Рішення
від 20.12.2012 по справі 1515/2654/12
КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 1515/2654/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2012смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

за участі відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача РА ТОВ «Чорноморець» - Тарановського П.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №9, позовну заяву ОСОБА_1 до Рибальського аграрного ТОВ «Чорноморець», ОСОБА_3, про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, яким, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідачів 34 437 грн. 18 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та 2 500 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в уточненому позові та додаткових поясненнях.

Представник РА ТОВ «Чорноморець» повністю не визнав позовні вимоги, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених в запереченнях на позов.

ОСОБА_3 також позовні вимоги не визнав в повному обсязі, погодився з доводами представника РА ТОВ «Чорноморець», просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши думки та правові обгрунтування сторін, судом встановлені наступні правовідносини:

11.04.2002 року ПП ОСОБА_5 (орендар) уклала з РА ТОВ «Чорноморець» (орендодавець) договір № 31 про оренду земельної ділянки, що розташована на причалі НОМЕР_1 та знаходилась в користуванні орендодавця.

Метою даного договору стала діяльність, пов'язана з торгівельною діяльністю.

Строк дії договору - з 01.05.2002 року до 01.10.2004 року.

Зі змісту договору судом встановлено, що він був підписаний від імені РА ТОВ «Чорноморець» директором - ОСОБА_6 з однієї сторони, та ПП ОСОБА_5 з іншої сторони.

В подальшому ПП ОСОБА_5 на орендованій нею земельній ділянці був розташований бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» та 31.12.2003 року отримано дозвіл № 72 на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, виданий виконавчим комітетом Крижнівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Зі змісту наказу № 14 від 27.03.2003 року по РА ТОВ «Чорноморець» судом встановлено, що ОСОБА_6 01.04.2003 року звільнений з займаної ним посади директора РА ТОВ «Чорноморець», і з цієї дати до виконання обов'язків директора підприємства призначений ОСОБА_3

У зв'язку із закінченням строку оренди земельної ділянки, директором РА ТОВ «Чорноморець» на адресу ОСОБА_5 було надіслано листа від 08.09.2004 року № 1/182, зі змісту якого вбачається, що орендарю запропоновано не пізніше 02.10.2004 року звільнити орендовану земельну ділянку.

05.04.2005 року директором РА ТОВ «Чорноморець» на адресу ОСОБА_5 було надіслано листа № 1/41, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 знов було запропоновано звільнити займану нею земельну ділянку та повідомлено про демонтування огорожі бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за розпорядженням адміністрації підприємства.

У відповідь на отриманого листа, ОСОБА_5 запропонувала продовжити термін договору оренди і просила розглянути питання продовження строку оренди по 2010 рік.

19.04.2005 року директором РА ТОВ «Чорноморець» на адресу ОСОБА_5 було надіслано листа № 1/48, зі змісту якого вбачається, що з 11.04.2012 року підприємством змінено орендаря земельної ділянки.

В матеріалах справи також міститься договір оренди земельної ділянки від 28.02.2005 року зі змісту якого вбачається, що новим орендарем земельної ділянки на причалі АДРЕСА_1 є СПД ОСОБА_7

З наявного у справі відмовного матеріалу № 613/05, заведеного Комінтернівським РВ ГУМВС України в Одеській області за матеріалами ЖРЗПЗ № 1040 від 14.03.2008 року та ЖРЗПЗ № 4874 від 20.10.2008 року судом встановлено наступне:

31.03.2005 року ОСОБА_5 звернулась до Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області із заявою про встановлення винних осіб за самовільне знесення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відшкодування винними особами завданих збитків.

З відібраних 05.04.2005 року пояснень у директора РА ТОВ «Чорноморець» ОСОБА_3 вбачається, що ним особисто було прийнято рішення про демонтаж огорожі коло бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також бесідки та барної стійки. Зазначене демонтоване майно було складовано на території РА ТОВ «Чорноморець».

З пояснень ОСОБА_8- охоронця причалу НОМЕР_1, відібраних 31.03.2005 року вбачається, що 28.03.2005 року він охороняв причал НОМЕР_1 коли о 10.00 год ранку приїхав директор РА ТОВ «Чорноморець» ОСОБА_3, головний інженер РА ТОВ «Чорноморець» ОСОБА_9 з бригадою крановиків, з вантажним автомобілем, і всі вони почали зносити приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», вантажити все на автомобіль, та вивезли майно в невідомому напрямку.

