Рішення

від 16.01.2013 по справі 5006/29/132пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/29/132пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самекс», м.Київ

про: визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним.

за участю:

представника Позивача - не з'явився;

представника Відповідача - Глинський В.М. (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самекс», м.Київ (далі - Відповідач) про визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на ненадання Відповідачем сертифікату якості товару, в результаті чого сторонами не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору від 07.05.2010р. №15/586, зокрема, щодо предмету цього договору та якості товару. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що договір №15/586 від 07.10.2010р. суперечить вимогам діючого законодавства, наслідком чого є визнання такого договору недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №15/586 від 07.05.2010р., правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 11, 215, 509, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, ч.1 ст.15, 49, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

18.12.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №14/12-12 від 14.12.2012р. в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. ПАТ «Енергомашспецсталь» та ТОВ «Компанія «Самекс» погодили усі істотні умови договору поставки №15/586 від 07.05.2010 року та належним чином визначили такі умови у Договорі, а твердження Позивача про непогодження сторонами істотних умов Договору безпідставні та не доведені жодними належними доказами. Також вказує, що ПАТ «Енергомашспецсталь» жодного разу не було складено акт щодо відсутності (ненадання) будь-яких документів на товар (продукцію), в тому числі сертифікату якості (паспорта, технічного паспорта, сертифікату відповідності) на товар (продукцію), як це передбачає Інструкція П-7. Повноважні представники Позивача підписали усі видаткові накладні на отримання товару (продукції_без жодних зауважень та ніколи не заявляли ніяких претензій щодо ненадання будь-яких документів на товар (продукцію). Крім того зазначають, що в Господарському суді Донецької області розглядається справа №5006/14/159/2012 за позовом ТОВ «Компанія «Самекс» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про стягнення боргу в сумі 93 589,18грн. за договором №15/586 від 07.05.2010 року. За твердженням Відповідача подання розглядуваного позову про визнання недійсним договору №15/586 від 07.05.2010 року є зловживанням з боку Позивача його процесуальними правами з метою затягування розгляду справи №5006/14/159/2012 по суті та відстрочення стягнення заборгованості за Договором в примусовому порядку. Як вбачається із викладеного вище, позов ПАТ «Енергомашспецсталь» про визнання недійсним договору №15/586 від 07.05.2010 року є безпідставним та надуманим, а отже, поданий лише з однією метою-відстрочити повернення заборгованості.

18.12.2012р. Відповідачем було надано довідку за підписом директора про виконання договору поставки №15/586 від 07.05.2010 року, укладеного між ТОВ «Компанія «Самекс» та ПАТ «Енергомаспецсталь» та належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самекс».

28.12.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

Представник Позивача у судове засідання 16.01.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 16.01.2013р. з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 07.05.2010р. між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Постачальником) був укладений договір поставки № 15/586, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно п.4.1 договору Постачальник гарантує, що продукція, яка поставляється, відповідає технічним вимогам, зазначеним у специфікаціях.

Відповідно п.3.1 договору якість продукції повинна відповідати вимогам які відповідають ГОСТам, ТСТУ, ТУ, іншим технічним вимогам, зазначеним у специфікаціях та які підтверджуються сертифікатом якості (технічним паспортам) підприємства - виробника, зазначеного у специфікаціях до договору.

У відповідності з п. 6.1 договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну (у накладній обов'язково повинно бути посилання на отримувача продукції); податкову накладну.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

Виходячи зі змісту позовної заяви Позивач вказує на те, що Відповідач свої зобов'язання за договором від №15/586 від 07.05.2010р. в частині передачі покупцю сертифікату якості товару не виконав, внаслідок чого, на думку Позивача, сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету договору поставки та його якості.

За таких обставин, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним.

За результатами розгляду даної справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені пункти статті 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом даного спору є визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Твердження позивача що сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету договору поставки та його якості, що є суттєвим порушенням умов господарського договору, до уваги судом не приймаються, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2. ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 цього ж Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами п. 4. ст. 180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За ст. 627 Цивільного кодексу України законодавцем проголошено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов спірного договору, сторони в п. 1.2, п. 1.3 останнього визначили, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що приймання продукції здійснюється Сторонами: за кількістю - у відповідності з кількістю, зазначеній у рахунку та накладній;за якістю - у відповідності з доданим сертифікатом якості (паспорту, сертифікату відповідності або іншого документу про якість продукції) та вимогам нормативних документів на вказану продукцію (ГСТ, ГСТУ, ТУ).

Згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами. Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано.

В свою чергу, до матеріалів справи не надано доказів порушення Відповідачем умов спірного договору в частині непередання разом з товаром сертифікату якості, в тому числі доказів, які б свідчили про звернення Позивача до Відповідача з вимогами щодо невідповідності отриманого товару якісним показникам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що укладений договір відповідає умовам ст. 180 Господарського кодексу України, містить всі істотні умови, у тому числі умову щодо якості товару.

Відповідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні.

За таких обставин, через недоведеність позовних вимог належними доказами вимоги позивача про визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Самекс», м.Київ про визнання договору №15/586 від 07.05.2010р. недійсним відмовити.

У судовому засідання 16.01.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.