Рішення

від 15.01.2013 по справі 5006/13/103/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.13 р. Справа № 5006/13/103/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Милосердие», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє», м. Донецьк

про: стягнення 63439грн.90коп.

За участю представників сторін

від позивача: Березовська Є.О. (за довіреністю № 170-12/12 від 04.12.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Милосердие», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє», м. Донецьк про стягнення 65649грн.60коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 57070грн.60коп., пені в сумі 6515грн.00коп. та заборгованості по тарі в розмірі 2064грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати по реалізації № 20 від 28.05.2009р. щодо своєчасної та повної оплати товару та повернення тари, поставленої разом із товаром.

15.01.2013р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 4305грн.30коп., розмір основного боргу та заборгованість по тарі залишились незмінними, всього 63439грн.90коп.

Разом із вказаною заявою позивачем був наданий розрахунок суми заборгованості по товару та пені, розрахунок заборгованості по тарі, накладні, за якими виникла заборгованість по тарі та письмові пояснення №6-01/13 від 14.01.2013р., якими позивач повідомив суд, що спірними неоплаченими є накладні, які зазначені в розрахунку, що наданий 15.01.2013р.; вказані в позовній заяві суми оплат за бухгалтерським обліком ТОВ «Милосердие» враховані в рахунок погашення боргу за попередні поставки товару, крім оплати здійсненої 03.09.2012р. в розмірі 398грн. 47коп., яка зарахована як часткова оплата спірної накладної від 05.01.2012р.; відомості у позові щодо повернення продукції 19.01.2012р. та 31.01.2012р. носять інформативний характер та не мають відношення до спірних поставок. Відносно заборгованості відповідача по тарі позивач письмово повідомив, що неповернутою залишилася тара в кількості 86 одиниць, яка отримана відповідачем за наданими суду разом з поясненнями накладними. Позивач стверджує, що між сторонами неодноразово велись переговори щодо порядку повернення тари, позивач звертався до відповідача з проханням повернути тару, а у разі неможливості сплатити її вартість, але відповідач не вчинив жодних дій як з повернення тари, так і з її оплати.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок перерахування позивачем пені, суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява прийнята судом до розгляду, отже суд розглядає вимоги позивача з урахуванням поданої 15.01.2013р. заяви про зменшення позовних вимог та в тому числі з урахуванням письмових пояснень.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє», м. Донецьк, ідентифікаційний код 10040149578, за юридичною адресою, вказаною у позові та Витягу з ЄДР за електронним запитом № 15286308, станом на 05.12.2012р. - 83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 26. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвали господарського суду про порушення провадження по справі від 23.11.2012р. відповідачем.

В судовому засіданні 15.01.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

28.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Милосердие», м. Донецьк (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє», м. Донецьк (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу на умовах оплати по реалізації № 20, відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною договору (Доповнення 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Згідно із п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються по даному договору, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (Доповнення 2 «Специфікація»).

Відповідно до п. 4.1 договору товар, що поставляється продавцем, повинен мати тару/упаковку, якам виключає порчу та знищення до моменту передачі товару покупцю.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що приймання та повернення зворотної тари здійснюється по транспортним видатковим та зворотним накладним по цінам, узгодженим сторонами в специфікації на тару (доповнення до договору № 2Т Специфікація на тару) без нарахування податку на додану вартість. Повернення тари здійснюється по цінам, що діяли на момент поставки тари, згідно специфікації. Повернення зворотної тари здійснюється по мірі її звільнення покупцем за рахунок продавця.

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 14 банківських днів з моменту реалізації такої партії товару.

У п. 8.1 договору сторони дійшли згоди, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2009р.

Відповідно до п. 8.2, п.8.3 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. Дія даного договору може бути припинена за письмовою вимогою однієї з сторін, заявленою не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії договору.

Доказів припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 8.2. та п.8.3. договору, матеріали справи не містять.

Протоколом розбіжностей до договору № 20 від 28.05.2009р. сторони виклали п.4.3 договору в наступній редакції: «приймання та повернення зворотної тари здійснюється по транспортним видатковим та зворотним накладним по цінам, узгодженим сторонами в специфікації на тару. Повернення зворотної тари здійснюється при наступній поставці товару», п. 5.3 договору був викладений в узгодженій редакції наступного змісту: «покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару».

