат вартість матеріальних цінностей була віднесена в періодах їх використання.

ПАТ "Харківміськгаз" за період з січня по березень 2011 року отримало у ФОП ОСОБА_1 спецодяг для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства. Передача спецодягу від ФОП ОСОБА_2 і отримання їх ПАТ «Харківміськгаз» підтверджено видатковими накладними та довіреностями, а саме: видаткові накладні та акти приймання ТМЦ (Довіреність №69 від 31.01.2011р.): №РН-0000027 від 31.01.2011р., акт №129 від 31.01.2011 р., №РН0000028 від 31.01.2011р., акт № 129а від 1.01.2011 р №РН0000026 від №130 від 31.01.2011р. №РН0000069 від 24.02.2011р., акт №286 від 24.02.2011р. №РН0000070 від 24.02.2011р., акт від 24.02.2011р. №РН0000077 від 28.02.2011р. №РН0000116 від 22.03.2011р., акт №410 від 22.03.2011р. №РН0000115 від 22.03.2011р., акт 22.03.2011р. №РН0000125 від 29.03.2011р., акт №477 від 29.03.2011р. №РН0000124 від 29.03.2011р., акт №478 29.03.2011р.

Рух спецодягу на підставі видаткових документів відображено в картках складського обліку матеріалів.

За період з січня по березень 2011 року ПАТ "Харківміськгаз" сплатило за отримані від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: платіжне доручення № 304 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000027 від 19.01.2011 року на суму - 8465,40 грн., платіжне доручення № 305 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000028 від 19.01.2011 року на суму - 16056,00 грн., платіжне доручення № 306 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000029 від 19.01.2011 року на суму - 17052,00 грн., платіжне доручення № 1183 від 18.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000065 від 09.02.2011 року на суму - 13737,60 грн., платіжне доручення № 1184 від 18.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000064 від 01.06.2011 року на суму - 11318,40 грн., платіжне доручення № 1424 від 25.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000076 від 16.02.2011 року на суму - 6198,00 грн., платіжне доручення № 1938 від 14.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000110 від 01.03.2011 року на суму - 3780,00 грн., платіжне доручення № 1937 від 14.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000108 від 19.01.2011 року на суму - 14592,00 грн., платіжне доручення № 2223 від 21.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000112 від 01.03.2011 року на суму - 9360,00 грн., платіжне доручення № 2224 від 21.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000109 від 01.03.2011 року на суму - 14964,00 грн.

За вищезазначений період ФОП ОСОБА_1 було надано ПАТ "Харківміськгаз" наступні податкові накладні, які було включено до складу податкового кредиту в нижчезазначені періоди: податкова накладна № 21 від 21.01.2011 року на суму - 16056,00 грн., ПДВ - 2676,00 грн., податкова накладна № 20 від 21.01.2011 року на суму - 8465,40 грн., ПДВ - 1410,90 грн., податкова накладна № 22 від 21.01.2011 року на суму -17052,00 грн., ПДВ - 2842,00 грн., податкова накладна № 23 від 18.02.2011 року на суму - 113148,40 грн., ПДВ - 1886,40 грн., податкова накладна № 22 від 18.02.2011 року на суму - 13737,60 грн., ПДВ - 2289,60 грн., податкова накладна № 30 від 25.02.2011 року на суму - 6198,00 грн., ПДВ - 1033,00 грн., податкова накладна № 28 від 14.03.2011 року на суму - 14592,00 грн., ПДВ - 2432,00 грн., податкова накладна № 29 від 14.03.2011 року на суму - 3780,00 грн., ПДВ - 630,00 грн., податкова накладна № 37 від 21.03.2011 року на суму - 9360,00 грн., ПДВ - 1560,00 грн., податкова накладна № 38 від 21.03.2011 року на суму - 14964,00 грн., ПДВ - 2494,00 грн.

По спецодягу, який обліковується на рахунку бухобліку №112 «спецодяг» в періоді введення в експлуатацію нараховується амортизація у розмірі 100 % вартості з віднесенням на витрати виробництва, а саме: 1-й кв. 2011р. - 25092,80 грн., 2-й кв. 2011р. - 25528,65 грн., 3-й кв. 2011 р. - 28719,00 грн., 4-й кв. 2011 р. - 9160,00 грн.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, п.138.1, п.138.4, п.138, 139.1.9, п.139.1, ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Фахівець СДПІ з ВПП в акті підтверджує надання первинних документів, але стверджує, що не встановлено підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за період січень-вересень 2011 року та за період січень - березень 2011 року.

Як було встановлено у суді першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, доставка матеріальних цінностей до складу підприємства проводилась автомобільним транспортом ПАТ «Харківміськгаз». Для доставки використовувався автомобіль ИЖ-27175 державний номер НОМЕР_5. Виїзд автомобіля на маршрут підтверджено подорожніми листами. Оскільки автомобіль використовувався для доставки матеріальних цінностей від різних постачальників, в подорожньому листі зазначався підрозділ, для якого виконувалося перевезення вантажу, та маршрут «По місту та області».

Щодо посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України від 14 лютого 1997 року № 363, то вимоги, передбачені зазначеними Правилами, застосовуються до надання послуг з перевезення - Перевізником та оформлюються договором про перевезення вантажів. Перевезення спецодягу за договором з ФОП ОСОБА_1 здійснювалося автотранспортними засобами ПАТ «Харківміськгаз ».

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у постачальників, з якими були взаємовідносини постачальника ПАТ «Харківміськгаз» ФОП ОСОБА_1, не є доказом факту нереальності постачання товару ФОП ОСОБА_1 ПАТ «Харківміськгаз».

Підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-8473/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.