Рішення

від 16.01.2013 по справі 5011-37/16135-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/16135-2012 16.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до Приватного підприємства «Славутич Київ»

та Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич»

про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 595 325,21 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Буєва М.І., довіреність б/н від 01.10.2012 р.

від відповідача - 1: не з'явився.

від відповідача - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(далі - позивач) до Приватного підприємства «Славутич Київ»(далі -відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич»(далі -відповідач - 2) про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 595 325,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами були порушені умови Генерального договору про надання кредитних послуг № 11324784000 від 28.03.2008 р. з усіма змінами та доповненнями, внесеними до нього Додатковою угодою № 11324705000, та Договору поруки № 11324705000-П в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останніх виникла заборгованість перед позивачем.

В результаті автоматичного розподілу, проведеного 13.11.2012 р., позовна заява Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного підприємства «Славутич Київ»та Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич»про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 595 325,21 грн. була передана для розгляду судді Нечаю О.В.

Згідно з розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва Джарти В.В. від 14.11.2012 р., у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному з 14.11.2012 р., враховуючи положення ст. 62-64 Господарського процесуального кодексу України щодо триденного строку винесення відповідної ухвали, керуючись п. 2.6 рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до Приватного підприємства «Славутич Київ»та Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич»про солідарне стягнення суми заборгованості в розмірі 595 325,21 грн. передано судді Гавриловській І.О. для вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-37/16135-2012, розгляд справи призначено на 05.12.2012 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 19.11.2012 р. у зв'язку із виходом судді Нечая О.В. з лікарняного справу № 5011-37/16135-2012 передано для подальшого розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2012 р. суддею Нечаєм О.В. справу прийнято до свого провадження.

У судове засідання 05.12.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 15.11.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 05.12.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 15.11.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 відповідач - 1 не виконав.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 05.12.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 15.11.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 відповідач - 2 не виконав.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та отримано спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю колективна виробничо-комерційна фірма «Славутич»припинено.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 05.12.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 16.01.2013 р.

У судове засідання 16.01.2013 р. представник позивача з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача -1 та відповідача -2 у судове засідання 16.01.2013 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 відповідачі не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(перейменоване у Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі -позивач, банк) та Приватним підприємством «Славутич Київ»(далі -відповідач - 1, позичальник) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11324784000 (далі -Кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у цьому Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 1 000 000,00 грн., у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі (абз. 1 п. 1.1. розділу 1 Кредитного договору).

Пунктом 1.2.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за цим Договором в термін не пізніше 28 березня 2011 р., і виконати всі зобов'язання, передбачені Індивідуальними угодами, в терміни, встановлені Індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника по Індивідуальним угодам не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом Договору, якщо тільки не застосовується інший термін виконання зобов'язань, встановлений цим Договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору за надання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних Індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.3.2. Кредитного договору сторони домовились, що за умовами відповідної Індивідуальної угоди може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених цим Договором.

Як вбачається з п. 1.3.4. Кредитного договору нарахування процентів за стандартним порядком погашення кредиту здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360»відповідно до вимог чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього Договору та відповідних Індивідуальних угод починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному -з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

28.03.2008 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 11324705000 (далі -Додаткова угода 1), відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в національній валюті (гривня України) в сумі 600 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Додатковій угоді.

Як вбачається з п. 3.1. Додаткової угоди 1 за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування за цією Додатковою угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 15% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов Генерального договору.

Відповідно до п. 3.2. Додаткової угоди 1 за користування кредитними коштами понад встановлений Додатковою угодою строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30% річних.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідачі порушили вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені Кредитним договором та Додатковою угодою строки.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача - 1 вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу - 1 кредит в загальному розмірі 600 000,00 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем виписка по особовому рахунку відповідача - 1 є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем - 1 було частково повернуто кредитні кошти, відповідно до умов Кредитного договору, що також підтверджується довідками-розрахунками заборгованості за кредитом та процентам за користування кредитом, долученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача -1 на користь позивача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 374 906,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідачем - 1 також були порушені умови Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір яких регламентовано п. 1.3 Кредитного договору та Додатковою угодою до Кредитного договору.

Розмір заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, який підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом, яка була долучена до матеріалів справи, складає 188 218,96 грн. (сума, зазначена в позовних вимогах) та підлягає задоволенню.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком за Кредитним договором між позивачем та відповідачем -2 (далі - поручитель) було укладено Договір поруки № 11324705000-П від 28.03.2008 р. (далі -Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, які виникли з Кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним (кредитним) договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як вбачається з ч. ч. 2, 3 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач у своїх позовних вимогах просить суд стягнути заборгованість по кредиту з відповідача -2, який несе солідарну відповідальність, як поручитель, перед банком за зобов'язання відповідача -1 за Кредитним договором, що прямо передбачено вимогами чинного законодавства та умовами Договору поруки.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У матеріалах справи міститься спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з інформацією про відповідача -2 (поручителя), з якого вбачається, що станом на 16.11.2012 р. відповідача - 2 припинено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі № 5011-37/16135-2012 в частині солідарного стягнення з відповідача -2, як з поручителя, заборгованості по поверненню кредиту, по сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що у відповідача - 1 перед позивачем відсутні боргові зобов'язання по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 20 813,65 грн. та прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11 386,48 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках цього Договору і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості розраховується за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування, тобто в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем розмірів пені за прострочення повернення кредиту та прострочення сплати процентів за користування кредитом та встановлено, що позивачем було допущено помилки при розрахунку вищезазначених показників.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 20 813,65 грн. та прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11 386,48 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 472,42 грн. та 11 080,03 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 374 906,12 грн., по процентам за користування кредитом в розмірі 188 218,96 грн., пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 20 813,65 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11 386,48 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 5011-37/16135-2012 в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю колективної виробничо-комерційної фірми «Славутич»заборгованості за кредитним договором в розмірі 595 325,21 грн. припинити.

2. В іншій частині позовних вимог позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Славутич Київ»(03146, м. Київ, вул. П. Чаадаєва, будинок 2-Б, квартира 12; ідентифікаційний код: 35222917) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(61001, Харківська обл., місто Харків, пр-т. Московський, будинок 60; ідентифікаційний код: 09807750) заборгованість за кредитним договором в розмірі 594 677 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 949 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 72 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21.01.2013 р.

Суддя О.В. Нечай