Специфікаціями від 25.12.2009р. та 08.02.2010р. до договору сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, термін придатності та ціну товару, що підлягав поставці. Вказані специфікації скріплені підписами та печатками юридичних осіб покупця та продавця.

Додатками № 1 до договору № 20 від 28.05.2009р. є довіреності на підтвердження повноважень по прийманню продукції, які містять прізвище, ім'я та по батькові, паспортні данні уповноважених відповідачем на приймання продукції осіб, адреси місця доставки продукції, а також зразки печатки отримувача продукції - ТОВ «ТД Дефамільє» та підписів довірених осіб.

Виходячи із письмових пояснень позивача та розрахунку, наданих через канцелярію суду 15.01.2013р., позивач здійснив поставку товару відповідачу за накладними № 112794 від 05.01.2012р., № 112845 від 06.01.2012р., № 112846 від 06.01.2012р., № 112843 від 06.01.2012р., № 112844 від 06.01.2012р. на суму 4784грн.18коп., № 112847 від 06.01.2012р. на суму 1465грн.50коп., № 112848 від 06.01.2012р., № 112982 від 10.01.2012р., № 112983 від 10.01.2012р., № 113125 від 11.01.2012р., № 113126 від 11.01.2012р., № 113127 від 11.01.2012р., № 113128 від 11.01.2012р., № 113062 від 11.01.2012р., № 11350 від 11.01.2012р., № 113181 від 12.01.2012р., № 113311 від 13.01.2012р., № 113574 від 17.01.2012р., № 113685 від 18.01.2012р., № 113686 від 18.01.2012р., № 113687 від 18.01.2012р., № 113688 від 18.01.2012р., № 113719 від 18.01.2012р., № 113720 від 18.01.2012р., № 113721 від 18.01.2012р., № 113722 від 18.01.2012р., № 113712 від 18.01.2012р., № 113713 від 18.01.2012р., № 113973 від 21.02.2012р., № 114088 від 24.01.2012р., № 114074 від 24.01.2012р., № 114075 від 24.01.2012р., № 114127 від 24.01.2012р., № 114186 від 25.01.2012р., № 114187 від 25.01.2012р., № 114196 від 25.01.2012р., № 114197 від 25.01.2012р., загальною вартістю 57561грн.77коп.

Позивач стверджує, що отримавши товар, відповідач 12.01.2012р. та 26.01.2012р. здійснив часткове його повернення на загальну суму 182грн.70коп. та часткову оплату його вартості в розмірі 308грн.47коп., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 57070грн.60коп., яка і заявлена до стягнення.

Крім того, у позові позивач посилається на те, що здійснив поставку відповідачу товару в спеціальній тарі, яка не була повернута відповідачем в кількості 86 штук. Враховуючи надані позивачем 15.01.2013р. письмові пояснення, спірна тара була отримана відповідачем за наступними видатковими накладними: № 44198 від 02.02.2010р., № 5001 від 03.04.2010р., № 50000 від 03.04.2010р., № 88385 від 25.05.2011р., № 93803 від 12.07.2011р., № 98490 від 17.08.2011р., № 98492 від 17.08.2011р., № 99309 від 24.08.2011р., № 99371 від 24.08.2011р., № 99370 від 24.08.2011р., № 102585 від 21.09.2011р., № 102673 від 21.09.2011р., № 108259 від 16.11.2011р.

Претензією № 82-07/12 від 25.07.2012р. позивач просив відповідача оплатити виниклу станом на 24.07.2012р. заборгованість за товар у сумі 68500грн.00коп. та вартість не повернутої тари кількістю 109 штук, яка залишена без відповіді та задоволення.

Викладені обставини призвели до звернення позивача до відповідача з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 59134грн.60коп. (заборгованість за товар та за тару), пені в сумі 4305грн. 30коп.

Підставою позову є поставка товару та зворотної тари на підставі договору № 20 від 28.05.2009р. за видатковими накладними, визначеними позивачем 15.01.2013р.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 57010грн.60коп. та пені в розмірі 4305грн.30коп., заявлені через неналежне виконання відповідачем умов договору № 20 від 28.05.2009р. щодо здійснення своєчасної та повної оплати товару суд зазначає наступне.

