Рішення

від 16.01.2013 по справі 5006/29/138/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/29/138/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватної фірми «Орія», м.Харків

до Відповідача: Малого приватного підприємства «Комерційна фірма Селва», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 55 000,00грн.

за участю:

від позивача: Рябовол В.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватна фірма «Орія», м.Харків (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства «Комерційна фірма Селва», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення 55 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки металопрокату №131 від 15.11.2010р., щодо поставки товару.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватної фірми «Орія», договору поставки металопрокату №131 від 15.11.2010р., рахунку-фактури №СФ-029 від 26.05.2011р., платіжного доручення №130 від 27.05.2011р., виписок з банківського рахунку, специфікації №7 від 12.07.2011р., рахунку-фактури №СФ-478 від 21.07.2011р., платіжного доручення №269 від 12.07.2011р., претензії №1 від 23.09.2011р., гарантійного листа №173 від 07.11.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 8, 12-15, 44, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України.

11.12.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, специфікацій.

Представник Позивача у судове засідання 16.01.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 87513, м.Маріуполь, вул. 24 квартал, будинок 1, квартира 9; м.Маріуполь, вул.Шота Руставелі 46-А;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2010 року між Приватною фірмою «Орія» (Замовник) та Малим приватним підприємства «Комерційна фірма Селва» (Постачальник) було укладено договір поставки металопрокату №131, відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, встановлених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Замовнику Товар, відповідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо зобов'язань Сторін:

- Постачальник бере на себе зобов'язання після підписання даного Договору та виконання Замовником п.4.1 даного Договору передати Замовнику встановлений у пункті 1.1 даного Договору Товар відповідно до специфікацій (п.2.1 Договору);

- Замовник бере на себе зобов'язання прийняти Товар від Постачальника та здійснити за нього оплату в строк та у порядку, передбаченому даним Договором (п.2.2 Договору);

Згідно п.4.1 договору вартість Товару, зазначеного у пункті 1.1 даного Договору, зазначається у специфікації з урахуванням ПДВ. Оплата вартості Товару здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

У пункті 8.1 договору Сторони встановили, що даний Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

12 липня 2011 року між Сторонами підписано специфікацію №7 до договору де визначили, асортимент, кількість, ціну, загальну вартість яка склала 60 750,00грн., умови платежу - 100% передплата; строки відвантаження - 10 банківських днів з моменту передплати, за фактично оплачений товар.

Для оплати Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-47/8 від 12.07.2011р. на суму 60 750,00грн.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено передплату у сумі 55 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.

Відповідачем незважаючи на настання строку поставки, не була здійснена поставка товару.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1 від 23.09.2011р. з вимогою здійснити повернення передплати у сумі 55 000,00грн., докази направлення підтверджені описом поштового вкладення.

Відповідач у гарантійному листі від 07.11.2011р. №173 гарантував повернення передплати, проте до теперішнього часу передплата у сумі 55 000,00грн. повернуто не було.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань щодо поставки товару Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом Сторонами 15.11.2010р. було укладено договір поставки металопрокату №131, відповідно до якого Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар, умови поставки було визначено сторонами у специфікації №7 від 12.07.2011р.

Документи, які б свідчили про незгоду Відповідача, із умовами поставки за договором поставки №131 від 15.11.2010р. суду не надавались.

За умовами пункту специфікації строк поставки - 10 банківських днів з моменту передплати, за фактично оплачений товар.

Позивачем були виконані умови договору та була перерахована сума попередньої оплати у розмірі 55 000,00грн.

Проте, Відповідач не поставив товар у визначений строк, чим не виконав узятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача виникає з моменту пред'явлення Позивачем грошової вимоги.

Позивачем було направлено претензію №1 від 23.09.2011р. з вимогою повернути попередню оплату, докази направлення підтверджуються описом поштового вкладення.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Як вже зазначалося, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На день винесення рішення сума боргу складає 55 000,00грн. і підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної фірми «Орія», м.Харків до Малого приватного у відділенні ХРУ ПАО «КБ «Південкомбанк», МФО підприємства «Комерційна фірма Селва», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 55 000,00грн. задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Комерційна фірма Селва» (87513, м.Маріуполь, вул. 24 квартал, будинок 1, квартира 9, ЄДРПОУ 22038569, р/р 26003280069000 в ПАО «Донгорбанк», МФО 334970) на користь Приватної фірми «Орія» (61052, м.Харків, пер.Пискуновський, 4, ЄДРПОУ 24472933, р/р 26000031971001 у відділенні ХРУ ПАО «КБ «Південкомбанк» МФО 335946 ) заборгованість у розмірі 55 000,00грн., судовий збір у сумі 1 609,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.01.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано21. 01.13р.