Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а/1770/3347/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3347/2012

22 листопада 2012 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький Я.М.,

відповідача: представники Красько І.Г., Шоломицький В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Рівне" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамет-Рівне" (далі - ТОВ "Керамет-Рівне") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2012р. №0002412342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1051722,50грн. (841378,00грн. - за основним платежем, 210344,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 15.06.2012р. №0002422342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1640956,00грн. (1312765,00грн. - за основним платежем, 328191,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позов обґрунтований тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними й такими, що суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Керамет-Рівне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., за наслідками якої складено акт від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453. На підставі вказаного акта перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення. Висновки акта перевірки про безпідставне невключення позивачем до складу валового доходу умовно нарахованих відсотків на кошти, отримані за договором комісії від 01.01.2007р. №КМУ-06/204 та за договором купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204 і про безпідставне включення позивачем до валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат та податкового кредиту за господарськими операціями із контрагентами ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" (що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а також до завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість), не ґрунтуються ні на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, ні на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених даних. Зазначив, що правочини позивача з контрагентами ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" є чинними, не визнавалися недійсними і не є нікчемними. Відповідачем не було доведено, що сторони, вчиняючи правочин, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків. У ході перевірки відповідачу були надані всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Наголосив, що вказані операції мають реальний товарний характер та здійснені в межах господарської діяльності позивача. Сплачені суми податку на додану вартість правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Придбані ТОВ "Керамет-Рівне" у ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" товари (брухт та відходи чорних металів) були надалі використані у господарській діяльності позивача. На момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Позивач, як добросовісний платник податків, не може нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податків іншими платниками податків. Твердження відповідача про те, що під час дослідження переміщення товару від контрагентів до ТОВ "Керамет-Рівне" неможливо встановити факт його отримання позивачем, є надуманим, оскільки перевезення товару здійснювалося шляхом самовивозу автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля та приймально-здавальними актами, які не бралися до уваги при перевірці. Крім того, вказав, що висновки відповідача про те, що ціна перевантажувача марки TEREX/Fuchs MNL 331, який був предметом договору позивача з ТОВ "Інтеграл" від 01.07.2009р. №109/09, повинна була бути не меншою, ніж його залишкова вартість, є безпідставними. Зазначив, що даний договір був укладений за договірною ціною, яка відповідно до п.1.20.1 п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, є не нижчою за звичайну ціну та такою, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. Крім того, дана ціна була визначена на підставі звіту про незалежну оцінку цього товару від 30.06.2009р., виконаного незалежним оцінювачем ТОВ "СЕН". Вказав, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є неправомірним, оскільки ТОВ "Керамет-Рівне" не порушувало вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІV та Податкового кодексу України в частині нарахування та сплати вказаного податку, зазначених у акті перевірки додаткових благ власним працівникам не надавало, порядку заповнення звіту форми №1ДФ не порушувало. Зауважив, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не є виплатою доходу, а тому позивач, списуючи таку заборгованість ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не може бути податковим агентом. Просив позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівному позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, які співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснили суду, що ТОВ "Керамет-Рівне" не включено до складу валових доходів умовно нараховані відсотки в сумі 283305,00грн. за користування коштами відповідно до договору комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 та договору купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204, укладених з ПАТ "Керамет". Частина коштів, отриманих за вказаними договорами, не були використані за призначенням (згідно з умовами договору), а, отже, виконували функцію кредитних коштів. Крім того, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "Керамет-Рівне" до складу валових витрат та податкового кредиту віднесено суми витрат та податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", що не підтверджені відповідно оформленими первинними документами, які повинні враховуватися при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської діяльності. Вказали, що позивачем для перевірки не представлено документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам вибухової, пожежної, екологічної та радіаційної безпеки, як це передбачено законодавством України, а тому ТОВ "Керамет-Рівне" не підтверджено факт придбання товару у вищевказаних підприємств, в результаті чого занижено податок на додану вартість та завищено валові витрати відповідно на суми 121695,00грн. та 6084528,00грн. Також перевіркою встановлено порушення ТОВ "Керамет-Рівне" п.4.1-4.2 ст.4, пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме продаж ТОВ "Інтеграл" за договором купівлі-продажу від 01.07.2009р. №109/09 перевантажувача марки TEREX/Fuchs MNL 331 за ціною, нижчою від залишкової вартості вказаного основного засобу, внаслідок чого було занижено ПДВ на 95860,00грн. Вказали, що позивач є податковим агентом з податку на доходи фізичних осіб та зобов'язний своєчасно і повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) вказаний податок до бюджету, однак за період, що перевірявся, ТОВ "Керамет-Рівне" не утримано і не перераховано до бюджету податок в загальній сумі 2164,88грн. внаслідок надання додаткового блага у вигляді списання безнадійної дебіторської заборгованості без оподаткування податком на доходи фізичних осіб гр.гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у вигляді вартості бензину, використаного для заправки власного автомобіля працівнику ОСОБА_7, у вигляді оплати додаткових послуг мобільного зв'язку, не пов'язаних з виробничою діяльністю, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Крім того, позивачем допущено перекручення даних у податкових розрахунках за формою №1ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року та 1 квартал 2012 року. Наголосили, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівному була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Керамет-Рівне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., за наслідками якої складено акт від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453 (т.1 - а.а.с.20-96).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