Договір купівлі-продажу на умовах оплати по реалізації № 20 від 28.05.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у виконання умов договору № 20 від 28.05.2009р. поставлений відповідачу товар за видатковими накладними № 112794 від 05.01.2012р. на суму 3275грн.84коп., № 112845 від 06.01.2012р. на суму 681грн.60коп., № 112846 від 06.01.2012р. на суму 3463грн.24коп., № 112843 від 06.01.2012р. на суму 1308грн.72коп., № 112844 від 06.01.2012р. на суму 4784грн.18коп., № 112847 від 06.01.2012р. на суму 1465грн.50коп., № 112848 від 06.01.2012р. на суму 5542грн.86коп., № 112982 від 10.01.2012р. на суму 1311грн.60коп., № 112983 від 10.01.2012р. на суму 2174грн.82коп., № 113125 від 11.01.2012р. на суму 743грн.60коп., № 113126 від 11.01.2012р. на суму 2196грн.62коп., № 113127 від 11.01.2012р. на суму 210грн.00коп., № 113128 від 11.01.2012р. на суму 2317грн.84коп., № 113062 від 11.01.2012р. на суму 213грн.00коп., № 11350 від 11.01.2012р. на суму 1840грн.00коп., № 113181 від 12.01.2012р. на суму 1416грн.98коп., № 113311 від 13.01.2012р. на суму 1022грн.66коп., № 113574 від 17.01.2012р. на суму 1855грн.40коп., № 113685 від 18.01.2012р. на суму 681грн.60коп., № 113686 від 18.01.2012р. на суму 3184грн.68коп., № 113687 від 18.01.2012р. на суму 340грн.80коп., № 113688 від 18.01.2012р. на суму 2759грн.80коп., № 113719 від 18.01.2012р. на суму 738грн.52коп., № 113720 від 18.01.2012р. на суму 227грн.20коп., № 113721 від 18.01.2012р. на суму 1119грн.92коп., № 113722 від 18.01.2012р. на суму 437грн.20коп., № 113712 від 18.01.2012р. на суму 340грн.80коп., № 113713 від 18.01.2012р. на суму 2032грн.34коп., № 113973 від 21.02.2012р. на суму 1174грн.52коп., № 114088 від 24.01.2012р. на суму 1687грн.22коп., № 114074 від 24.01.2012р. на суму 1156грн.86коп., № 114075 від 24.01.2012р. на суму 113грн.60коп., № 114127 від 24.01.2012р. на суму 516грн.29коп., № 114186 від 25.01.2012р. на суму 760грн.80коп., № 114187 від 25.01.2012р. на суму 1675грн.12коп., № 114196 від 25.01.2012р. на суму 681грн.60коп., № 114197 від 25.01.2012р. на суму 2108грн.44коп., загальною вартістю 57561грн.77коп.

Факт отримання уповноваженими особами відповідача відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 20 від 28.05.2009р. товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника ТОВ «Торговий дім «Дефамільє» в графі „Отримав" та відбитком печатки вказаної юридичної особи.

Позивач у письмових поясненнях, наданих через канцелярію суду 15.01.2013р., стверджує, що між сторонами у спірному періоді будь-які договори купівлі-продажу (поставки) у письмовій формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше не укладались.

В свою чергу відповідач це не спростував, як і не довів, що за наявними в матеріалах справи видатковими накладними товар був поставлений не за договором № 20 від 28.05.2009р., доказів у підтвердження наявності між сторонами у спірному періоді інших договорів, в тому числі укладених в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше, не надав. Поставки спірного товару здійснені в період дії договору № 20 від 28.05.2009р.

Дії відповідача за наявними в матеріалах справи документами свідчать про те, що він визнавав заборгованість перед позивачем саме за договором № 20 від 28.05.2009р., так здійснюючі часткову оплату відповідач в призначенні платежу вказує договір № 20 від 28.05.2009р., в матеріалах справи наявний двосторонній акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2012р. по 31.03.0212р., за яким звірка здійснюється товариствами за договором № 20 від 28.05.2009р.; товар за спірними накладними отримано уповноваженими особами відповідача, що діяли на підставі виданих товариством довіреностей, які є Додатком № 1 до договору купівлі-продажу продукції № 20 від 28.05.2009р., таким чином суд враховуючи також конклюдентні дії сторін приходить до висновку, що поставка спірного товару здійснювалася в межах укладеного між сторонами договору № 20 від 28.05.2009р.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 20 від 28.05.2009р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.3 договору № 20 від 28.05.2009р. в редакції, погодженій сторонами протоколом розбіжностей до договору, сторони дійшли згоди, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію поставленого товару не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, представлених 15.01.2013р. за підписом директора ТОВ «Милосердие» розрахунку та письмових пояснень, відповідно до бухгалтерського обліку позивача залишок коштів у розмірі 308грн. 47коп. від сплачених відповідачем 03.09.2012р. грошових коштів у сумі 2500грн.00коп. був врахований позивачем в рахунок оплати вартості товару, поставленого за накладною № 112794 від 05.01.2012р., борг за цією накладною становить 2967грн.37коп.; за накладними № 113126 від 11.01.2012р. та № 114187 від 25.01.2012р. був повернутий товар відповідно на суми 109грн.50коп. та 73грн.20коп., заборгованість за вказаними накладними становить 2087грн.12коп. та 1601грн.92коп., решта поставок товару залишились неоплаченими відповідачем.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість у сумі 57070грн.60коп.

Враховуючи, що товар за накладною № 112794 був поставлений та отриманий відповідачем 05.01.2012р., то з урахуванням вищевказаних строків оплати, граничний строк оплати отриманого за цією накладною товару для відповідача наступив 19.01.2012р., за накладними № 112845, № 112846, № 112843, № 112844, № 112847, № 112848 від 06.01.2012р. - 20.01.2012р.; за накладними № 112982, № 112983 від 10.01.2012р. - 24.01.2012р.; за накладними № 113125, № 113126, № 113127, № 113128, № 113062, № 11350 від 11.01.2012р. - 25.01.2012р.; за накладною № 113181 від 12.01.2012р. - 26.01.2012р., за накладною № 113311 від 13.01.2012р. - 27.01.2012р., за накладною № 113574 від 17.01.2012р.- 31.01.2012р.; за накладними № 113685, № 113686, № 113687, № 113688, № 113719, № 113720, № 113721, № 113722, № 113712, № 113713 від 18.01.2012р. - 01.02.2012р.; за накладною № 113973 від 21.02.2012р. - 06.02.2012р.; за накладними № 114088, № 114074, № 114075, № 114127 від 24.01.2012р. -07.02.2012р.; за накладними № 114186, № 114187, № 114196, № 114197 від 25.01.2012р. - 08.02.2012р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 57070грн.60коп. суду не надані, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача суму пені в розмірі 4305грн. 30коп., нараховану на суму боргу кожною спірною накладною окремо.

В обгунтування заявленої вимоги позивач посилається на п. 6.1 договору № 20 від 28.05.2009р., ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені господарський суд прийшов до висновку про безпідставність останніх та відмови позивачу у їх задоволенні.

Викладене пов'язане з тими обставинами, що у відповідності до положень статей 546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу № 20 від 28.05.2009р. сторони погодили, що у випадку не виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно діючому законодавству України.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення строків, визначених у п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3, 2.4.4, 2.6.2, 3.2, 4.4, 5.7, 5.8 договору, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідної партії товару за кожний день прострочення, що діяла на момент порушення, але не більше 100% вартості такої партії товару.

Отже, пунктом 6.2 договору сторони визначили конкретний перелік зобов'язань, виконання яких забезпечується неустойкою у вигляді пені, до якого п. 5.3 договору щодо строків оплати товару не входить.

В даному випадку сторонами у п. 6.1 договору купівлі-продажу № 20 від 28.05.2009р. не було визначено конкретної відповідальності відповідача перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання умов угоди, в тому числі, й за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині несплати чи несвоєчасної оплати відпущених згідно договору товарно-матеріальних цінностей, не встановлено розміру штрафних санкцій, порядку та термінів нарахування останніх.