З наявного у відмовному матеріалі протоколу виявлення та вилучення від 05.04.2005 року вбачається, що на території РА ТОВ «Чорноморець» було виявлено металоконструкції, з яких складався бар «ІНФОРМАЦІЯ_1».

05.04.2005 року ОСОБА_3 дав розписку, якою зобов'язався зберігати майно бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

08.04.2005 року ДІМ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5, при цьому особа, що проводила дослідчу перевірку встановила, що в діях ОСОБА_3 формально вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, у зв'язку із чим ОСОБА_5 рекомендовано звернутись до суду в приватному порядку.

Постановою Южнінського міського суду Одеської області постанова ДІМ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 08.04.2005 року про відмову у порішенні кримінальної справи - скасована.

При цьому судом звернуто увагу на наступне:

У відповідності до вимог кримінального законодавства суб'єктом злочину, передбаченого ст. 356 КК України може бути лише приватна особа. При цьому дільничим інспектором було встановлено, що демонтаж огорожі кафе- бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», барної стійки та навісу проводився за рішенням та під керівництвом не приватної особи, а посадової особи - директора РА ТОВ «Чорноморець» - ОСОБА_3, в зв'язку із чим ОСОБА_5 безпідставно рекомендовано звернутись до суду у приватному порядку.

27.07.2007 року о/у СДСБЕЗ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

22.01.2008 року ОСОБА_5 звернулась із скаргою на вказану постанову і 18.02.2008 року прокурором Комінтернівського району Одеської області постанову від 27.07.2007 року про відмову у порушенні кримінальної справи скасовано.

15.03.2008 року о/у СДСБЕЗ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області знов було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

15.09.2008 року заступником прокурора Комінтернівського району Одеської області постанову від 15.03.2008 року скасовано, при цьому органу дізнання при проведенні повторної перевірки доручено встановити, чи дійсно ОСОБА_5 забрала самовивозом майно бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В ході повторної перевірки було встановлено, що ОСОБА_5 дійсно частково забрала майно бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» - контейнер та вбиральню, решта бару - огорожа, ферми, навіс, барна стійка зникли і їй не повернуті керівництвом РА ТОВ «Чорноморець».

Вказаний факт також не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

25.10.2008 року о/у СДСБЕЗ Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області знов було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 191 КК України, та вказано, що відносини, що склались між стронами містять цивільно- правовий характер, і рекомендовано ОСОБА_5 звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що з 1989 року по квітень 2011 року працювала завідувачем господарства РА ТОВ «Чорноморець». На початку 2005 року бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» був знесений, конструкції бару були вивезені, але ким вона не пам'ятає, стверджувати що майно забрала ОСОБА_5 вона не може. Рішення про знесення бару прийняв ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» знесли власними силами, але хто забрав конструкції бару не пам'ятає, стверджувати що майно забрала ОСОБА_5 він не може.

Доказів того, що за актом прийому - передачі конструкції бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» були передані ОСОБА_5 чи її довіреним особам матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що встановлено судом згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 12.07.2010 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1168.

ОСОБА_1 прийняв спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5, у зв'язку із чим державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори 13.01.2011 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Судом також встановлено, що 08.06.2004 року у відношенні директора РА ТОВ «Чорноморець» ОСОБА_3 був складений адміністративний протокол за порушення у сфері земельного законодавства, однак відомості про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

З наявного у справі письмового розрахунку вбачається, що загальна вартість матеріальних збитків становить 34 437 грн. 18 коп.

Суд також враховує, що матеріали справи містять докази про проходження позивачем стаціонарного лікування та реабілітаційного курсу лікування в період з липня по жовтень 2010 року.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 22.05.2012 року уклав угоду з ПП «Валеста» про правову допомогу, та згідно квитанції № 5425 від 03.09.2012 року сплатив 2 500 грн.

Встановивши виниклі правовідносини, суд звертається до положень законодавства, яким ці правовідносини врегульовані:

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відкриваючи провадження у справі, суд попередив сторони про те, що відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, вони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Виходячи зі змісту положень статті 60 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів, які подані сторонами до справи до початку безпосереднього судового розгляду.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці фактичні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу в спосіб, передбачений цією нормою Закону, або у спосіб передбачений договором чи законом.