- абз.5 пп.1.22.1-1.22.2 п.1.22 ст.1, п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, (із змінами і доповненнями), п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 841378,00грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму -2868267,00грн., за 2010 рік на суму -707708,00грн., за 2011 рік на суму -3409158,00грн., за 1кв. 2012 року на суму -3409158,00грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1-4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1312765,00грн., у тому числі: за квітень 2009 року - 70729,00грн., за травень 2009 року - 115765,00грн., за липень 2009 року - 138824,00грн., за вересень 2009 року - 57989,00грн., за жовтень 2009 року - 216613,00грн.,за листопад 2009 року - 276429,00грн., за грудень 2009 року - 434634,00грн., за січень 2010 року - 1782,00грн.;

- п.1.2, п.1.6, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп."д", пп."е", ч.3 пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19, , пп."а" п.20.2 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (із змінами і доповненнями) , пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."д", пп."е" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.68.1 ст.168, п.171.1 ст.171 розд.IV Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2164,88грн., у тому числі: у 2009 році - 1318,52грн., у 2010 році - 155,93грн., у 2011 році - 675,20грн., у 1кв. 2012 року - 15,23грн.

- ч.2 ст.9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.1994р. №320/94-ВР (із змінами і доповненнями) та п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. №451, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. за №960/8281, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою №1ДФ з перекрученням даних , а саме: в податкових розрахунках за 2, 3, 4 квартали 2009 року, 1, 2, 3, 4 квартали 2010 року не відображено доходи громадян, як додаткове благо, відображені в Реєстрах порушень таблиць 1 і 3 за ознакою доходу "09", доходи нараховані (виплачені) приватним підприємцям ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 за ознакою доходу "42";

- п.51.1 ст.51 глави 2, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), п.1.1, п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6, п.3.8 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстровано в міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою №1ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: в податковому розрахунку за 1 квартал 2011 року заповнені графи 6 "Дата прийняття на роботу" - 01.02.2011р., та графа 7 "Дата звільнення з роботи" - 28.02.2011р. по громадянах ОСОБА_18 (НОМЕР_1), ОСОБА_19 (НОМЕР_2), які не отримували на підприємстві доходи у вигляді заробітної плати, не приймалися та не звільнялися з роботи у звітному періоді, а виконували роботи та отримували винагороду за цивільно-правовою угодою, ознака доходу "102", в податкових розрахунках за 1, 2. 3, 4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року не відображено доходи громадян як додаткове благо за ознакою доходу "126", відображені в Реєстрі порушень таблиця 3.

На вказаний акт перевірки ТОВ "Керамет-Рівне" подано заперечення (т.1 - а.а.с.212-216), за наслідками розгляду яких ДПІ у м.Рівному висновки акта перевірки залишила без змін (т.1 - а.а.с.193-205).

На підставі акта перевірки від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0002412342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1051722,50грн. (841378,00грн. - за основним платежем, 210344,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 15.06.2012р. №0002422342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1640956,00грн. (1312765,00грн. - за основним платежем, 328191,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (т.1 - а.а.с.13-17).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Керамет-Рівне" в адміністративному порядку шляхом подання 22.06.2012р. скарги до ДПС у Рівненській області (т.1 - а.а.с.207-211).

Рішенням ДПС у Рівненській області від 16.08.2012р. №14981/10-210/218 скарга позивача залишена без задоволення, а прийняті ДПІ у м.Рівному податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0002412342, від 15.06.2012р. №0002422342, від 18.06.2012р. №0000811742 - без змін (т.1 - а.а.с.180-192).

У ході судового розгляду встановлено, що підставами для прийняття ДПІ у м.Рівному податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0002412342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1051722,50грн. (841378,00грн. - за основним платежем, 210344,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), стали висновки податкового органу про заниження ТОВ "Керамет-Рівне" валового доходу на суму 283305,00грн. (внаслідок невключення умовно нарахованих відсотків за користування коштами відповідно до договору комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 та договору купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204, укладених з ПАТ "Керамет") та про завищення валових витрат на суму 6084528,00грн. (внаслідок включення до їх складу витрат на придбання металобрухту чорних металів у ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", не підтверджених відповідно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).

Підставами для прийняття ДПІ у м.Рівному податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012р. №0002422342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1640956,00грн. (1312765,00грн. - за основним платежем, 328191,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), стали висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 95860,00грн. (внаслідок продажу ТОВ "Інтеграл" перевантажувача марки TEREX/Fuchs MNL 331 за ціною, нижчою від залишкової вартості вказаного основного засобу) та на суму 1216905,00грн. (внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання металобрухту чорних металів у ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", не підтверджених відповідно оформленими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).

Підставами для прийняття ДПІ у м.Рівному податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), стали висновки податкового органу про заниження ТОВ "Керамет-Рівне" податку на доходи фізичних осіб в сумі 2164,88грн., у тому числі: 679,53грн. - у зв'язку з наданням додаткового блага (у вигляді списання безнадійної дебіторської заборгованості) без оподаткування податком на доходи фізичних осіб гр.гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6; 1224,82грн. - у зв'язку з наданням додаткового блага (у вигляді вартості бензину, використаного для заправки власного автомобіля) без оподаткування податком на доходи фізичних осіб працівнику ОСОБА_7; 260,53грн. - у зв'язку з наданням додаткового блага (у вигляді оплати додаткових послуг мобільного зв'язку, не пов'язаних з виробничою діяльністю) без оподаткування податком на доходи фізичних осіб працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Крім того, вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 510,00грн. за подання податкових розрахунків за формою №1ДФ за 1,3,4 квартали 2011 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Керамет-Рівне" (код за ЄДРПОУ 33982453) зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.12.2005р. - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №231715, на податковому обліку перебуває з 15.12.2005р. за №28-124/3242, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.12.2005р. №24940591. Основними видами діяльності ТОВ "Керамет-Рівне" за КВЕД є: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 46.77 - оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, 38.31 - демонтаж (розбирання) машин і устаткування, 38.32 - відновлення відсортованих відходів. Заготівлю, переробку металобрухту чорних металів у перевіреному періоді ТОВ "Керамет-Рівне" здійснювало на підставі ліцензії серії АВ №078693, виданої Міністерством промислової політики України згідно з рішенням від 18.04.2006р. №219 (т.1 - а.а.с.156-160).

Господарські операції у перевіреному періоді щодо придбання брухту та відходів чорних металів здійснювалися ТОВ "Керамет-Рівне" на підставі укладених з контрагентами наступних договорів: з ТОВ "Алмет Трейд" - договір від поставки від 01.05.2009р. №1/05-09, з ТОВ "Метастіл" - договір поставки від 01.01.2009р. №01/01-09/1, з ТОВ "Вторметіндастрі" - договір поставки від 23.11.2009р. №23/11-09, з ТОВ "Спецбуд Плюс" - договори поставки від 01.12.2008р. №01/12-08, від 01.09.2009р. №01/09-09 (т.1 - а.а.с.109-127, 137-142, 150-155, 250; т.2 - а.а.с.1-4).

Придбання ТОВ "Керамет-Рівне" у вказаних контрагентів брухту і відходів чорних металів підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами, копії яких містяться в матеріалах справи: приймально-здавальними актами брухту і відходів чорних металів, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажних автомобілів, актами виконаних робіт (т.1 - а.а.с.217-233, т.2 - а.а.с.6-250, т.3 - а.а.с.1-114, т.4 - а.с.77-78, 80-250, т.5 - а.а.с.1-250, т.6 - а.а.с.1-250, т.7 - а.а.с.1-10, т.8 - а.а.с.185-250).

Розрахунки з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" за придбаний брухт та відходи чорних металів позивачем проведено у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування коштів на банківські рахунки постачальників, а також шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами перевірки, платіжними дорученнями та банківськими виписками, картками рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками", актами про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, договором про переведення боргу, оборотно-сальдовою відомістю та карткою рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" (т.1 -а.а.с.234-246, т.2 - а.с.5, т.3 - а.а.с.137-164, 181-250, т.4 - а.а.с.1-9, 79).

Надалі придбані у ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" брухт та відходи чорних металів були реалізовані позивачем ЗАТ "Керамет", що підтверджується договором від 01.01.2008р. №КМУ-08/15, приймально-здавальними актами брухту і відходів чорних металів, залізничними квитанціями про приймання вантажу (т.3 - а.а.с.165-180, т.4 - а.а.с.12-24, т.4 - а.а.с.25-76).

По факту придбання ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" металобрухту та відходів чорних металів позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, за господарськими операціями з ТОВ "Алмет Трейд" позивачем до валових витрат 2кв. 2009 року включено витрати в сумі 200000,00грн., до податкового кредиту за травень 2009 року (на підставі податкової накладної від 31.05.2009р. №3153) - податок на додану вартість у сумі 39999,99грн.

За господарськими операціями з ТОВ "Метастіл" позивачем до валових витрат 2кв. 2009 року включено витрати в сумі 226665,00грн., до податкового кредиту за травень 2009 року (на підставі податкової накладної від 31.05.2009р. №296) - податок на додану вартість у сумі 45333,12грн.

За господарськими операціями з ТОВ "Вторметіндастрі" позивачем до валових витрат 4кв. 2009 року включено витрати в сумі 2621575,00грн., до податкового кредиту за листопад, грудень 2009 року (на підставі податкових накладних від 30.11.2009р. №113001 та від 31.12.2009р. №123105) - податок на додану вартість у загальній сумі 524315,08грн.

За господарськими операціями з ТОВ "Спецбуд Плюс" позивачем до валових витрат включено витрати в загальній сумі 3036288,00грн. (з них: у 2кв. 2009 року - 869920,00грн., у 3кв. 2009 року - 733041,00грн., у 4кв. 2009 року - 1433327,00грн.), до податкового кредиту за квітень-листопад 2009 року (на підставі податкових накладних від 30.04.2009р. №3004/1801, від 31.05.2009р. №3105/1801, від 31.05.2009р. №3105/1202, від 30.06.2009р. №3006/1801, від 31.07.2009р. №3107/1802, від 31.08.2009р. №3108/1801, від 31.08.2009р. №3108/1803, від 31.08.2009р. №3108/1802, від 30.09.2009р. №3009/1801, від 30.09.2009р. №3009/1802, від 31.10.2009р. №3110/1801, від 30.11.2009р. №3011/1801) - податок на додану вартість у загальній сумі 607256,81грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.4, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Таким чином, визначальними факторами для віднесення витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають до застосування загальні вимоги до первинного документа, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати та податковий кредит, сформовані ТОВ "Керамет-Рівне" за господарськими операціями з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" підтверджуються видатковими та податковими накладними, приймально-здавальними актами брухту і відходів чорних металів, актами виконаних робіт, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Вказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники, рух активів, та, відповідно, право ТОВ "Керамет-Рівне" на включення до складу валових витрат вартості отриманого від ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" товару, а до податкового кредиту - сум податку на додану вартість, сплачених вказаним контрагентам. Жодних зауважень щодо оформлення первинних документів у акті перевірки відповідачем не зазначено.

Обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної на момент здійснення описаних господарських операцій були визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону N168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N168/97-ВР та пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, чинним на момент здійснення господарських операцій (далі - Порядок №165), встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного порядку. У свою чергу п.2 Порядку №165 передбачає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Надані суду податкові накладні, виписані для позивача ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", складені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими на момент їх складання платниками податку на додану вартість, підтвердженням чого є акт перевірки від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453, відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sts.gov.ua (що діє відповідно до пункту 2.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1394, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2011р. за №1369/20107).

Ні у акті перевірки від 05.06.2012р. №180/22-100/3398245, ні у ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів скасування реєстрації платниками податку на додану вартість контрагентів позивача на момент здійснення з ним господарських операцій, встановлення фактів недійсності чи фіктивності податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі (т.1 - а.а.с.97-101, 128-132, 143-148, 247-248), та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаних контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Заготівлю та переробку металобрухту чорних металів ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс", як і позивач, здійснювали на підставі ліцензій, виданих Міністерством промислової політики України (т.1 - а.а.с.102, 133-136, 149, 249).

Таким чином, господарські операції ТОВ "Керамет-Рівне" з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" здійснені у межах господарської діяльності вказаних підприємств.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст.6 Закону України "Про металобрухт" від 05.05.1999р. N619-XIV повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні приймально-здавальним актами брухту і відходів чорних металів, у яких зафіксовано джерела походження металобрухту, його кількість, результати радіаційного контролю, відповідність вимогам ДСТУ 4121-2002, вказано про вибухо- хімічно- та радіаційну безпечність металобрухту та про допущення його до переробки.

Отже, ТОВ "Керамет-Рівне" первинними документами бухгалтерського обліку доведено, що виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту є наслідком фактичного здійснення з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Поряд з цим, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій з обумовленими контрагентами, за наслідками яких позивачем було сформовано оспорювані валові витрати та податковий кредит, у акті перевірки не вказано жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності здійснення господарських операцій з поставки металобрухту.

За таких обставин, висновки ДПІ у м.Рівному про завищення ТОВ "Керамет-Рівне" валових витрат на суму 6084528,00грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1216905,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ "Алмет Трейд", ТОВ "Метастіл", ТОВ "Вторметіндастрі" та ТОВ "Спецбуд Плюс" є безпідставними та протиправними.

Крім того, ТОВ "Керамет-Рівне" (Комісіонер) та ЗАТ "Керамет" (Комітент) було укладено договір комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04, згідно з яким Комітент доручає Комісіонеру за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок Комітента договір про купівлю брухту та відходів чорних металів (т.1 - а.а.с.173-175).

Для виконання цього договору ЗАТ "Керамет" перераховує ТОВ "Керамет-Рівне" у 2007 році авансовий платіж на поточний рахунок позивача та забезпечує всім необхідним для виконання умов договору. Призначення авансового платежу - оплата за договором комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04.

Станом на 01.04.2009р. у позивача по рах.3772 по контрагенту ЗАТ "Керамет" (договір від 01.01.2007р. №КМУ-07/04) рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 2042716,86грн.

31.05.2009р. між ЗАТ "Керамет" та ТОВ "Керамет-Рівне" складено акт взаємозаліку на суму 646798,92грн.

Станом на 01.06.2009р. по рах.3772 по контрагенту ЗАТ "Керамет" (договір від 01.01.2007р. №КМУ-07/04) у позивача рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 1395917,94грн.

Згідно з банківськими виписками від 14.10.2010р. (№№294, 284, 283, 289, 290, 279, 287, 286, 288, 285, 281, 292, 291, 293, 280, 282, 278, 276, 274, 277, 275, 268, 267, 270, 269, 271, 272, 273) ТОВ "Керамет-Рівне" було повернуто Комітенту кошти в сумі 1395917,94грн., отримані згідно з договором від 01.01.2007р. №КМУ-07/04.

Також, ТОВ "Керамет-Рівне" (Продавець) та ЗАТ "Керамет" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204, згідно з яким Продавець продає, а покупець купує на умовах, викладених у договорі, брухт і відходи чорних металів (т.1 - а.а.с.176-179).

Для виконання цього договору ЗАТ "Керамет" перераховує ТОВ "Керамет-Рівне" у 2007 році авансовий платіж на поточний рахунок позивача та забезпечує всім необхідним для виконання умов договору. Призначення авансового платежу - оплата за договором комісії від 15.12.2006р. №КМУ-06/204.

Станом на 01.04.2009р. у позивача по рах.6811 по контрагенту ЗАТ "Керамет" (договір від 15.12.2006р. №КМУ-06/204) рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 507292,21грн.

29.12.2009р. частина коштів у сумі 83389,33грн. була повернута позивачем Покупцю згідно з банківською випискою від 29.12.2009р. №353.

Станом на 01.06.2009р. по рах.6811 по контрагенту ЗАТ "Керамет" (договір від 15.12.2006р. №КМУ-06/204) у позивача рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 493902,88грн.

Згідно з банківськими виписками від 14.10.2010р. (№№266, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265) ТОВ "Керамет-Рівне" було повернуто Покупцю кошти в сумі423902,88грн., отримані згідно з договором від 15.12.2006р. №КМУ-06/204.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом зроблено висновок про те, що кошти, отримані позивачем за вищевказаними договорами, виконували функцію кредитних коштів, як наслідок - відповідачем нараховано умовні відсотки, які включено до складу валових доходів: за договором від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 - в сумі 217312,00грн., за договором від 15.12.2006р. №КМУ-06/204 - в сумі 65993,00грн.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Виходячи з такого визначення, основними ознаками кредитного договору є надання кредитодавцем позичальникові коштів: 1) у користування; 2) на певний строк; 3) за плату (проценти).

Тобто, кредитними є кошти, отримані позичальником унаслідок укладення кредитного договору, за наявності у такого позичальника обов'язку сплатити на користь кредитора проценти за користування наданим кредитом.

Поряд з цим, відповідно до ст.1011 ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.1 ст.1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права, право вимоги.

Відтак, кредитний договір, договір комісії та договір купівлі-продажу є відмінними за своєю правовою природою та, відповідно, тягнуть різні правові наслідки.

Аналіз змісту договорів від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 та від 15.12.2006р. №КМУ-06/204 вказує на те, що будь-яких обов'язків щодо сплати процентів у ТОВ "Керамет-Рівне" внаслідок їх укладення не виникало.

Таким чином, обумовлені договори не є кредитними й, відповідно, отримані за ними кошти також не є кредитними.

Крім того, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст..ст.525, 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, повернення позивачем коштів, отриманих від контрагента для виконання договорів комісії та купівлі-продажу, у зв'язку з невиконанням умов таких договорів, відповідає загальним нормам зобов'язального права, та зокрема, вимогам норм, що містять у главах 54 "Купівля-продаж", 69 "Комісія" ЦК України.

Зважаючи на те, що сторони, в силу вимог ст.ст.6, 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, самостійно кваліфікувати обумовлені договори комісії та купівлі-продажу як кредитні у податкового органу не було жодних підстав. Діючи таким чином, відповідач, в порушення ст.19 Конституції України, вийшов за межі наданих йому повноважень Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ні в акті перевірки від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453, ні під час судового розгляду податковим органом не вказано на будь-які обставини, що підтверджують недійсність договору комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 та договору купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204).

За таких обставин, висновки ДПІ у м.Рівному про заниження ТОВ "Керамет-Рівне" валового доходу на суму 283305,00грн. внаслідок невключення умовно нарахованих відсотків за користування коштами відповідно до договору комісії від 01.01.2007р. №КМУ-07/04 та договору купівлі-продажу від 15.12.2006р. №КМУ-06/204, укладених з ПАТ "Керамет", є необґрунтованими та протиправними.

01.06.2009р. між ТОВ "Керамет-Рівне" (продавець) та ТОВ "Інтеграл" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №109/09, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити обладнання - Fuchs MNL 331 (331110/0514). Вартість обладнання складає 360000,00грн. (у т.ч. ПДВ 60000,00грн.) (т.3 - а.а.с.115-117).

Виконання вказаного договору підтверджено актом приймання-передачі від 02.07.2009р., згідно з яким Продавець продав, а покупець купив перевантажувач марки TEREX/Fuchs MNL 331, 2003 року випуску, номер шасі 331110/0514 (т.3 - а.с.118).

За наслідками вказаної господарської операції податок на додану вартість в сумі 60000,00грн. на підставі податкової накладної від 02.07.2009р. №130 включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2009 року.

Податковий орган у акті перевірки зазначає про те, що позивач, в силу вимог п.4.2 ст.4 Закону №168/97-ВР, зобов'язаний був продати обумовлений перенавантажувач за залишковою вартістю вказаного основного засобу, що на момент його продажу складала 779300,23грн. (без ПДВ).

Під час продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими пунктами 4.1 та 4.2 статті ; Закону №168/97-ВР, згідно з якими база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

При цьому, згідно з п.1.18 ст.1 Закону №168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) регламентований пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, у межах якого зобов'язаний діяти податковий орган, визначаючи рівень звичайних цін.

Відповідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів, зокрема, визначеного у пп.1.20.6 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, згідно з яким у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення ціни перенавантажувача марки TEREX/Fuchs MNL 331, було здійснено ТОВ "Керамет-Рівне" на підставі звіту про незалежну оцінку від 30.06.2009р., складеного ТОВ "СеН" (т.3 - а.а.с.119-136), який надавався позивачем відповідачу під час проведення перевірки.

Таким чином, ДПІ у м.Рівному не доведено той факт, що визначена у договорі купівлі-продажу від 01.06.2009р. №109/09 ціна перенавантажувача марки TEREX/Fuchs MNL 331 не відповідає рівню звичайних цін.

Відтак, висновки відповідача про заниження ТОВ "Керамет-Рівне" податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 95860,00грн. є безпідставними.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 15.06.2012р. №0002412342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1051722,50грн. (841378,00грн. - за основним платежем, 210344,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 15.06.2012р. №0002422342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1640956,00грн. (1312765,00грн. - за основним платежем, 328191,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), є протиправними та підлягають до скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суд зазначає наступне.

Порядок утримання, нарахування та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до 01.01.2011р. було врегульовано Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІV (далі - Закон №889-ІV), а з цієї дати - Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону №889-ІV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону №889-ІV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону №889-ІV передбачено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.1.17 Закону №889-ІV працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №889-ІV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу резидента, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), що передбачено підпунктом "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону №889-ІV.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

В силу вимог пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889-ІV податок підлягає сплаті (перерахуванню) єдиним платіжним документом.

Згідно з пп."а" п.19.2 ст.19 Закону №889-ІV податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за його рахунок.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження і Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт. послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Як вбачається з акта перевірки від 05.06.2012р. №180/22-100/33982453, відповідачем встановлено, що ТОВ "Керамет-Рівне" списана безнадійна дебіторська заборгованість фізичних осіб ОСОБА_5 в сумі 500,00грн. по рахунку 3711 "Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами" (бухгалтерська проводка Кт 3711- Дт 944 на суму 500,00грн.) та ОСОБА_6 на суму 4030,20грн. по рахунку "Розрахунки з вітчизняними покупцями" (бухгалтерська проводка Кт 361 - Дт 944 на суму 4030,20грн.). Заборгованість ОСОБА_5 виникла як попередня плата за неотримані послуги в грудні 2007 року, заборгованість ОСОБА_6 утворилася у грудні 2007 року за отримані послуги оренди приміщення.

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що анулювання позивачем як кредитором за своїм самостійним рішенням сум дебіторської заборгованості вказаним особам є додатковим благом, оскільки аналіз наведених вище норм вказує на те, що у даному випадку ТОВ "Керамет-Рівне" не виступає податковим агентом, оскільки не нараховувало ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доходи та на відсутність бази оподаткування вказаним податком. Крім того, у 2009 році згідно з нормами Закону №889-ІV додаткове благо надавалося платнику податку його працедавцем. Зважаючи на те, що ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 не перебували у трудових відносинах з позивачем, твердження відповідача про надання останнім для перших додаткового блага є безпідставними.

01.02.2009р. між ТОВ "Керамет-Рівне" та гр.ОСОБА_7, начальником виробничої площадки товариства, укладено договір про використання працівником власного автотранспорту для виробничих (службових) потреб (т.3 - а.а.с.115-117).

Відповідно до п.1 вказаного договору ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання використовувати для виробничих потреб свій власний автомобіль НОМЕР_3.

Згідно з п.6 зазначеного договору ТОВ "Керамет-Рівне" взяло на себе зобов'язання здійснювати заправку автомобіля ОСОБА_7 на підставі шляхових листів.

Як вбачається з актів списання пального, упродовж 2009 року на заправку автомобіля НОМЕР_3, було використано 1259,89л бензину загальною вартістю 8165,43грн. (т.3 - а.а.с.208-216).

Підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у даному випадку є ототожнення відповідачем договору від 01.02.2009р. з договором найму (оренди), який є нікчемним в силу відсутності його нотаріального посвідчення. У зв'язку з такими обставинами відповідач вказує на те, що отриманий ОСОБА_7 бензин для заправки власного автомобіля є додатковим благом, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Проте, посилання ДПІ у м.Рівному на вимоги ст.799 ЦК України є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договору найму транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Виходячи з такого визначення, основними ознаками договору найму є надання наймодавцем наймачеві майна: 1) у користування; 2) на певний строк; 3) за плату.

Аналіз змісту договору від 01.07.2009р. про використання працівником власного автотранспорту для виробничих (службових) потреб вказує на те, що цей договір є безоплатним, оскільки передбачає лише заправку автомобіля та проведення на користь ОСОБА_7 компенсаційних виплат, які є витратами на експлуатацію автомобіля, включаючи витрати на його ремонт і технічне обслуговування. Жодної плати за використання автомобіля вказаним договором не передбачено.

Відтак, ототожнення обумовленого договору з договором найму (оренди) транспортного засобу є протиправним.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір від 01.09.2009р., укладений між ТОВ "Керамет-Рівне" та гр.ОСОБА_7, про використання працівником власного автотранспорту для виробничих (службових) потреб хоча й не належить до будь-якого з видів договорів, передбачених ЦК України, проте не суперечить нормам чинного законодавства. Вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення на цей договір не поширюються.

Крім того, аналіз наведених норм Закону №889-ІV, вказує на те, що доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

У ході судового розгляду встановлено, що грошові кошти на користь ОСОБА_7 позивачем не нараховувалися, бензин у його власність не передавався, а був використаний для заправки автомобіля, що, у свою чергу, згідно з договором, використовувався для службових поїздок. Вказані обставини підтверджуються подорожніми листами службового легкового автомобіля, які долучені до матеріалів справи та були досліджені у судовому засідання (т.7 - а.а.с.112-250, т.8 - а.а.с.1-182, 185-250, т.9 - а.а.с.1-98).

Крім того, наказом ТОВ "Керамет-Рівне" від 16.10.2007р. №63 безлімітний номер 504745985 (ЗАТ "Український мобільний зв'язок") був закріплений за директором ОСОБА_8 (т.3 - а.с.219).

Наказом ТОВ "Керамет-Рівне" від 16.11.2007р. №75 телефонний номер 8-050-326-91-63 (ЗАТ "Український мобільний зв'язок") буї закріплений за начальником виробничої дільниці ОСОБА_7 (т.3 - а.с.218).

Вказані телефонні номери були закріплені за обумовленими працівниками виключно з виробничою метою, а саме: для забезпечення зв'язку з покупцями, постачальниками, адміністрацією, іншими працівниками підприємства тощо, якщо це зумовлено потребами товариства. Вказаний зв'язок забезпечувався як шляхом телефонних розмов, так і шляхом SMS та електронною поштою.

Як встановлено перевіркою, позивачем було сплачено за послуги телефонного зв'язку по вказаним телефонним номерам у 2009 році - 624,61грн., у 2010 році - 539,35грн., у 2011 році - 471,43грн., у 1кв. 2012 року - 101,58грн.

Проте, податковим органом у акті перевірки та його представниками в судовому засіданні, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено фактів використання послуг мобільного зв'язку для вирішення питань, не пов'язаних з виробничою діяльністю ТОВ "Керамет-Рівне".

Що ж стосується посилань податкового органу на порушення ТОВ "Керамет-Рівне" порядку заповнення та подання податкових розрахунків за формою №1ДФ, то суд зазначає, що в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, ДПІ у м.Рівному зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень. У судовому засіданні представниками відповідача обґрунтованості висновків про вказані порушення суду доведено також не було.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов, в той час як позивачем позовні вимоги доказані повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 15.06.2012р. №0002412342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1051722,50грн. (841378,00грн. - за основним платежем, 210344,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 15.06.2012р. №0002422342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1640956,00грн. (1312765,00грн. - за основним платежем, 328191,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 18.06.2012р. №0000811742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3208,43грн. (2164,88грн. - за основним платежем, 1043,55грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами))

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамет-Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.