Отже, оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання зобов'язань з своєчасної оплати товару за договором поставки № 20 від 28.05.2009р. та її розмір, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 4305грн.30коп.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по тарі в сумі 2064грн.00коп. суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за видатковою накладною № 108259 від 16.11.2011р. здійснив поставку погодженого сторонами в договорі товару разом із тарою кількістю 4 штуки; за накладною № 102585 від 21.09.2011р.було поставлено тари кількістю 22 штуки; за накладною № 102673 від 21.09.2011р. поставлено 2 штуки тари; за накладною № 99309 від 24.08.2011р. поставлено тари кількістю 13 штук; за накладною № 99371 від 24.08.2011р. позивач здійснив поставку тари кількістю 4 штуки; за накладною № 99370 від 24.08.2011р. - 8 штук; за накладною № 98490 від 17.08.2011р. - 3 штуки; за накладною № 98492 від 17.08.2011р. - 8 штук; за накладною № 93803 від 12.07.2011р. - 12 штук; за накладною № 88385 від 25.05.2011р. - 5 штук; за накладною № 5001 від 03.04.2010р. - 9 штук; за накладною № 50000 від 03.04.2010р. - 4 штуки, за накладною № 44198 від 02.02.2010р. - 12 штук. Всього позивачем було поставлено 106 штук тари.

Факт отримання відповідачем товару разом з тарою за вказаними накладними підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача в графі „Отримав", чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості тари за передбаченою ціною.

Як свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні та зворотні накладні, за видатковою накладною № 108259 від 16.11.2011р. відповідачем була повернута тара лише кількістю 2 одиниці; за накладною № 102585 від 21.09.2011р. відповідач повернув тару у кількості 3 одиниці; за накладною № 93803 від 12.07.2011р. було повернуто тару кількістю 10 штук; за накладною № 88385 від 25.05.2011р. відповідачем була повернута вся кількість отриманої тари - 5 штук. Таким чином, тара у кількості 86 так і не була повернута відповідачем.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.3 договору в редакції, погодженій сторонами протоколом розбіжностей до договору, приймання та повернення тари здійснюється по транспортним видатковим та зворотним накладним по цінам, узгодженим сторонами в специфікації на тару. Повернення зворотної тари здійснюється при наступній поставці товару.

Під час судового засідання 15.01.2013р. позивач вказував на те, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами здійснити повернення тари, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

При цьому, шляхом підписання та скріплення печаткою юридичної особи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., відповідач фактично визнав наявність невиконаного станом на 31.03.2012р. зобов'язання з повернення тари кількістю 109 штук.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які листи, якими відповідач повідомляв позивача про намір здійснити повернення тари та строки її повернення, суд вважає, що у відповідача відсутній намір здійснити повернення тари, у зв'язку з чим суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленої та неповернутої тари в сумі 2064грн.00коп. (86-кільіксть неповернутої тари х 24 - ціна тари, вказана в накладній).

За договором № 20 від 28.05.2009р. у відповідача немає грошового зобов'язання перед позивачем з оплати неповернутої тари, а є обов'язок оплатити товар та здійснити повернення тари. Так як вказаний договір відповідно не визначає при цьому настання строку виконання зобов'язання щодо оплати вартості неповернутої зворотної тари, суд вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, грошове зобов'язання сплатити позивачу кошти за неповернуту тару виникає у відповідача після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

Вимогою № 82-07/12 від 25.07.2012р. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивач просив відповідача в тому числі сплатити борг за зворотну тару кількістю 109 штук. Докази направлення вимоги та її отримання 28.07.2012р. відповідачем наявні в матеріалах справи.

Отже, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по тарі в сумі 2064грн.00коп. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Милосердие», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє», м. Донецьк про стягнення суми заборгованості за товар в розмірі 57070грн.60коп., пені в сумі 4305грн.30коп. та заборгованості по тарі в розмірі 2064грн.00коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дефамільє» (юридична адреса: 83016, м. Донецьк, вул. Кірова, будинок 16, код ЄДРПОУ 36253904) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Милосердие» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Сомова, будинок 30А, код ЄДРПОУ 24810592) суму заборгованості за товар в розмірі 57070грн.60коп., заборгованість по тарі в розмірі 2064грн.00коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1500грн.27коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 15.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.