Зокрема, відповідно до п.п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права та інтересу обраний у відповідності до наведених норм матеріального права.

У відповідності до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що первинні правовідносини між СПД ОСОБА_5 та РА ТОВ «Чорноморець» виникли з приводу оренди земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Суд приймає до уваги, що сторони не заявляли спору з приводу змісту, істотних умов, набрання чинності укладеного між ПП ОСОБА_5 та РА ТОВ «Чорноморець» договору оренди землі.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За загальним правилом ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимогати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобо'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

З огляду на наведені норми матеріального закону, суд дійшов висновку, що в разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавцю, у останнього виникає право пред'явлення негаторного позову до наймача, що передбачено ст. 16 ЦК України, зокрема позову про припинення дії, яка порушує право.

Зі змісту ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

Суд повторює, що самозахист може мати місце лише за наявності таких умов:

а) порушення права чи небезпека порушення;

б) необхідність припинення (попередження) порушення;

в) застосування заходів, що відповідають характеру та змісту правопорушення.

Крім того, самозахист має відповідати наступним вимогам:

а) бути співмірним - що зазначає, завдані негативні наслідки суб'єктивному праву іншої особи, що зачіпають права особи що захищається, повинні бути адекватні одне одному;

б) відповідати вимогам закону, тобто дії, які вчиняє особа з метою самостійного захисту свого права, повинні бути санкціоновані законом, не виходити за межі дозволеного в такому випадку;

в) знаходитись в межах необхідної оборони, тобто зменшення чи позбавлення права іншого суб'єкта можливе лише внаслідок протиправних посягань чи небезпеки такого.

Суд враховує, що згідно усталеної правозастосувної практики Європейського Суду, термін «необхідність» полягає в тому, що втручання відповідає соціальній необхідності і, зокрема, що ця «необхідність» пропорційна поставленій законній меті.

Враховуючи можливість завдання шкоди цивільним правам інших осіб при здійсненні самозахисту (завдання шкоди майну, немайновим благам), вона допускається за наявності наступних умов:

а) завдана шкода повинна бути менш значною;

б) реальна небезпека, що загрожувала цивільним правам особи при даних обставинах, не могла бути усунута іншими способами.

Лише за наявності сукупності наведених умов, застосування самозахисту звільняє від відповідальності за шкоду, завдану особі, яка порушила права та інтереси особи яка захищалась.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний відповідачем спосіб захисту свого права не відповідає наведеним критеріям, більш того, обраний спосіб не відповідає способу захисту відносин, пов'язаних із виникненням спорів щодо оренди землі, та знаходиться у прямому причинному зв'язку із порушенням права приватної власності.

У зв'язку із цим суд не приймає до уваги твердження відповідачів, що обраний спосіб захисту відповідав вимогам самозахисту.

Загальні підстави відшкодування шкоди передбачені Главою 82 Параграф 1 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди звадано не з її вини.

Суд нагадує, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявності шкоди; протиправності поведінки особи, що завдала шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, що завдала шкоди; вина особи, що спричинила шкоду.

Об'єм завданої матеріальної шкоди підлягає доведенню в порядку, встановленому чинним процесуальним законодавством.

Суд враховує, що відповідачами не оспорювався розрахований позивачем об'єм завданої матеріальної шкоди, у зв'язку із чим, виходячи зі змісту ст.ст. 57, 58 ЦПК України, у суда відсутні підстави ставити під сумнів належність та допустимість поданих позивачем доказів на обгрунтування завданої матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання протиправності поведінки особи, що завдала шкоди, суд виходить з того, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що протиправне рішення про знесення у позасудовому порядку бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належав за життя ПП ОСОБА_5, було прийнято директором РА ТОВ «Чорноморець» - ОСОБА_3

Суд також вважає, що між протиправними діями ОСОБА_3 та майновою шкодою, яка завдана майну ПП ОСОБА_5 наявний причинно наслідковий зв'язок, оскільки саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 і виникла майнова шкода.

Суд також дійшов висновку про винність ОСОБА_3 у протиправних діях до майна ПП ОСОБА_5, оскільки ним, виходячи зі змісту ч.2 ст. 1166 ЦК України, не доведено суду відсутність своєї вини, хоча на нього законодавцем покладений такий обов'язок.

