Постанова

від 21.01.2013 по справі 5009/1671/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2013 р. справа №5009/1671/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:Ліквідатор Клименко О.Ю. - пост. ГСЛО від 14.05.2012р. від кредитора: від скаржника:не з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського судуЗапорізької області від 10.07.2012р. у справі№ 5009/1671/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Професіонал» м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Сервіс» м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 28.04.2012р. господарський суд Запорізької області порушив за заявою кредитора ТОВ «Юридична компанія «Професіонал» м. Київ справу про банкрутство ТОВ «Папірус Сервіс» м. Запоріжжя з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 14.05.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Клименка О.Ю.

Ухвалою від 10.07.2012р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду обґрунтована тим, що до боржника а вимогами не звернувся жоден кредитор окрім ініціюючого, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів у сумі 20 000грн., які залишились не погашеними через відсутність у банкрута коштів та майна. На підставі цього господарський суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, тому суд вважає за необхідне ліквідувати банкрута та припинити провадження у цій справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі. В обґрунтування доводів скаржник посилається на недотримання позасудової процедури ліквідації товариства, яка на думку апелянта, є обов'язковою передумовою для порушення справи про банкрутство згідно ст. 52 Закону.

Ухвалою від 08.01.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження.

Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та оскаржувану ухвалу залишити без змін, оскільки винесену ухвалу вважає законною та обгрунтованою.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з заяви ініціюючого кредитора про банкрутство ТОВ «Папірус Сервіс» підставами для порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей ст. 52 Закону є: укладений договір № 10/02-12 про надання послуг від 10.02.2012р. в рахунок оплати за цим договором боржник передав кредитору простий вексель Серія АА № 2456542 від 10.02.2012р. на суму 20 000грн. зі строком погашення до 04.04.2012р. Нотаріусом було вчинено протест про неоплату векселя № 741 від 04.04.2012р. та видано виконавчий напис від 04.04.2012р. № 742.

Як вказує кредитор за цим виконавчим написом постановою ВДВС відкрито виконавче провадження та встановлено відсутність боржника за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 113. Також у заяві про порушення справи ТОВ «Юридична компанія «Професіонал» вказала про прийняття засновниками боржника з власної ініціативи рішення про припинення підприємницької діяльності. На підставі викладеного кредитор просив суд порушити справу про банкрутство на підставі ст. 52 Закону. З доданих до заяви про порушення документів вбачається, що постановою від 24.04.2012р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ - виконавчий напис №742 від 04.04.2012р. у зв'язку з тим, що в результаті вжитих заходів боржник за адресою, вказаною у заяві стягувача та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області не знаходиться. Але колегія суддів, розглянувши вищевказані документи виконавчого провадження, вважає, що вони не підтверджують факт відсутності боржника - ТОВ «Папірус Сервіс» за місцезнаходженням, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон про виконавче провадження).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 24.04.2012р. зазначено «в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник за адресою, вказаною у заяві стягувача та відповіді Головного управління статистики у Запорізькій області не знаходиться». Також державним виконавцем складено акт від 24.04.2012р. (а.с.38) у відповідності до п. 4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5. В цьому акті зазначено, що боржник за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 113, не знаходиться.

Колегія суддів звергає увагу на те, що в акті державного виконавця від 24.04.2012р. відсутні будь-які відомості щодо залучення понятих при проведенні виконавчих дій, а також в присутності кого складався цей акт та проводились дії.

Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає такий акт державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ «Папірус Сервіс» за його місцезнаходженням, оскільки в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем конкретних заходів щодо розшуку боржника - юридичної особи та майна ТОВ «Папірус Сервіс».

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи .

Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в матеріалах справи №5009/1671/12 відсутній Витяг або Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно боржника. Отже, ініціюючим кредитором не надано доказів про відсутність ТОВ «Папірус Сервіс» за місцезнаходженням у період до винесення господарським судом Запорізької області ухвали від 28.04.2012р. про порушення справи про банкрутство.

Інші докази щодо наявності ознак відсутності боржника в порядку ст. 52 Закону до господарського суду не були надані.

Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Папірус Сервіс» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором арбітражного керуючого Клименка О.Ю.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 10.07.2012р. у справі № 5009/1671/12 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню, провадження у справі № 5009/1671/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києві Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012р. у справі № 5009/1671/12 - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.07.2012р. у справі №5009/1671/12 про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі № 5009/1671/12 про банкрутство ТОВ «Папірус Сервіс» м.Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Сервіс» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Запорізької області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 8 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1.ліквідатору

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСЗО

1. дер.реєстратору