Ухвала

від 27.11.2012 по справі 9101/57161/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. справа № 2а-0470/16419/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі №2а/0470/16419/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробнича компанія «Сплав» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробнича компанія «Сплав» (далі - ТОВ «ПВК «Сплав» 2 грудня 2011 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в якому просить скасувати прийняті відповідачем 11 листопада 2011 року податкові повідомлення-рішення № 0000552304 та №0000562304.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності спірних правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких відповідач визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 листопада 2011 року: № 0000552304 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 870 425,00 грн. та № 0000562304 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 297 245,00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010 не встановлено вини ТОВ «ПВК «Сплав» у здійсненні фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з ПП «Базель», ПП «Апсіда», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг» таким чином висновки акту перевірки №4227/234/24225134 від 28 жовтня 2011 року не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Посилається на те, що операції позивача по формуванню податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових витрат та валових доходів за рахунок взаємовідносин с ПП «Базель» (код 36052252), ПП «Апсіда»» (код 36052231), ТОВ «НВП «Фіаніс» (код 33808734), ФОП ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_2 (ін..н. НОМЕР_4), ПП «Кіплінг» (код 35395285) з контрагентами постачальниками та покупцями, відповідно до вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010, є нікчемними, то при подальшому формуванні податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість позивачем дані операції не можуть бути враховані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Базель» (код 36052252), ПП «Апсіда»» (код 36052231), ТОВ «НВП «Фіаніс» (код 33808734), ФОП ОСОБА_1 (ін.н. НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_2 (ін..н. НОМЕР_4), ПП «Кіплінг» (код 35395285) за період з 12.10.2005 року по 30.06.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №4227/234/24225134 від 28 жовтня 2011 року (т.1 а.с.24-50) в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

1) п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід всього на 1968433 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. на 240806 грн., за 3 квартал 2008р. на 300859 грн., за 4 квартал 2008р. на 318260 грн., за 1 квартал 2009р. на 216559 грн., за 2 квартал 2009р. на 163444 грн., за 3 квартал 2009р. на 263127 грн., за 4 квартал 2009р. на 440188 грн., за 1 квартал 2010р. на 25200 грн.;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати всього на 1640368 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. на 200672 грн., за 6 квартал 2008 року 250715 грн., за 4 квартал 2008р. на 265216 грн., за 1 квартал 2009р. на 180466 грн., за 2 квартал 2009р. на 136204 грн., за 3 квартал 2009р. 219272 грн., за 4 квартал 2009р. на 366823 грн., за 1 квартал 2010р. на 21000 грн.;

3) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 328074 грн., у тому числі за квітень 2008р. на 23890 грн., за травень 2008р. на 9328 грн., за червень 2008р. на 6916 грн., за липень 2008р. на 22154 грн., за серпень 2008р. на 11071 грн., за вересень 2008р. на 16919 грн., за жовтень 2008р. на 26813 грн., за листопад 2008р. на 24055 грн., за грудень 2008р. на 2175 грн., за січень 2009р. на 6167 грн., за лютий 2009р. на 13506 грн., за березень 2009р. на 16419 грн., за квітень 2009р. на 9628 грн., за травень 2009р. на 7899 грн., за червень 2009р. на 9713 грн., за липень 2009р. на 10749 грн., за серпень 2009р. на 9195 грн., за вересень 2009р. на 23910 грн., за жовтень 2009р. на 18199 грн., за листопад 2009р. на 28297 грн., за грудень 2009р. на 26868 грн., за січень 2010р. на 4200 грн. (а.с.49-50).

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010, який набрав законної сили 18.08.2010 року, встановлено, що діяльність посадових осіб ПП «Базель», ПП «Апсіда»», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг» здійснювалась за схемою незаконного переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівку та була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та є фіктивною.

Крім того, оскільки операції по формуванню податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових витрат та валових доходів за рахунок взаємовідносин з ПП «Базель», ПП «Апсіда»», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг» з контрагентами постачальниками та покупцями, відповідно до вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010 є нікчемними, то при подальшому формуванні податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість ТОВ «ПВК «Сплав» дані операції не можуть бути враховані.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року:

1) №0000552304 про збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ «ПВК "Сплав» з податку на прибуток в сумі 817425,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 653 940,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 163 485,00 грн. (а.с.20);

2) №0000562304 про збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ «ПВК «Сплав» з податку на додану вартість в сумі 297 245,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 237 796 грн. та штрафними санкціями у розмірі 59 449,00 грн. (а.с.21).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставах та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «ПВК «Сплав» та ПП «Базель», ПП «Апсіда», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг» були укладені договори, на виконання яких були виписані видаткові накладні та податкові накладні, складені акти виконаних робіт, рух коштів по зазначеним операціям підтверджується платіжними дорученнями. Маючи всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, і які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаного товару.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010 не встановлено вини ТОВ «ПВК «Сплав» у здійсненні фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з ПП «Базель», ПП «Апсіда», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг».

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій між ТОВ «ПВК «Сплав» та ПП «Базель», ПП «Апсіда», ТОВ «НВП «Фіаніс», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ПП «Кіплінг».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2010 року по справі № 1-239/2010 не визнається судом доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірної операції, позаяк відповідно до цього вироку кримінальну справу порушено по факту скоєння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 фіктивного підприємництва, отже не у відношенні посадових осіб позивача щодо прийняття ними участі в операціях, які були предметом дослідження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а/0470/16419/11 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко