Рішення

від 15.01.2013 по справі 5011-9/16963-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16963-2012 15.01.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой»

Про стягнення 13 302, 78 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Богінкевич А. М. (дов. б/н від 04.11.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 13 302, 78 грн. заборгованості за Договором поставки №124-ОД/12 від 05.07.2010р., з яких 10 408, 20 грн. основна сума боргу, 490, 87 пеня за прострочення виконання зобов'язання, 98, 44 грн. 3 % річних, 2 305, 28 грн. штрафу відповідно до п. 6.3. Договору поставки, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №124-ОД/12 від 05.07.2010р. в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/16963-2012, розгляд справи призначено на 15.01.2013 року.

В судове засідання 15.01.2013 року відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було направлено відповідачу на адрес,у зазначену в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 49-А, однак повернуто поштовим відділенням з приміткою "фірма вибула".

Представник позивача вимоги ухвали суду від 28.11.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні, в усних поясненнях підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2012 року між позивачем (далі по тексту -продавець) та відповідачем (далі по тексту -покупець) укладено Договір поставки №124-ОД/12 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), продавець зобов'язується поставити і передати тютюнові або інші вироби (далі по тексту - товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.

Відповідно до п. 3. 8 договору факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами.

Ціна товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказується в товарних накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних (п.4.1. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з продавцем (п.4.3. договору). Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день (п. 4.8. договору).

Згідно Видаткової накладної № ОД12-000074039 від 17 липня 2012 року, наявної в матеріалах справи, позивачем відповідачу було поставлено тютюнові вироби на загальну суму 20 408, 20 грн. з ПДВ.

За твердженням позивача, відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 10 000, 00 грн., та станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 10 408, 20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір поставки № 124-ОД/12 від 05.07.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 20 408, 20 грн., згідно видаткової накладної №ОД12-000074039 від 17.07.2012р., належним чином засвідчена копія якої, підписана та скріплена печатками/штампами сторін, додана позивачем до матеріалів справи, оригінал надано для огляду в судовому засіданні.

Станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 408, 20 грн. (20 408, 20 грн. вартість поставленого товару - 10 000, 00 грн. часткова оплата = 10 408, 20 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 10 408, 20 грн. відповідачем суду не надано.Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 10 408, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.8. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 408, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 490, 87 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.2. договору (за період з 24.07.2012р. по 12.11.2012р. - 112 днів), про стягнення 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, в розмірі 98, 44 грн. (за період з 24.07.2012р. по 12.11.2012р. - 112 днів), та про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3. договору, в розмірі 2 305,28 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 490, 87 грн. (відповідно до розрахунку позивача, правильність якого встановлена судом) у відповідності до п. 6.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 305, 28 грн. на підставі п. 6.3. договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 6.3. договору, у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16 % від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Поряд з цим, відповідно до ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

За таких обставин, враховуючи те, що ГК України є спеціальним актом щодо господарськиї правовідносин, суд приходить до висновку, що в господарських договорах, сторонам договору надано право на встановлення розміру санкції тільки в тому випадку, коли такий розмір законом не визначено.

У відповідності до п. 57 Положенням про поставку товарів народного споживання, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 57 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 520, 41 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс -Україна»підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49-А; код ЄДРПОУ 32594663; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс -Україна»(46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, буд. 1; код ЄДРПОУ 30622532) 10 408 (десять тисяч чотириста вісім) грн. 20 коп. основної заборгованості, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 87 коп. пені, 98 (дев'яносто вісім) грн. 44 коп. 3 % річних, 520 (п'ятсот двадцять) грн. 41 коп., 1393 (одна тисяча триста девяносто три) грн. 63 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.01.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко