Рішення

від 17.01.2013 по справі 25/148-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р. Справа № 25/148-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТМАТІК",

01042, м. Київ, Печерський район, вул. Патріса Лумумби, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергосервісна компанія "ЕСКО - ЦЕНТР",

07100, Київська область, м. Славутич, Чернігівський квартал, 35

про стягнення 22 370,00 грн.

за участю представників:

позивача - Івасин О.Р. (довіреність від 18.07.2012 № 18/3);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТМАТІК" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергосервісна компанія "ЕСКО - ЦЕНТР" (далі - відповідач) про стягнення 22 370,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - основний борг, 600,00 грн. - 3% річних, 220,00 грн. - інфляційні витрати та 1 550,00 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на проектування об'єкту від 04.07.2011 №ПР/ДА/0711 у частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №223 від 19.12.2012) від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його представника.

У судове засідання 17.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 17.01.2013.

У судовому засіданні 17.01.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.12.2012 № 15304234 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТМАТІК" (далі - виконавець, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна енергосервісна компанія "ЕСКО - ЦЕНТР" (далі - замовник) укладено договір підряду на проектування об'єкту від 04.07.2011 №ПР/ДА/0711 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати згідно з окремими Додатковими угодами до Договору та технічних завдань, комплекс робіт з розробки та погодження проектної та кошторисної документації наступних розділів проекту «Реконструкція нежитлових будівель для розміщення адміністративно-технічного комплексу ОФ ПрАТ «Київстар» за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 3» і здати у встановлені терміни всі результати робіт, передбачені Договором та/або відповідними Додатковими угодами до нього, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти належним чином виконані роботи та своєчасно здійснити оплату їх вартості (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна Договору включає в себе вартість усіх робіт, що зобов'язується виконати підрядник згідно з Договором та становить 143 077,24 грн.

Згідно пункту 3.4.2. Договору оплата 100% вартості робіт здійснюється підряднику замовником протягом 15 банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт.

Після прийняття робіт шляхом підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт у відповідності до умов Договору, результати робіт переходять у власність замовника і він має право розпоряджатися ними за власним розсудом (пункт 4.3.3. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2012. Якщо на дату закінчення строку Договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (пункт 13.1. Договір).

17.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що додаткові угоди до Договору між сторонами не укладалися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт. Підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункт 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

До матеріалів справи залучено копію акту здачі-прийняття виконаних робіт згідно Договору від 18.10.2011 на суму 60 000,00 грн., що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками підрядника і замовника та скріплений відбитками їх печаток. У судовому засіданні оглянуто оригінал зазначеного акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Договором підписали акт здачі-приймання виконаних робіт по проектуванню об'єкту без зауважень.

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач лише частково оплатив виконані підрядні роботи на загальну суму 40 000,00 грн., що підтверджується довідкою банківської установи від 18.12.2012 № 0000-11546/487 з випискою по рахунку про надходження коштів у додатку, підписану уповноваженою особою банківської установи та скріплену відбитком її печатки про суми, що перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача із зазначенням дат, розмірів та призначень платежів.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятих ним робіт на суму 20 000,00 грн.

Позивачем відповідачу направлено претензію від 07.06.2012 №07-06/12 з вимогою про сплату боргу в сумі 22 070,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - основний борг, 300,00 грн. - 3 % річних, 220,00 грн. - інфляційні втрати, 1 550,00 грн. - пеня., отримання якої відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.06.2012. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначений вище акт здачі-прийняття виконаних робіт - у якості письмового доказу виконання робіт позивачем та прийняття підрядних робіт уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 18.12.2012 № 0000-11546/487 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що спірні роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт, який є належним і допустимим доказом прийняття підрядних робіт відповідачем і саме з підписанням якого Договір пов'язує оплату виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, у повному обсязі, не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.5. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 1 550,00 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши заявлений позивачем розмір пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є невірним, а тому позовна вимога про стягнення 1 550,00 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 539,62 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 220,00 грн. та 3% річних в розмірі 600,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних. Вказана позовна вимога нарахована позивачем за період прострочення з 07.12.2011 по 07.12.2012, однак, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що початок даного періоду позивачем визначено невірно, а правильною датою початку періоду для нарахування 3% річних має бути - 08.12.2011, з урахуванням дотримання меж позовних вимог, судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за період з 08.12.2011 по 07.12.2012 та встановлено, що арифметично розрахунок позивача вірний і за правильний період нарахування 3% річних складають визначену позивачем суму 600,00 грн., а тому позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, уточнений розрахунок яких позивачем надано додатково (а.с. № 104, Т.1), судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість їх обрахування, вказана позовна вимога також нарахована позивачем за період прострочення з 07.12.2011 по 07.12.2012, однак, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що правильним початком даного періоду має бути - 08.12.2011, з урахуванням дотримання меж позовних вимог, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 08.12.2011 по 07.12.2012 та встановлено, що у зв'язку з тим, що за вказаний період мали місце періоди дефляції, які не враховані позивачем, розрахунок позивача невірний, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 220,00 грн. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 20 000,00 грн. основної заборгованості, 1 539,62 грн. пені та 600,00 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 220,00 грн. та пені в частині 10,38 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна енергосервісна компанія "ЕСКО - ЦЕНТР" (07100, Київська область, м. Славутич, Чернігівський квартал, 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35235676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТМАТІК" (01042, м. Київ, Печерський район, вул. Патріса Лумумби, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20583593) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 600 (шістсот) грн. 00 коп. 3% річних, 1 539 (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 62 коп. пені та 1 592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук