Постанова

від 14.01.2013 по справі 12456/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    14 січня 2013 р.                                                                                 № 12456/12/2070      Харківський окружний адміністративний суд  у складі: головуючого судді - Піскун В.О., при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В., розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Міжнародного консорціуму "Енергозберігання" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -   В С Т А Н О В И В: Позивач – Міжнародний консорціум "Енергозберігання"  (далі – МК "Енергозберігання") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень визнати протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визначення в акті №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Олдеко” за листопад 2011 року на суму 124175,00 грн., з ТОВ “Ліката” за листопад 2011 року на суму 173140,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року №0000692212, згідно якого визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 18820,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року №0000682212, згідно якого визначена сума податку на прибуток за основним платежем - 341912,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року, вважає їх незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. При цьому, позивач посилався на те, що витрати, понесені ним у зв'язку із придбанням у ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката» товару, підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами, отриманий у цих підприємств товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що в свою чергу, згідно положень п.138.1. 138.2, 138.4, 138.8., 139.1. Податкового кодексу України дає законні підстави для віднесення позивачем витрат з придбання такого товару до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року. Податкові накладні, отримані від ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката», оформлені у відповідності з вимогами п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, виписані контрагентом, який є платником ПДВ, в інших звітних періодах позивачем не враховувалися та у встановленому порядку не визнані недійсними, були надані при проведенні перевірки, отже, на думку позивача, є безперечним підтвердженням правомірності включення позивачем до податкового кредиту у перевіряємому періоді сум ПДВ в загальному розмірі 297315,00 грн., нарахованих ним у зв'язку з придбанням товару. Крім того, позивач вважає, що встановлення в акті перевірки завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011  року на 278 495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., призвело не тільки до визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 22.06.2012 року № 192212 суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 18 820,00 грн., але до зменшення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278 495,00 грн., що не відображено у зазначеному   податковому   повідомленні-рішенні,   але   безумовно   породжує   для   позивача відповідні негативні наслідки - позбавлення права на податковий кредит. Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі та заперечення проти позову, в яких зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та вважає, що підстав для їх задоволення не має. В обґрунтування своїх заперечень посилався на  те, що під час проведення перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток в сумі 341 912,00 грн. за рахунок порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.138.8.1. п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Олдеко» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 620875,00 грн. та ТОВ «Ліката» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 865700,00 грн., вартість яких не підтверджена відповідними розрахунковими документами; завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Олдеко» за листопад 2011 року на суму 124175,00 грн., з ТОВ «Ліката» за листопад 2011 року на суму 173140,00 грн., що є порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р. Вказані висновки були зроблені з урахуванням висновків актів зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Ліката» та ТОВ «Олдеко», відповідно до яких встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності «Ліката» та ТОВ «Олдеко» з підприємствами постачальниками-покупцями, в тому числі за листопад 2011 року, а отже правочини з цими контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними; а також у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до перевірки підтверджуючих документів, що свідчать про транспортування ТМЦ та його зберігання. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.   Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, МК "Енергозберігання" зареєстровано 11.09.1995 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 23753877, перебуває на податковому обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість з 15.03.2000 року, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №313686, №742638,  свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №29452314 (а.с. 101-103 том 1, а.с. 99 том 2). Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 25.05.2012 року №348, та відповідно до наказу від 24.05.2012 року №380, фахівцем Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку МК "Енергозберігання" з питань проведення фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Ліката» (код ЄДРГЇОУ 37009784) та ТОВ „Олдеко» (код ЄДРПОУ 37680145) за листопад 2011 року, та подальшої їх реалізації, за результатами якої складено акт №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року (а.с. 13-39 том 1). Згідно висновків акту перевірки №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року,  встановлені наступні порушення позивачем: заниження податку на прибуток в сумі 341 912,00 грн. за рахунок порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.138.8.1. п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Олдеко» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 620875,00 грн. та ТОВ «Ліката» за 4 квартал 2011 року на загальну суму 865700,00 грн., вартість яких не підтверджена відповідними розрахунковими документами; завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Олдеко» за листопад 2011 року на суму 124175,00 грн., з ТОВ «Ліката» за листопад 2011 року на суму 173140,00 грн., що є порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р. Не погодившись з вищезазначеними висновками акту перевірки, позивач надав до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової свої заперечення від 15.06.2012 року (а.с. 40-42 том 1), на які листом від 22.06.2012 року №3515/10/22-112 надано відповідь про правомірність висновків акту перевірки та законність дій щодо проведення перевірки позивача (а.с. 45-47 том 1). 22.06.2012 року на підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення №0000692212, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у листопаді 2011 року у розмірі 18820,00 грн., та №0000682212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем – 341912,00 грн. (а.с. 43-44 том 1). Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації в Харківській області (а.с. 48-51 том 1), за результатами розгляду скарги позивача від 06.07.2012 року рішенням Державної податкової адміністрації в Харківській області від 12.09.2012 року №4554/10/10.2-17 оскаржувані податкові повідомлення – рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення (а.с. 52-55 том 1). Не погодившись з рішенням Державної податкової адміністрації в Харківській області від 12.09.2012 року №4554/10/10.2-17 позивач надав скаргу до Державної податкової служби України від 24.09.2012 року (а.с. 56-59 том 1), яку рішенням Державної податкової служби України від 16.10.2012 року №3629/0/61-12/10-2115 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення та рішення Державної податкової служби України від 24.09.2012 року – без змін (а.с. 60-63 том 1). Як вбачається з акту перевірки №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання товару у ТОВ «Ліката» та ТОВ «Олдеко» у 4 кварталі 2011 року, а також формування позивачем у цьому періоді податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, правочини з якими укладені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними. Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств з 01.04.2011 року визначаються положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат. Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати  -  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження   господарської   діяльності   платника   податку,   в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття   активів   або  збільшення  зобов'язань,  внаслідок  чого відбувається зменшення власного капіталу (крім  змін  капіталу  за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14  Податкового кодексу України). Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138  Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів,  виконаних робіт,  наданих послуг  та  інші   витрати   беруться   для   визначення   об'єкта оподаткування  з  урахуванням  пунктів 138.2,  138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140,  статей 142 і 143 та інших  статей цього Кодексу,  які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати,  які  враховуються  для  визначення   об'єкта оподаткування,  визнаються  на  підставі первинних документів,  що підтверджують здійснення платником податку витрат,  обов'язковість ведення   і   зберігання   яких   передбачено   правилами  ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати,     не     підтверджені    відповідними розрахунковими,   платіжними  та  іншими  первинними  документами, обов'язковість  ведення  і  зберігання  яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України. Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що  податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового)  періоду,  визначена  згідно  з  розділом  V   цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання    (будівництво,     спорудження,     створення) необоротних  активів,  у  тому  числі  при  їх  ввезенні  на митну територію України (у тому числі  у  зв'язку  з  придбанням  та/або ввезенням  таких  активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,  уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України,  та в разі отримання послуг,  місцем  постачання  яких  є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України  датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий   кредит   звітного   періоду  визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості  товарів/послуг,  але не  вище  рівня звичайних цін,  визначених відповідно до статті 39 цього  Кодексу,  та  складається  з  сум   податків,   нарахованих (сплачених)  платником  податку  за ставкою,  встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  у   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого  використання  в  оподатковуваних  операціях  у   межах господарської діяльності платника податку. Право на  нарахування  податкового  кредиту виникає незалежно від  того,  чи  такі  товари/послуги  та  основні   фонди   почали використовуватися    в    оподатковуваних    операціях   у   межах господарської  діяльності  платника  податку   протягом   звітного податкового  періоду,  а  також  від  того,  чи здійснював платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не  відносяться  до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з  придбанням  товарів/послуг, не   підтверджені   податковими   накладними   (або   підтверджені податковими накладними,  оформленими з порушенням вимог статті 201 цього  Кодексу)  чи  не підтверджені митними деклараціями,  іншими документами,  передбаченими  пунктом  201.11  статті   201   цього Кодексу. Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку,  який здійснює операції з постачання товарів/послуг,  на вимогу  покупця та  є  підставою  для  нарахування сум податку,  що відносяться до податкового кредиту. Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ліката» (продавець) укладено договір № 11/31 від 10.11.2011 р. (а.с. 69 том 1), на виконання умов якого в листопаді 2011 року продавець поставив на адресу позивача товар - каркаси шаф, металоконструкції, блоки споживання, конденсатори, генератори, мікросхеми та інше, на загальну суму 1038840,00 грн., у тому числі ПДВ – 173140,00 грн. згідно специфікацій від 11.11.2011р., від 14.11.2011р., від 15.11.2011р., від 16.11.2011р., від 23.11.2011р., від 24.11.2011р., від 25.11.2011р. (а.с. 70-76 том 1), що підтверджується видатковими накладними: № 67 від 14.11.2011 р. на суму 148 620,00 грн., в тому числі ПДВ-24 770,00 грн.; №68 від 14.11.2011 р. на суму 149 340,00 грн., в тому числі ПДВ-24 890,00 грн.; №80 від 16.11.2011 р. на суму 148 980,00 грн., в тому числі ПДВ-24 830,00 грн.; №81 від 16.11.2011 р. на суму 149 460,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 910,00 грн.; № 106 від 24.11.2011 р. на суму 147 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 550,00 грн.; № 114 від 25.11.2011 р. на суму 148 440,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 740,00 грн.; № 115 від 25.11.2011 р. на суму 146 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 450,00 грн. (а.с. 116, 118, 120, 122, 124, 127, 129, том 1). Розрахунок між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №1652 від 19.12.2011 року, №1654 від 19.12.2011 року, №1653 від 19.12.2011 року, №1668 від 20.12.2011 року, №1666 від 20.12.2011 року, №1667 від 20.12.2011 року, №1665 від 20.12.2011 року, (а.с. 132-135 том 1). ТОВ «Ліката» виписано та надано позивачу податкові накладні: № 67 від 14.11.2011 р. на суму 148 620,00 грн., в тому числі ПДВ-24 770,00 грн.; №68 від 14.11.2011 р. на суму 149 340,00 грн., в тому числі ПДВ-24 890,00 грн.; №80 від 16.11.2011 р. на суму 148 980,00 грн., в тому числі ПДВ-24 830,00 грн.; №81 від 16.11.2011 р. на суму 149 460,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 910,00 грн.; № 106 від 24.11.2011 р. на суму 147 300,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 550,00 грн.; № 114 від 25.11.2011 р. на суму 148 440,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 740,00 грн.; № 115 від 25.11.2011 р. на суму 146 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 450,00 грн. (а.с. 114-115, 117, 119, 121, 123, 125-126, 128 том 1). В податковому обліку позивачем витрати на придбання ТМЦ від ТОВ «Ліката» були включені до складу витрат декларації з податку на прибуток підприємств за період 4 квартал 2011 року у сумі 865 700,00 грн., до складу податкового кредиту декларації з ПДВ в листопаді 2011 року у сумі 173140,00 грн., що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2011 року та декларацією з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, копії яких приєднані до матеріалів справи. З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем і ТОВ «Олдеко» було укладено договір № 11/30 від 07.11.2011 р. (а.с. 77 том 1), на виконання умов якого в перевіряємому періоді останнє поставило на адресу позивача товар - стаціонарний газоаналізатор, модем, антену, реле РТГ, вентилятор, перетворювачі тиску, шафи управління, каркаси шаф та інше на загальну суму 745050,00 грн., у тому числі ПДВ - 124175,00 грн. згідно специфікацій від 29.11.2011 року, від 28.11.2011 року, від 24.11.2011 року, від 23.11.2011 року, від 22.11.2011 року (а.с. 78-82 том 1), що підтверджується видатковими накладними: № 605 від 24.11.2011 р. на суму 148 920,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 820,00 грн.; №638 від 25.11.2011 р. на суму 149 100,00 грн., в тому числі ПДВ-24 850,00 грн.; №690 від 28.11.2011 р, на суму 149 460,00 грн., в тому числі ПДВ-24 910,00 грн.; №731 від 29.11.2011 р. на суму 148 350,00 грн., в тому числі ПДВ-24 725,00 грн.; № 824 від 30.11.2011 р. на суму 149 220,00 грн., в  тому числі ПДВ - 24 870,00 грн. (а.с. 104, 107, 108, 110, 112 том 1). Розрахунок між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №1504 від 25.11.2011 року, №1518 від 28.11.2011 року, №1544 від 30.11.2011 року, №1568 від 02.12.2011 року, №1574 від 05.12.2011 року (а.с. 130-132 том 1). ТОВ «Олдеко» виписано та надано позивачу податкові накладні: № 605 від 24.11.2011 р. на суму 148 920,00 грн., в тому числі ПДВ - 24 820,00 грн.; №638 від 25.11.2011 р. на суму 149 100,00 грн., в тому числі ПДВ-24 850,00 грн.; №690 від 28.11.2011 р, на суму 149 460,00 грн., в тому числі ПДВ-24 910,00 грн.; №731 від 29.11.2011 р. на суму 148 350,00 грн., в тому числі ПДВ-24 725,00 грн.; № 824 від 30.11.2011 р. на суму 149 220,00 грн., в  тому числі ПДВ - 24 870,00 грн. (а.с. 105, 106, 109, 111, 113 том 1). В податковому обліку позивачем витрати на придбання ТМЦ від ТОВ «Олдеко» були включені до складу витрат декларації з податку на прибуток підприємств за період 4 квартал 2011 року у сумі 620 875,00 грн., до складу податкового кредиту декларації з ПДВ в листопаді 2011 року у сумі 124175,00 грн., що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2011 року та декларацією з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року, копії яких приєднані до матеріалів справи. Відповідно до вищезазначених договорів, в п.3.4 зазначено, що поставка продукції згідно п. 1.1. договорів здійснюється силами та за рахунок продавця; транспортні витрати несе продавець, а в п. 3.5 визначено, що передача продукції (комплектуючих виробів) здійснюється на підставі накладної, підписаної сторонами. Отже, поставка продукції позивачу здійснювалася зазначеними підприємствами автомобільним транспортом.   Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3 Правил). Відповідно до п. 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Згідно п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий – передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику. Оскільки за умовами договору № 11/30 від 07.11.2011 р. вантажовідправником товару виступає ТОВ «Олдеко», а за умовами договору № 11/31 від 10.07.2011р. вантажовідправником товару є ТОВ «Ліката», то зобов'язання оформити дорожні листи та товарно-транспортні накладні на перевезення продукції на адресу позивача, а також надати останньому другі екземпляри належним чином оформлених товарно-транспортних накладних лежить саме на цих підприємствах.           Між тим, з наявного в матеріалах справи листування між позивачем і ТОВ «Олдеко»  вбачається, що позивач неодноразово (листами № 487/11 від 25.11.2011 р., № 503/11 від 29.11.2011 р.) (а.с. 75, 77 том 2) звертався до ТОВ «Олдеко» із проханням надати йому товарно-транспортні накладні на поставлену за договором № 11/30 від 07.11.2011 р. продукцію, проте, незважаючи на викладену в листі № 26/11 від 26.11.2011 р. (а.с. 76 том 2) обіцянку надати зазначені товарно-транспортні накладні, наступним листом від 30.11.2011 р. № 30/11 (а.с. 78 том 2) ТОВ «Олдеко» фактично відмовило у наданні ТТН на поставлену продукцію, пославшись на те, що ТТН не є документами суворої звітності та не впливають на відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з постачання товару. Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач листом № 455/11 від 16.11.2011 р. (а.с. 79 том 2) звернувся до ТОВ «Ліката» із проханням надати йому товарно-транспортні накладні на поставку продукції за договором № 11/31 від 10.11.2011 р., проте листом від 18.11.2011 р. № 32 (а.с. 80 том 2) ТОВ «Ліката» повідомило, що чинним законодавством товарно-транспортні накладні виключені з переліку документів суворої звітності, у зв'язку із чим позивач звільняється від обов'язку ведення обліку ТТН та інших супровідних документів на вантаж.           Посилання відповідача в акті перевірки № 834/22-104/23753877 від 08.06.2012 р. на  положення Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, суд вважає безпідставним, оскільки зазначені Правила регулюють оформлення перевізних документів при перевезенні вантажів залізничним транспортом,  тоді як відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що постачання продукції ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката» на користь позивача здійснювалося саме залізничним транспортом. З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право  на  нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам,  зареєстрованим  як  платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як вбачається з акту перевірки №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката» були зареєстрованими як платники податку в податковому органі, що також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість №200002335 та №200007054 (а.с. 100-101 том 2), та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4  Положення  про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до  Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отриману від ТОВ «Олдеко» та від ТОВ «Ліката» продукцію позивачем було використано у власній господарській діяльності. Так, з приєднаних до матеріалів справи копій документів (а.с. 136-250 том 1, а.с. 1-74 том 2) вбачається, що у перевіряємому періоді позивач на своєму підприємстві здійснював виготовлення установок кондиціювання повітря, енергозберігаючого обладнання  (в тому числі з комплектуючих, отриманих від ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката») та  наступний продаж виготовленої продукції третім особам. А саме, позивачем надані до суду картки обліку матеріалів, які відображають прихід комплектуючих і матеріалів на склад від постачальників, та їхній наступний рух на виробництво продукції, які містять наступну інформацію: номери та дати прибуткових накладних, за якими отримано комплектуючі та матеріали від ТОВ «Ліката» та ТОВ «Олдеко», найменування та кількість матеріалів та комплектуючих, а також дані щодо відомостей-замовлень, згідно яких останні видані на виробництво. Зазначені картки є підставою для списання матеріалів та комплектуючих на виробництво продукції. З наявних в матеріалах справи копій відомостей-замовлень на отримання зі складу покупних виробів та матеріалів для виробництва продукції вбачається, хто, коли, в якій кількості та за яким договором  замовив та отримав комплектуючі та матеріали для виготовлення продукції. Акти списання покупних виробів та матеріалів на виробництво продукції за договором та Калькуляції вартості виробництва продукції за договором відображають фактичне витрачання матеріалів та комплектуючих на виготовлення продукції за договором, вказаним у цих документах. Акт про приймання готової продукції з виробництва фіксує факт виготовлення продукції, її кількість, вартість використаних на її виготовлення матеріалів та комплектуючих. Готова продукція відвантажувалася її замовникам (покупцям), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, актів про здавання в експлуатацію. Позивачем до матеріалів справи також надані копії банківських виписок за рахунком позивача, з яких вбачається здійснення замовниками (покупцями) розрахунків за виготовлену позивачем продукцію. Зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами, та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання у виробництві позивачем продукції та її наступного продажу контрагентам. Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців АА № 313686 від 24.12.2009 р. та АА № 742638 від 28.11.2012 р.  (а.с. 101-103 том 1) виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури є основними видами діяльності позивача.   З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.   Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Ліката», правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки позивача №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року, є виключно висновки податкових органів, викладені в актах зустрічних звірок контрагентів, про укладення контрагентами позивача правочинів без мети настання реальних наслідків, а отже їх нікчемність. З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року по справі №1570/795/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси по складанню акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року» від 17.02.2012 року № 318/23-5/37680145, на який посилається податковий орган в акті перевірки позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини,     встановлені     судовим     рішенням      в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини. З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року. Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22.06.2012 року №0000692212, згідно якого визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 18820,00 грн., та від 22.06.2012 року №0000682212, згідно якого визначена сума податку на прибуток за основним платежем - 341912,00 грн., у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. Крім того, суд вважає, що встановлення в акті перевірки завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011  року на 278 495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., призвело не тільки до визначення відповідачем в оскаржуваному  податковому повідомленні-рішенні від 22.06.2012 року №0000692212 суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 18820,00 грн., але й до зменшення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн., що не відображено у зазначеному   податковому   повідомленні-рішенні,   але   безумовно   породжує   для   позивача відповідні негативні наслідки - позбавлення права на податковий кредит. Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, дії  податкового органу щодо визначення в акті №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Олдеко” за листопад 2011 року на суму 124175,00 грн., з ТОВ “Ліката” за листопад 2011 року на суму 173140,00 грн. – є протиправними. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Міжнародного консорціуму "Енергозберігання" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -   задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визначення в акті №834/22-104/23753877 від 08.06.2012 року завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на 278495,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в листопаді 2011 року на 18820,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Олдеко» за листопад 2011 року на суму 124175,00 грн., з ТОВ «Ліката» за листопад 2011 року на суму 173140,00 грн. Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року №0000692212, згідно якого визначена сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 18820,00 грн. Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року №0000682212, згідно якого визначена сума податку на прибуток за основним платежем - 341912,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міжнародного консорціуму "Енергозберігання" (код ЄДРПОУ 23753877, юридична адреса: м. Харків, вул. М.Конєва, буд. 1-а) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2178,19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев'ятнадцять копійок). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Повний текст постанови виготовлено 21.01.2013 року.   Суддя                                                                                      Піскун В.О.