Разом із тим, у відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд враховує, що ОСОБА_3 з 01.04.2003 року по 01.09.2012 року перебував на посаді директора РА ТОВ «Чорноморець», тобто і на час вчинення протиправних дій.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про знаходження ОСОБА_3 на час вчинення протиправних дій у відпустці, чи про виконання обов'язків директора підприємства іншою особою, тобто підстав, які б виключали виконання ОСОБА_3 своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд дійшов висновку, що завдану матеріальну шкоду має відшкодовувати саме РА ТОВ «Чорноморець».

Таким чином, в частині позову про стягнення матеріальних збитків позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи зі суб'єктного складу відповідачів, однак в повному обсязі відносно розміру матеріальних збитків.

Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Положенням ст. 1219 ЦК України визначений перелік прав та обов'язків, які не входять до складу спадщини.

Цей перелік складають ті права і обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою.

Суд вважає доведеним факт того, що за життя ПП ОСОБА_5 отримала право на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

З детального аналізу змісту положень ст.1219 ЦК України суд вбачає, що право на відшкодування завданих майну матеріальних збитків та завданої особі моральної шкоди не є таким, що нерозривно пов'язане з особою. Протилежне суперечило б загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Суд повторює, що з прийняттям частки спадщини вважається, що прийнята вся спадщина.

Таким чином, прийнявши у січні 2011 року спадщину, що складається із належного спадкодавцю автомобіля, ОСОБА_1 фактично прийняв і іншу спадкову масу, що за життя належала померлій ОСОБА_5

Вирішуючи питання позовних вимог в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд виходить з наступного:

Нормами ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У п. 9 Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України звернув увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зазнали фізичного болю та психічних страждань, душевного болю внаслідок порушеного права на володіння майном -бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», тривалості відновлення фізичного та психічного стану здоров'я, тривалості лікування, що підтверджується зібраними по справі медичними документами.

Однак суд вважає, що позивачем значно завищений розмір грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, який не відповідає обсягу отриманого фізичного болю, страждань, часу та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, і виходячи з принципу розумності та справедливості вважає достатньою компенсацію моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.

Виходячи зі змісту ст. 84 ЦПК України суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (який набрав чинності з 01.01.2012 року), дія якого розповсюджується на виниклі правовідносини, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд враховує, що загальна тривалість судових засідань, в усіх яких представник позивача приймав участь, становить 4 год 39 хв.

Суд виходить з наступного розрахунку:

Судові засідання за серпень- вересень: 1102 грн. х 1 год.23 хв х 40%= 542,18 грн.;

Судові засідання за жовтень - листопад: 1118 грн. х 1 год. 29 хв х 40%= 576,89 грн.;

Судові засідання за грудень: 1134 грн. х 1 год. 47 хв х40% = 666,79 грн.

Загальна сума відшкодування витрат на правову допомогу становить 1785, 86 грн.

Вирішуючи питання позивних вимог в частині розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд також приймає до уваги, що позивач є інвалідом ІІ групи, і, відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позову майнового характеру, в зв'язку із чим частина судового збору має бути віднесена на рахунок державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15,16, 19 ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23, 321, 785, ч.ч.1,2 ст.1166, 1172, 1218, 1219, ч.1 ст.1268 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 1, 35, 36 Закону України «Про оренду землі», ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 84, 88, 208, 212, 215, 218, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Рибальського аграрного Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморець» код за ЄДРПОУ 03889310 на користь ОСОБА_1 матеріальні збиткі у розмірі 34 437 (тридцять чотири тисячц чотириста тридцять сім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Стягнути з Рибальського аграрного Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморець» код за ЄДРПОУ 03889310 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Рибальського аграрного Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморець» код за ЄДРПОУ 03889310 на користь ОСОБА_1 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок витрат на оплату правової допомоги.

Стягнути з Рибальського аграрного Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморець» код за ЄДРПОУ 03889310 на користь держави судовий збір в сумі 382, 23 грн.

Решту судового збору віднести на рахунок державного бюджету.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В. К. Барвенко

СудКомінтернівський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення20.12.2012
Оприлюднено04.02.2013
Номер документу28747829
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —1515/2654/12

Рішення від 20.12.2012

Цивільне

Комінтернівський районний суд Одеської області

Барвенко В. К.

Ухвала від 10.07.2012

Цивільне

Комінтернівський районний суд Одеської області

Барвенко В. К.

Ухвала від 26.06.2012

Цивільне

Комінтернівський районний суд Одеської області

Барвенко В. К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні