Рішення

від 21.01.2013 по справі 5006/7/193(5023/4661/12)/

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 21.01.13 р.                                                                                Справа № 5006/7/193(5023/4661/12)/                                Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В. При секретарі судового засідання Фенченко Б.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу: За позовом: Приватної фірми «Малт», м. Харків До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромукраїна», м.Донецьк Предмет спору: стягнення 85397,42 грн. За участю представників: від позивача: не прибув від відповідача: не прибув СУТЬ СПОРУ:                             Приватна фірма «Малт», м. Харків звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромукраїна», м.Донецьк про стягнення 85397,42 грн. Згідно ухвали господарського суду Харківської області від 13.11.2012р. справа була передана за підсудністю до господарського суду Донецької області. Ухвалою від 21.11.2012р. дана справа була прийнята господарським судом Донецької області до провадження. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору суборенди №0102/2012 від 12.01.2012р. в частині здійснення орендних та комунальних платежів. Позивач в жодне судове засідання не прибув, направив на адресу суду додаткові документи. Відповідач в жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав, причин такого не повідомив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином. Відповідно до витягів з ЄДРПОУ №14980393 від 26.10.2012р., №14980304 від 26.10.2012р., відповідач зареєстрований за адресою: 83001, м.Донецьк, вул.Артема, 51-а, офіс 1401; місцезнаходженням Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромукраїна» є: 61001, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.432, офіс 401. У зв'язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Між позивачем ТОВ «Ексті-центр» та укладено договір оренди №22-12/11 від 22.11.2011р., відповідно до якого, за актом приймання-передачі від 01.01.2012р., позивач прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, в тому числі,  297,6 кв.м., розташовані на 4 поверсі нежитлової будівлі лит. «А-12» за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 43/2. Даний договір не містить будь-яких заборон щодо передачі вказаного об'єкту оренди в суборенду. Так, між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди №01-02/2012 від 12.01.2012р. (далі Договір), за умовами якого орендар (позивач) зобов'язується передати, а суборендар (відповідач) зобов'язується взяти у тимчасове платне користування (далі суборенда) нежитлові приміщення загальною площею 297,6 кв.м., розташовані на 4 поверсі нежитлової будівлі лит. «А-12» за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 43/2 (далі об'єкт суборенди). Передачу приміщення в суборенду оформлено відповідним актом прийомки-передачі від 01.02.2012р. Строк дії Договору встановлено до 31.01.2013р. (п.6.1 Договору). Платежі та розрахунки по Договору визначені сторонами в розділі 3 Договору. Орендна плата сплачується наступним чином: передплатою за перший місяць суборенди протягом 3 банківських днів з моменту фактичної передачі суборендарю у тимчасове користування об'єкту суборенди, приймання-передача якого буде оформлена підписанням сторонами відповідного акта приймання-передачі в порядку визначеному п.п.2.1-2.2 цього Договору. За наступні місяці суборенди – у вигляді передплати за 1 місяць – не пізніше 5-го числа поточного місяця (п.3.3 Договору). Згідно п.3.5 Договору, комунальні платежі в орендну плату не входять та сплачуються окремо орендарем на підставі діючих тарифів згідно з відповідними договорами з комунальними службами. Суборендатор здійснює компенсацію орендарю вартості комунальних платежів шляхом виставлення рахунку на оплату з одночасним наданням копій документів, що підтверджують факт споживання послуг (показники лічильників, розрахунки вартості, акти зняття показників). У п. 3.5.1 Договору зазначено, що комунальні платежі включають плату за теплову енергію, плату за холодне та гаряче водоспоживання та водовідведення, плату за електроенергію. Компенсація вартості комунальних послуг нараховується з моменту фактичної передачі об'єкта суборенди. Оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з моменту отримання вказаного рахунку. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. З огляду на викладене, вбачається, що спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.   Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі свої договірні зобов'язання щодо оплати послуг оренди за травень – червень 2012р. належним чином не виконав і іншого відповідачем по справі не доведено. У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 84 687, 44 грн., яка складається з 74 496, 00 грн. боргу з орендної плати та 10 191, 44 грн. боргу за комунальні послуги. Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 74 496, 00 грн. за орендну плату підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню. Вимоги щодо стягнення 10 191, 44 грн. боргу за комунальні послуги задоволенню не підлягають оскільки, як зазначено вище, умовами договору передбачена саме компенсація комунальних витрат. Тобто, здійсненню відповідачем компенсації комунальних витрат повинен передувати факт здійснення цих платежів позивачем на користь відповідних електропостачальних,  водопостачальних та теплопостачальних організацій. При цьому, позивачем не надано жодного доказу оплати комунальних послуг та взагалі не доведено факту отримання відповідачем комунальних послуг на суму 10 191, 44 грн. Крім того, з огляду на п. 3.5.1 Договору, обов'язок відповідача щодо здійснення компенсації комунальних послуг наступає лише після отримання відповідного рахунку. При цьому, позивачем не надано ані рахунків за спірний період, ані доказів їх вручення відповідачу. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи у відповідача не виник обов'язок щодо компенсації комунальних послуг за травень – червень 2012р., а у позивача, в свою чергу, не виникло права вимоги цієї компенсації в судовому порядку. Таким чином, вимоги щодо стягнення 10 191, 44 грн. боргу за комунальні послуги задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю. Посилаючись на прострочення зобов'язань відповідачем, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 709,98 грн. з 01.07.2012р. по 10.10.2012р.   Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку суми 3% річних, наданого позивачем, він нараховує 3% річних як на заборгованість з орендної плати, так і на заборгованість з комунальних платежів. Оскільки у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за комунальні платежі в сумі 10 191, 44 грн. судом відмовлено, вимоги щодо стягнення 3% річних, нарахованих на цей борг, також не підлягають задоволенню.   Судом здійснено перерахунок суми 3% річних (нараховані лише на заборгованість з орендної плати по Договору в сумі 74 496, 00 грн.), у відповідності до приписів діючого законодавства, з урахуванням умов Договору, та 3% річних складають 624,54 грн. Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 624, 54 грн. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 549, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 283 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд В И Р I Ш И В : Позовні вимоги Приватної фірми «Малт», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромукраїна», м.Донецьк про стягнення 85397,42 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромукраїна» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 51-а, офіс 1401, ЄДРПОУ 37094314) на користь Приватної фірми «Малт» (61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 40, ЄДРПОУ 32870686) заборгованість у сумі 74 496, 00 грн., 3% річних в сумі 624, 54 грн., судовий збір в сумі 1 502, 41 грн. У задоволені вимог в залишковій частині відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 21.01.2013р.            Суддя                                                               Сгара Е.В.